Рішення № 75555571, 18.07.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2018 р. Справа № 903/195/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочів ТХ", Львівська обл., Золочівський район, місто Золочів

до відповідача: Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище", Волинська область, Іваничівський район, село Топилище.

про стягнення 190 325 грн. 00 коп.

Суддя: Кравчук А.М.

Секретар судового засідання: Касьянова К.М.

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Золочів ТХ" звернулося в господарський суд Волинської області з позовом до фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" про стягнення 3 996 825 грн. 00 коп., в тому числі 3 806 500 грн. 00 коп. основного боргу (що є еквівалентом 115 000, 00 євро відповідно до курсу ПАТ "Кредобанк" на момент звернення до суду), 190 325 грн. 00 коп. штрафу за прострочку оплати товару.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем передбачених договором поставки №110-17 від 22.08.2017 року зернової сівалки Horsch Pronto 6 DC PPF (2017 р.в.) зобов'язань по оплаті товару.

У заяві №16 від 16.04.2018 року позивач просить зменшити позовні вимоги, стягнути з відповідача 190 325 грн. 00 коп. штрафу за прострочку оплати та повернути з Державного бюджету 57 098 грн. 12 коп. зайво сплаченого судового збору.

05.04.2018 року, 11.05.2018 року на адресу суду надійшли заяви відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з укладенням 28.03.2018 року між сторонами додаткової угоди до договору поставки №110-17 від 22.08.2017 року, згідно умов якої сторони вирішили розірвати спірний договір із 28.03.2018 року; про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з неявкою позивача у судове засідання, неповідомленням про причини неявки, відсутністю заяви про розгляд справи без його участі.

Суд протокольною ухвалою від 16.05.2018 року продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів по 26.06.2018 року, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 30.05.2018 року.

30.05.2018 року надійшло клопотання позивача №25 від 25.05.2018 року про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №903/298/18 за позовом ТОВ "Золочів ТХ" до ФГ "Агроінвест Топилище" про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 28.03.2018 року до договору поставки №110-17 від 22.08.2017 року.

У судовому засіданні 30.05.2018 року оголошено перерву до 13.06.2018 року для надання можливості відповідачу ознайомитись з заявою позивача про зупинення провадження у справі та подати відповідні пояснення чи заперечення при їх наявності.

Відповідач у відзиві від 05.06.2018 року №05-2/06 на клопотання позивача, поясненнях №05-1/06 від 05.06.2018 року зупинення провадження у справі заперечує, оскільки наявні в матеріалах справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом даного судового розгляду. Заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог просив прийняти до розгляду, провадження у справі на суму 115 000 євро просив закрити у зв'язку з відмовою позивача від позову, надати відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву з врахуванням нової ціни позову.

Як зазначено у п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" 1412, статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини першої статті 79 ГПК, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи. Водночас необхідно мати на увазі, що подання як апеляційних, так і касаційних скарг на ухвали, зазначені в пунктах 1, 5, 10 - 21 частини першої статті 106 ГПК, не перешкоджає продовженню розгляду справ, у яких винесено такі ухвали. Приписи частини третьої статті 106 ГПК стосуються й подання касаційних скарг на відповідні ухвали апеляційних господарських судів. Якщо на час надіслання місцевим господарським судом до суду вищої інстанції матеріалів справи не завершений розгляд заяви про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зміну способу та порядку його виконання, скарги на дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби тощо, то провадження за ними зупиняється на підставі статті 79 ГПК до повернення зазначених матеріалів до суду першої інстанції.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Заява про зупинення провадження у справі не містить жодних обгрунтувань неможливості вирішення питань та встановлення фактів невідповідності (відповідності) додаткової угоди нормам чинного законодавства, встановлення такого при розгляді даної справи.

Зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом є способом добування доказів у справі, що розглядається. Однак, наслідком такого зупинення є порушення принципів рівності перед законом і судом, змагальності, обов'язку доказування і подання доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №910/13356/17 від 22.02.2018 року.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 р. № 6 встановлено, що про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

На підставі ст.ст. 177, 182, 185 195, 234 ГПК України, суд протокольною ухвалою від 13.06.2018 року клопотання позивача про зупинення провадження у справі відхилив як необгрунтоване, заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийняв, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 190 325 грн. 00 коп. штрафу, закрив підготовче засідання, розгляд справи по суті призначив 18.07.2018 року.

При задоволенні заяви про зменшення розміру позовних вимог суд виходив з передбаченого ст. 46 ГПК України права на подання такої заяви, можливість зменшення позовних вимог до нуля.

Аналогічного висновку дійшов ВГС України у постанові №9/162/2011/5003 від 07.12.2012 року.

Підстави для закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову відсутні.

Позивач у поясненнях №б/н від 18.07.2018 року зазначає, що спірна додаткова угода підписана представником позивача з перевищенням повноважень в період перебування директора товариства за кордоном. Проте, відповідач не перевірив повноважень представника позивача на вчинення відповідних дій. Просить відшкодувати з відповідача понесені судові витрати на надання професійної правової допомоги в сумі 5 000 грн. 00 коп.

Сторони правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 4301036267750, повідомленням про вручення поштового відправлення №4301036048268.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

22.08.2017 року між ТОВ "Золочів ТХ" та ФГ "Агроінвест-Топилище" укладено договір №110-17 (далі-договір, а.с. 10-14).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Між сторонами зобов'язання виникли з договору №110-17 від 22.08.2017 року.

Згідно п. п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2, 4.1, 5.1, 6.1, 6.3, 6.5, 11.3, 12.1, 12.2 договору продавець передає, а покупець приймає у свою власність сільськогосподарську техніку, зокрема, зернову сівалку Horsch Pronto 6 DC PPF (виробництво Німеччина) в кількості 1 шт., 2017 року виготовлення та оплачує її вартість в сумі 115 000 грн. 00 коп. Євро, що еквівалентно національній валюті України на день укладення договору - 3 474 115 грн. 50 коп. На дату підписання договору між сторонами погоджено курс обміну валюти, що діяв на 21.06.2017 року у ПАТ "Кредобанк" у відношенні 30,2097 грн. = 1,00 Євро. Вартість товару може змінюватись у залежності від зміни курсу обміну валюти Євро, що складеться у ПАТ "Кредобанк" на день оплати згідно п. 4.1 договору. Продавець здійснює доставку товару власними засобами та за власний рахунок на умовах DDP (Інконтермс 2000) за адресою: Волинська обл., Іваничівський р-н., с. Топилище. Приймання-передача товару та товаро-супровідної документації здійснюється в день передачі товару. Покупець зобов'язується здійснити 100% оплату за товар в еквіваленті національної валюти України по курсу, який складеться у ПАТ "Кредобанк" на день оплати, на протязі 4-х календарних днів з моменту підписання договору. Гарантійний строк складає 1рік із дати підписання видаткової накладної на отримання відповідного товару. Продавець зобов'язаний, зокрема, разом із товаром передати покупцю належним чином завірену копію сертифіката якості на товар, оригінали експлуатаційних та технічних документів на товар, видаткових накладних, рахунків-фактур. Покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату за товар згідно умов цього договору з обов'язковим зазначенням в платіжному дорученні номеру і дати укладення цього договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту повного розрахунку з продавцем. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару покупець сплачує на користь продавця пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. У разі затримки покупцем оплати вартості товару згідно п. 4.1 договору понад 10 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5,0% від ціни непоставленого товару. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань. Зміни в цей договір можуть бути внесені за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до нього.

При укладенні договору сторони погодили всі істотні умови, договір підписаний повноважними представниками, зокрема, від ТОВ "Золочів ТХ" - директором ОСОБА_1, від ФГ "Агроінвест-Топилище" - директором Трифоновою О.В., не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав сівалку Horsch Pronto 6 DC сер.№23485147, 2017 р.вип. за ціною 3 886 868 грн. 15 коп., що підтверджується накладною №19-07 від 01.02.2018 року з посиланням на договір (а.с. 15).

Гарантійним листом від 01.02.2018 року відповідач гарантує оплату позивачу в гривневій сумі, еквівалентній 115 000 Євро за зернову сівалку Horsch Pronto 6 DC сер.№23485147, 2017 р.вип., поставлену згідно договору №110-17 від 22.08.2017 року та у зв'язку з складною економічною ситуацією (тимчасова відсутність обігових коштів) просить перенести термін оплати, встановлений п. 3.3 договору з 25.08.2017 року по 15.02.2018 року. Одночасно підтверджує вчасне отримання спірної сівалки, претензії/зауваження щодо строків поставки відсутні (а.с. 16).

З метою розстрочення оплати вартості товару відповідач звернувся до позивача з проханням укладення додаткової угоди №1 від 15.02.2018 року до договору від 22.08.2017 року, згідно умов якої продавець надає покупцю розстрочку у погашенні заборгованості із сплати за сівалку Horsch Pronto 6 DC сер.№23485147, 2017 р.вип., що утворилась станом на 15.02.2018 року в сумі 115 000 Євро внаслідок прострочення оплати вартості товару більше шести місяців - шляхом встановлення наступних строків оплати: 115 000 Євро в еквіваленті національної валюти України по курсу валюти ПАТ "Кредобанк" на момент фактичної оплати в термін до 01.04.2018 року. Така додаткова угода ТОВ "Золочів ТХ" не підписана (а.с. 18).

Відповідач у зверненні від 22.02.2018 року до HORSCH (дилер- ТОВ "Золочів ТХ) для попередження аварії на виконання вказівки заводу Horsch Maschinen GmbH просить провести безкоштовні ремонтні роботи в порядку черговості сівалки Horsch Pronto 6 DC PPF 2017 р.вип., яка згідно з договором №110-17 від 22.08.2017 року отримана і введена в експлуатацію ФГ "Агроінвест-Топилище" в серпні 2017 року (а.с. 17).

Відповідач всупереч вимогам умов договору №110-17 від 22.08.2017 року оплату за отриману сівалку не здійснив.

Звернення та претензія позивача від 07.02.2018 року, 14.03.2018 року з вимогами оплатити вартість отриманої сівалки, залишені відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 19-22).

У зв'язку з несплатою відповідачем суми товару, позивачем нараховано 190 325 грн. 00 коп. штрафу за прострочку оплати.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Таким чином, ці види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобов'язань. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції. Згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим кодексом. Тому в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та частини 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, що передбачають можливість застосування такого виду як пеня за прострочку виконання не грошового договірного зобов'язання в розмірі, обумовленому сторонами в договорі згідно норм ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору.

Постановами Верховного Суду України від 22.11.10 р. № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 р. № 06/113-38 встановлено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Пунктом 11.3 договору від 22.08.2017 року №110-17 сторони обумовили, що у разі затримки покупцем оплати вартості товару згідно п. 4.1 договору понад 10 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 5% від ціни непоставленого товару.

Згідно умов договору вартість сівалки 115 000 євро визначена на день оплати за курсом, визначеним ПАТ "Кредобанк". У зв'язку з неоплатою сівалки позивач визначив її вартість згідно умов договору на день подання позовної заяви у сумі 3 806 500 грн. 00 коп.

Нараховані позивачем 5% штрафу в сумі 190 325 грн. 00 коп. підставні та підлягають до стягнення, оскільки згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Наявність підстав нарахування штрафу за договором №110-17 від 22.08.2017 року та його суму відповідач не оспорив.

Заперечення щодо стягнення штрафу грунтуються на поданих відповідачем додатковій угоді від 28.03.2018 року, заяві від 03.04.2018 року про закриття провадження у справі.

Заява відповідача №03-1/04 від 03.04.2018 року про закриття провадження у справі, додаткова угода від 28.03.2018 року не приймаються судом з огляду на таке.

28.03.2018 року між ТОВ "Золочів ТХ" та ФГ "Агроінвест-Топилище" укладено додаткову угоду до договору №110-17 від 22.08.2017 року, згідно умов якої сторони вирішили розірвати договір №110-17 від 22.08.2017 року із 28.03.2018 року. ФГ "Агроінвест-Томилище" зобов'язалося в строк до 29.03.2018 року передати, а ТОВ "Золочів ТХ" прийняти раніше переданий товар - зернову сівалку Horsch Pronto 6 DC сер.№23485147, 2017 р.в. в якості виконання раніше взятих зобов'язань на підставі спірного договору. Повернення товару відбувається на підставі видаткової накладної на повернення товару та/або за бажанням сторін може бути додатково також оформлено актом прийому-передачі товару. Сторони погодили, що не мають жодних претензій одна до одної згідно договору №110-17 від 22.08.2017 року. Будь-які фінансові та майнові претензії (як в частині сплати суми заборгованості за товар, так і в частині сплати інших можливих нарахувань - курсової різниці, пені, штрафу тощо) ТОВ "Золочів ТХ" до ФГ "Агроінвест-Топилище" згідно договору №110-17 від 22.08.2017 року відсутні (а.с. 28).

29.03.2018 року сторонами підписано акт №1 повернення постачальнику спірної сівалки, акт передачі-приймання товару, в т.ч. спірної сівалки (а.с. 29-30).

Додаткова угода від 28.03.2018 року, акт передачі-приймання товару від 29.03.2018 року від ФГ "Агроінвест-Топилище" підписано головою господарства Трифоновою О.В., від ТОВ "Золочів ТХ" ОСОБА_2

Підписання спірної угоди ОСОБА_2 сторони не заперечують.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Золочів ТХ" з кодом ЄДРПОУ 01737300, зареєстроване в якості юридичної особи за адресою 80700, вул. Промислова, 4, м. Золочів Львівської області Золочівською районною державною адміністрацією 27.01.2005 року. Єдиним засновником (учасником) юридичної особи та бенефіціарним власником (контролером) товариства є ОСОБА_1, визначена особа також виступає керівником та підписантом ТОВ "Золочів ТХ".

Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої, шостої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз'яснено у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Докази повноважень ОСОБА_2 на підписання від імені ТОВ "Золочів ТХ" додаткової угоди та акту в матеріалах справи відсутні.

Згідно посадової інструкції юриста ОСОБА_2, затвердженої директором ТОВ "Золочів ТХ" ОСОБА_1, повноваження на підписання додаткових угод, актів приймання-передачі в останнього відсутні.

П.3.4 постанови Пленуму ВГС України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

ОСОБА_1 у клопотанні від 16.04.2018 року №15 зазначає, що у період з 27 по 31 березня 2018 року перебував за межами території України.

04 квітня 2018 року ТОВ "Золочів ТХ" на адресу ФГ "Агроінвест-Топилище" направлено термінове повідомлення №1 від 03.04.2018 року про відсутність схвалення товариством підписаної неуповноваженою особою та без належних на те повноважень додаткової угоди від 28.03.2018 року до договору від 22.08.2017 року №110-17, необхідність передачі сівалки покупцю та сплати ним її вартості (погашення заборгованості по її оплаті) продавцю.

Аналогічну (повторну) заяву ТОВ "Золочів ТХ" за №1 від 27.04.2018 року на адресу відповідача направлено 04 травня 2018 року.

Крім того, 02.05.2018 року ТОВ "Золочів ТХ" звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою про визнання недійсною додаткової угоди від 28.03.2018 року.

Ухвалою суду №903/298/18 від 23.05.2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням господарського суду Волинської області №903/298/18 від 23.07.2018 року позов задоволено, визнано недійсною додаткову угоду від 28 березня 2018 року до договору №110-17 від 22 серпня 2017 року (про розірвання договору), укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "Золочів ТХ" та фермерським господарством "Агроінвест-Топилище".

На день розгляду справи вказане рішення суду не набрало законної сили.

Підписання юристом ТОВ "Золочів ТХ" ОСОБА_2 акту передачі-приймання товару - зернової сівалки Horsch Pronto 6 DC PPF від ФГ "Агроінвест-Топилище" до ТОВ "Золочів ТХ", а також накладної №1 повернення постачальнику сівалки від 29.03.2018 року не є доказом виконання умов спірної додаткової угоди та відповідним схваленням правочину, оскільки такі дії вчинені особою з перевищенням повноважень, або особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину, зокрема, з огляду на ту обставину, що директором ТОВ "Золочів ТХ" ОСОБА_1 невідкладно, вчинено заходи, спрямовані на належне повідомлення ФГ "Агроінвест-Топилище" про відсутність будь-якого схвалення ТОВ "Золочів ТХ" та заперечення підписаної юристом ОСОБА_2 додаткової угоди від 28.03.2018 року про розірвання договору №110-17 від 22.08.2017 року.

Позивач не укладав з відповідачем додаткової угоди, яка була підписана особою, що не наділена відповідними повноваженнями, тому цей договір є неукладеним та не породжує у сторін жодних цивільних прав та обов'язкув.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.07.2018 ркоу №526/871/17 провадження №61-503св18

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ст. 86 ГПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не довів подальшого схвалення додаткової угоди. Позивач доводить надіслання заперечень щодо її укладення та відсутність повноважень у ОСОБА_2 на підписання.

Крім того, позивач у поясненнях від 18.07.2018 року у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог просить суд повернути йому різницю сплаченого судового збору в сумі 57 098 грн. 12 коп.

Суд протокольною ухвалою від 13.06.2018 року заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийняв, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 190 325 грн. 00 коп. штрафу.

Судовий збір в сумі 57 098 грн. 12 коп. підлягає поверненню відповідно до ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 854 грн. 88 коп. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.

Згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 6.3 постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. 00 коп. підтверджені договором про надання правничої допомоги від 01.03.2018 року, ордером №000035278, свідоцтвом №421 про право на заняття адвокатською діяльністю, актом від 18.07.2018 року виконаних робіт по договору про надання правової допомоги, рахунком на оплату №СФ-9/12-06/2018 на суму 5 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням №767 від 13.06.2018 року на суму 5 000 грн. 00 коп., а тому є підставними та підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129-130, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (Волинська обл., Іваничівський р-н., с. Топилище, код ЄДРПОУ 34626298) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золочів ТХ" (Львівська обл., Золочівський р-н., м.Золочів, вул.Промислова, буд. 4, код ЄДРПОУ 01737300)

- 190 325 грн. 00 коп. штрафу, 5 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та 2 854 грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 198 179 грн. 00 коп. (сто дев'яносто вісім тисяч сто сімдесят дев'ять грн. 00 коп.).

3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю "Золочів ТХ" (Львівська обл., Золочівський р-н., м.Золочів, вул.Промислова, буд. 4, код ЄДРПОУ 01737300)

- 57 098 грн. 12 коп. (п'ятдесят сім тисяч дев'яносто вісім грн. 12 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням №682 від 19.03.2018 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 903/195/18).

4. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Волинської області

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

повний текст рішення

складений 30.07.2018 року

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 256 ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук