Рішення № 75555445, 16.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2018Справа № 910/3652/18За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

про стягнення 869013,89 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача - Чеботарьова І.Г.

від відповідача - Шимко Л.М.

В судовому засіданні 16.07.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення 869013,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно виконав свої грошові зобов'язання за договором від 30.12.2015 № 16-050-ВТВ купівлі-продажу природного газу по оплаті товару на суму 65624477,78 грн, в зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 562023,17 грн та 3% річних у розмірі 51579,38 грн та просить стягнути їх у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.04.2018.

25.04.2018 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказує на погашення основного боргу та заперечує проти нарахування пені, оскільки на думку відповідача, вимоги про стягнення пені збільшені у два рази, крім того, відповідач просить зменшити розмір пені. Відповідач зазначив, що оплату за поставлений природний газ здійснював на підставі протокольних рішень, прийнятих відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, якими було змінено строки оплати, а тому позивач безпідставно рахує штрафні санкції, зазначав про здійснення невірного розрахунку втрат від інфляції. Також відповідач сказав про свою неприбутковість.

Через канцелярію суду 26.04.2018 відповідачем подано клопотання про зменшення пені до 1,00 грн, обгрнутоване тим, що позивач закінчив фінансовий рік зі значним чистим прибутком, а відповідач є збитковим; споживачами спожито більше газу, ніж встановлено нормами споживання, в зв'язку з чим відповідач не доотримав плату за вартість спожитого газу, на наявність заборгованостей у контрагентів відповідача за спожитий газ, в зв'язку з чим відсутня вина відповідача у простроченні оплати, задоволення позову та стягнення пені призведе до блокування діяльності відповідача.

Ухвалою суду від 26.04.2018 відкладено підготовче засідання на 17.05.2018, відмовлено в задоволенні клопотання про мирне врегулювання спору, відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання відзиву, продовжено відповідачу строк на подання відзив, відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи, відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів.

15.05.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками. Позивач вказав, що позивач розраховував штрафні з урахуванням постанови Пленуму ВГСУ № 14; індекси інфляції застосовані при розрахунку вірні; на кошти, які були сплачені за спільними протокольними рішеннями штрафні санкції не нараховувались. Відповідач зобов'язаний оплачувати вартість газу до 20-го числа місяця, а тому обов'язок оплати не залежить від дати підписання акту приймання-передачі.

22.05.2018 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатками, в якому зазначено, що нарахування штрафних санкцій мало здійснюватись з 21 числа місяця, а не з 20; позивачем не вірно розраховано втрати від інфляції; позивачем невірно розраховано періоди нарахування штрафних санкцій; позивачем несвоєчасно надіслано відповідачу акти приймання-передачі природного газу, а тому він не був обізнаний своєчасно у кількості придбаного газу.

31.05.2018 від відповідача надійшло клопотання про долучення судової практики з додатками.

Ухвалою від 31.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2018.

В судовому засіданні 25.06.2018 оголошено перерву до 16.07.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 16.07.2018 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечив проти стягнення пені.

В судовому засіданні 16.07.2018 представник позивача підтримав обставини, викладені в заявах по суті справи на підтвердження позовних вимог.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в заявах по суті справи в спростування позовних вимог.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у зменшити пеню до 1,00 грн.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.12.201 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (споживач) укладено Договір № 16-050-ВТВ постачання природного газу.

Згідно з п.1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат споживача.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року (включно) газ обсягом до 1945,70 тис. куб. м. (один мільйон дев'ятсот сорок п'ять тис. кубічних метрів).

Обсяги газу, що планується передати за цим Договором можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1 Договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору в редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2016 не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу. Споживач зобов'язується надати Постачальнику підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Споживачу один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою. У разі не підписання Постачальником - акту приймання-передачі газу. Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини не підписання акта. У разі, якщо Споживач до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає Постачальнику акти приймання-передачі природного газу, такі дії (бездіяльність) з боку Споживача вважаються односторонньою відмовою Споживача від поставки природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період. При цьому Споживач не мас право заперечувати проти не поставки Постачальником природного газу на його користь за ним поговором за:відповідний розрахунковий період.

Ціна на природний газ на дату укладання договору визначається відповідно до п.5.2 цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання Сторонами відповідних додаткових угод до Договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. У разі зміни ціни Постачальником, така ціна є обов'язковою для Сторін даного Договору, Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. У разі зміни на офіційному веб-сайті Постачальника цін на газ, вони є обов'язковим за цим Договором з моменту введення їх в дію (п. 5.1, 5.3 договору).

Сторони підписали ряд додаткових угод, якими було внесено зміни в п. 2.1, 5.2, 12.1 договору щодо обсягів постачання газу, ціни газу та строку дії договору: № 1 від 26.01.2016, № 2 від 26.02.2016, № 3 від 31.06.2016, № 4 від 29.04.2016, № 5 від 31.05.2016, № 6 від 30.06.2016.

Додатковою угодою № 6 від 30.06.2016 визначено, що Постачальник додатково передає Споживачу з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року (включно) газ обсягом до 901,0 тис. куб. м (дев'ятсот одна тисяча куб. м). Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині, реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 липня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016 оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума-боргу (п. 6.5 договору).

На підтвердження передачі постачальником споживачу газу до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі природного газу: від 31.01.2016 на суму 15528812,55 грн; від 29.02.2016 на суму 12947775,64 грн, від 31.03.2016 на суму 11719258,89 грн, від 30.04.2016 на суму 7277457,31 грн, від 31.05.2016 на суму 6138515,21 грн, від 30.06.2016 на суму 5956444,52 грн, від 31.07.2016 на суму 6056213,66 грн. Загальна вартість поставленого позивачем відповідачу газу згідно вказаних актів становить 65624477,78 грн за період з січня 2016 по липень 2016. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів.

До матеріалів справи долучено довідку по операціях за договором від 30.12.2015 № 16-050-ВТВ, в якій зазначено про оплату вартості отриманого газу у повному обсязі (65624477,78 грн), в тому числі оплати отримані на підставі протокольних рішень, підписаних сторонами. Сторони зазначені обставини не заперечували.

ПАТ "Київгаз" здійснює забезпечення газом населення області, для покриття нормованих витрат при здійсненні транспортування газу при доставці його населенню і був укладений Договір постачання природного газу №16-050-ВТВ від 30.12.2015, згідно з п.1.2. якого передбачено, що газ використовується споживачем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат споживача.

Постановою Кабінету міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (надалі - Порядок), яким визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, електроенергії, природного газу, за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відповідно до ч. 1 - 3 п. 7 Порядку для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Відповідач надав до матеріалів справи витяги спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, укладені Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві (сторона № 1), Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона № 2), Дочірнє підприємство "КиївГазЕнерджи" (сторона № 4) Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (сторона № 5) Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (сторона остання) № 612 від 18.02.2016 на суму 664561,62 грн, № 1028 від 21.03.2016 на суму 850401,09 грн, № 1369 від 20.04.2016 на суму 821010,24 грн, № 1598 від 20.05.2016 на суму 650268,91 грн, № 1744 від 17.06.2016 на суму 263377,84 грн, № 1901 від 20.07.2016 на суму 302091,80 грн, № 2237 від 22.08.2016 на суму 222111,40 грн, № 2395 від 20.09.2016 на суму 208376,20 грн, № 2648 від 28.10.2016 на суму 133481,60 грн.

Оскільки відповідачем подано лише витяги з рішень, то з рішення № 2648 від 28.10.2016, № 2395 від 20.09.2016, № 2237 від 22.08.2016, № 1598 від 20.05.2016 вбачається, що сторона 5 перераховує останній стороні кошти визначені у рішенні за природний газ за 2016 рік згідно договору від 30.12.2015 № 16-050-ВТВ із записом у графі призначення платежу "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20 за природний газ за 2016 рік, договір від 30.12.2015 № 16-050-ВТВ. З метою реалізації цього спільного протокольного рішення сторони зобов'язуються перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунок електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Вказана постанова Кабінету міністрів України від 11.01.2005 № 20 втратила чинність 01.01.2018 року, після проведення сторонами розрахунків за спільними протокольними рішеннями.

Судом встановлено та не заперечується сторонами та обставина, що відповідач сплатив вартість отриманого за період з січня 2016 року по липень 2016 року природний газ на загальну суму 65624477,78 грн, в тому числі шляхом сплати коштів, обумовлених спільними протокольними рішеннями, якими змінено строк та порядок розрахунків за договором від 30.12.2015 № 16-050-ВТВ в частині обумовлених рішеннями сум.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов п. 6.1 Договору щодо строків оплати поставленого природного газу позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 562023,17 грн. за період з 21.05.2016 по 10.11.2016.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача про те, щодо невірного визначення періоду нарахування штрафних санкцій, оскільки згідно п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань " від 17.12.2012 № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Позивачем при здійсненні розрахунку початок періоду визначається з 21 числа місяця, хоча умовами договору передбачено, що відповідач є таким, що прострочив з 20 числа місяця. Позивачем також не враховується в період нарахування дні сплати коштів, як і передбачено постановою пленуму № 14.

Також позивачем в спростування доводів відповідача не нараховувались штрафні санкції на суми, оплачені відповідачем на виконання спільних протокольних рішень, якими було змінено порядок та строки розрахунків на газ. Відсутність посилань на конкретне спільне рішення у розрахунку позивача не впливає на суть розрахунку та його обґрунтованість.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже невиконання зобов'язань контрагентами відповідача, на які він посилається як на відсутність його вини, не є підставою для не застосування відповідальності за порушення грошових зобов'язань з огляду на припис ст. 218 ГК України.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок пені з урахуванням дат виникнення зобов'язань оплати по кожному місяцю поставки товару та вважає його арифметично вірним, а суму пені у розмірі 562023,17 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок втрат від інфляції та вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 255411,34 грн.

Згідно перерахунку суду сума 3% річних (за заявлені періоди) є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума пені підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 51579,38 грн.

Суд не погоджується з контррозрахунком наданим відповідачем та вважає його необґрунтованим.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд дійшов наступних висновків.

Клопотання відповідача про зменшення пені мотивоване тим, що поставлений газ використовується для реалізації споживачам, в зв'язку з порушенням строків проведення розрахунків наявна заборгованість споживачів, всупереч цьому відповідачем погашено суму основного боргу за договором. Крім того, відповідач є збитковим підприємством, а позивач прибутковим.

Згідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В даному випадку суд враховує, що сума пені за несвоєчасну оплату поставленого газу на умовах договору від 30.12.2015 № 16-050-ВТВ в розмірі 562023,17 грн. не є "значно" чи "надмірно" великою, виходячи із загальної суми поставки газу по договору (65624477,78 грн.) та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові.

Згідно ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України для зменшення розміру його відповідальності.

Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов'язань за 2016 рік за договором поставки, враховуючи майновий стан обох сторін, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

Крім того, в чинній редакції Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні повноваження на зменшення розміру суми неустойки за клопотанням відповідача.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 4Б, ідентифікаційний код 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 562023 (п'ятсот шістдесят дві тисячі двадцять три) грн. 17 коп., три відсотки річних у розмірі 51579 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 38 коп., втрати від інфляції у розмірі 255411 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч чотириста одинадцять) грн. 34 коп., судовий збір у розмірі 13035 (тринадцять тисяч тридцять п'ять) грн. 21 коп.

3 Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 27.07.2018

Суддя І.В.Усатенко