Рішення № 75552673, 10.07.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10817/16-ц

провадження № 2/753/1193/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Даниленко В.В.

при секретарі Пасько І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державного агентства автомобільних доріг України, Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор», Служби автомобільних доріг у Житомирській області про стягнення компенсації за завдану матеріальну та моральну шкоду

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом в якому просили стягнути з відповідачів солідарно: на користь ОСОБА_4 44875,24 грн. матеріальної шкоди та 900000 грн. моральної шкоди, а всього стягнути 944875,24 грн.; на користь ОСОБА_2 318329,44 грн. матеріальної шкоди та 800000 моральної шкоди, а всього стягнути 1118329,40 грн.; на користь ОСОБА_2, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 - 800000грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Також позивач ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

Свої позовні вимоги позивачі мотивували тим, що 30 квітня 2015 року, приблизно о 19 годині 15 хвилин позивач ОСОБА_2 керуючи власним транспортним засобом - автомобілем «Nisan micro», державний номерний знак НОМЕР_1, поблизу с. Радулино Баранівського району Житомирської області, на ділянці автодороги Васьковичі-Шепетівка на 123 км +150 метрів, потрапила колесом автомобіля у вибоїну розмірами : довжиною 2,3 метра шириною 1,1 метр, глибина 25 см., яка знаходилася на дорозі, в результаті чого не впоралася з керуванням транспортного засобу, в результаті чого автомобіль з'їхав в кювет, здійснив зіткнення з деревом, після чого перекинувся.

Під час ДТП в автомобілі знаходилася родина позивачки ОСОБА_2: так в машині знаходилася її мати - позивач ОСОБА_4 та неповнолітня дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 В результаті ДТП позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали різної ступені тяжкості тілесні ушкодження. Також позивачі та малолітня дочка позивачки ОСОБА_2 зазнали моральних страждань.

Крім того в результаті ДТП зазнав механічних пошкоджень автомобіль позивача ОСОБА_2.

Позивачі просять стягнути солідарно з відповідачів компенсацію за завдану їм моральну та матеріальну шкоду, посилаючись на те, що бездіяльність останніх під час утримання дорожнього покриття, не встановлення попереджувальних знаків про неякісний стан дороги, призвело до ДТП.

Під час розгляду справи, представник позивача звернулася до суду з заявою про збільшення позовних вимог та просила суд стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_4 44875,24 грн. матеріальної шкоди та компенсацію завданих ОСОБА_4 моральних страждань що дорівнюють розміру 642 мінімальних заробітних плат на час постановлення рішення суду. Стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_2 318329,44 грн. матеріальної шкоди та компенсацію завданих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральних страждань що дорівнюють розміру 362 мінімальних заробітних плат на час постановлення рішення суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача ДП «Житомирський облавтодор» в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. В своїх поясненнях вказала, що вважає, що ДП «Житомирський облавтодор» є неналежним відповідачем по справі, так як є виконавцем послуг замовником яких є Служба автомобільних доріг у Житомирській області. Ділянку дороги, де сталося ДТП обслуговує ДРП -2філії «Новоград-Волинська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України». Вважає що з боку ДП «Житомирський облавтодор» було виконано належним чином всі роботи які були замовлені Службою автомобільних доріг у Житомирській області та відображені в актах дефектів, що підтверджується актами приймання будівельних робіт. Вважає що саме Служба автомобільних доріг у Житомирській області є відповідальною за стан дорожнього покриття та несе відповідальність за збитки пов'язані з його неналежним станом.

Також вважає що причиною ДТП є недодержання водієм - позивачем ОСОБА_2 правил дорожнього руху, що остання під час керування автомобілем не врахувала стан дорожнього покриття та не обрала безпечний швидкісний режим, тому відсутні підстави для відповідальності з боку дорожніх служб.

Представник відповідача Державного агентства автомобільних доріг України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. В поясненнях зазначив, що Державне агентство автомобільних доріг України є неналежним відповідачем за даними позовними вимогами, так як за нормами чинного Законодавства України ДА автомобільних доріг України є уповноваженим органом по управлінню автомобільними дорогами та уповноважений на створення відповідних організацій та делегує їм свої повноваження щодо належного утримання доріг, тому не є особою, відповідальною за відшкодування шкоди завданої внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг у Житомирській області.

Також представник відповідача Державного агентства автомобільних доріг України зазначив, що ділянка дороги, де сталося ДТП за участю позивачів, перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Житомирській області, яка і здійснює управління та утримання даної автомобільної дороги, а Служба автомобільних доріг України не є відповідальною за зобов'язаннями із відшкодування шкоди, завданої неналежним утриманням даної дороги.

Також представник відповідача Державного агентства Автомобільних доріг України вважає що з боку позивача не доведено факту дотримання саме водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху та не надано доказів відсутності вини самого водія в ДТП що, на думку представника, є підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідач Служба Автомобільних доріг у Житомирській області свого представника в судове засідання не направив, про день час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином. На адресу суду було направлено заяву, в якій було вказано, що відповідач не може направити в судове засідання свого представника в зв'язку з перебування останнього на лікарняному, просив відкласти розгляд справи на іншу дату. Однак при цьому доказів перебування представника Служби Автомобільних доріг у Житомирській області на лікарняному до заяви додано не було.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача - Служби Автомобільних доріг у Житомирській області з наступних підстав:

Відповідно до ч.2 ст. 210 ЦПК України : Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Проте справа знаходиться в провадження суду з 07.06.2016 року, при цьому розгляд справи відкладався неодноразово, крім іншого з вини представника відповідача Служби автомобільних доріг у Житомирській області. При цьому з боку відповідача не було здійснено жодних дій щодо реалізації свого права на надання заперечень проти позовних вимог, або надання доказів на підтвердження заперечень проти позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 4 ст.223 ЦПК України, враховуючи той факт, що відповідач - Служба автомобільних доріг у Житомирській області повідомлена про день час та місце судового засідання належним чином, що з боку відповідача це є не перша неявка до судового засідання без поважних причин, суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності представника відповідача - Служби автомобільних доріг у Житомирський області та вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Судом встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження (внесено до ЄРДР від 30.04.2015 року за №12015060110000170), а саме: рапортом Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області, протоколом огляду місця події та схемою місця ДТП від 30.04.2015 року з відображенням у них місця та розмірів вибоїни на відрізку автодороги; протоклом огляду транспортного засобу Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 30.04.2014 року про завдані механічні пошкодження - 30 квітня 2015 року, приблизно о 19 годині 15 хвилин позивач ОСОБА_2 керуючи власним транспортним засобом - автомобілем «Nisan micro», державний номерний знак НОМЕР_1, поблизу с. Радулино Баранівського району Житомирської області, на ділянці автодороги Васьковичі-Шепетівка на 123 км +150 метрів, потрапила колесом автомобіля у вибоїну розмірами : довжиною 2,3 метра шириною 1,1 метр, глибина 25 см., яка знаходилася на дорозі, в результаті чого не впоралася з керуванням транспортного засобу, в результаті чого автомобіль з'їхав в кювет, здійснив зіткнення з деревом, після чого перекинувся.

Висновком щодо результатів медичного огляду водія ОСОБА_6 від 30.04.2015 року - ознак сп'яніння у водія виявлено не було.

Висновком експертизи технічного стану транспортного засобу Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено що на момент ДТП автомобіль перебував в належному технічному стані.

Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження від 15.09.2015 року - під час проведення досудового розслідування встановлено відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Матеріали були направлені до ВДАІ Баранівського РВ УМС для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 140 ч. 3 КУпАП України начальника філії та головного інженера філії Новоград-Волинського ДЕД Дочірнього підприємства «Житомирській облавтадор» відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08.02.2016 року (справа №285/4020/15-п, провадження №3/0285/56/16), було встановлено, що в діях начальника філії «Новоград-Волинське ДЕД» - ОСОБА_7, що виразилися в невжитті заходів щодо ліквідації вибоїни, в результаті наявності якої 30.04.2015 року сталося ДТП є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 за ч.4 ст. 140 КУпАП було закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 12.04.2016 року постанова Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області була залишена без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_7 була відхилена.

За таких обставин суд вважає доведеним факт про відсутність з боку позивача ОСОБА_8, як водія транспортного засобу Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 порушень правил дорожнього руху що могли б знаходитися в причинному зв'язку з ДТП яка сталася 30.04.2015 року.

В той же час суд вважає повністю встановленим та доведеним факт порушення правил норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме не вжиття заходів щодо ліквідації вибоїни на відрізку автошляху, який знаходиться на 123 км+150 м. автодороги Старокостянтинів -Шепетівка поблизу с. Радуліно Баранівського району Житомирської області і що саме ця обставина стала причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди яка сталася 30.04.2015 року близько 19 год. 15 хв. що призвело до пошкодження транспортного засобу Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_2 і заподіяння пасажиру ОСОБА_4 та водію ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та моральної шкоди всім пасажирам транспортного засобу.

Однак при цьому суд вирішуючи питання про відповідальну особу за заподіяння шкоди приходить до висновку про відсутність підстав для накладення солідарної відповідальності на всіх відповідачів.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV передбачено, що автомобільна дорога це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів. Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до статі 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що має свої органи управління на місцях.

Основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами (пункти 2, 4 статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Відповідно до пункту 3 статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Згідно положень статті 9 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць, належить серед іншого своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а в разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а також компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.

Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту та утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року за № 198 (на виконання Закону України «Про дорожній рух»), ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору".

У відповідності до пункту 1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 10 вересня 2014 року № 439 Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об'єктами державної власності (пункт 3 Положення).

Засновником ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є держава в особі Державної служби автомобільних доріг.

Пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони від 30 березня 1994 року № 198 встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про те, що у разі, коли шкоду завдано підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України відшкодувати її повинен замовник.

За вказаних обставин, а також враховуючи вимоги статей 10, 13 Закону України «Про автомобільні дороги», статті 9 Закону України «Про дорожній рух», нести відповідальність за спричинену позивачам шкоду має Служба автомобільних доріг у Житомирській області Державного агентства автомобільних доріг України.

Такі ж правові позиції містяться і в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року (справа № 554/13464/15-ц; провадження № 61-10383св18).

Вирішуючи питання про розмір завданих позивачам збитків, суд вважає що заявлений розмір матеріальної шкоди завданий позивачеві ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково за наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження під час ДТП позивач ОСОБА_4 отримала тілесних ушкодження віднесені до тяжких за ознакою небезпеки для життя.

Відповідно до висновку експерта № 1797 від 04.09.2015 року : «Згідно записів представлених на експертизу медичних документів у гр. ОСОБА_4 було виявлено тупу поєднану травму у вигляді підшкірної гематоми лобу, синця в ділянці перенісся, струсу головного мозку, перелому правої ключиці, подвійного перелому 5-9 ребер зліва, забою та розриву правої легені, ускладнених розвитком правобічного гемотораксу, лівобічного гемо пневмотораксу (наявність крові та крові та повітря в плевральних порожнинах), крововтрати (гемоглобін 80 г/л, електрощити 2,7 х 10*12/л), яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, утворилась від дії тупих твердих предметів, тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, внаслідок контакту з виступаючими частинами салону автомобіля при його перевертанні, можливо за обставин та в терміни, що вказані в медичних документах та постанові про призначення судово-медичної експертизи. Діагноз «Перелом лівої лопатки. Перелом 5-8 ребер справа»

Відповідно до наданих квитанцій про оплату медичних препаратів - загальна сума витрачених на придбання ліків коштів становить 34718,60 грн.

03.05.2015 року ОСОБА_9 була перевезена в БСНП м. Києва реанімобілем ТОВ «Борис». Відповідно до замовлення на надання медичної допомоги позивачем було сплачено 7400 грн.

Таким чином загальний розмір завданої матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_9 склав 42118,60 грн.

В той же час суд вважає що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 2756,64 грн. зазначених в довідці №615 від 09.06.2015 року про вартість лікування хворої ОСОБА_4, на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології а інтенсивної терапії з 30.04.2015 р. по 03.05.2015 р. , так як відсутні підтвердження сплати даних коштів саме позивачем а не відшкодованими за рахунок держави.

Також суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення на її користь матеріальних збитків у вигляді:

248 324 грн.20 коп. - Вартість матеріального збитку, завданого їй як власнику автомобіля Nissan-Mikra, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2, відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження №17-15 складеного 03 липня 2015 року.

1175,00 грн. - вартість евакуації та погруження-розгруження пошкодженого автомобіля на евакуатор з місця ДТП, відповідно до товарного чеку №179 від 30.04.2015 року;

5200,00 грн. - транспортно-експедеційні послуги (евакуатора) по маршруту м. Баранівка - м. Київ відповідно до акту здачі-приймання робіт №2 від 19.05.2015 року;

5550,00 грн. - перебування автомобіля Nissan-Mikra, реєстраційний номер НОМЕР_1 на охоронювальному місці паркування в період з травня 2015 року по квітень 2016 року;

3853,94 грн. - витрати пов'язані з лікуванням відповідно до наданих квитанцій;

1575,00 грн. - витрати пов'язані з зверненням за консультаціями дитячих лікарів спеціалістів відповідно до рахунків-фактур;

А всього матеріальної шкоди на загальну суму 265678,14 грн.

Щодо розміру компенсації завданих моральних збитків позивачам, суд вважає доведеною наявність завданої позивачам моральної шкоди та погоджується з висновками експертного психологічного дослідження №2-06/06 від 06 червня 2017 року яким визначено характер і ступень моральних страждань завданих ОСОБА_2 особисто та її малолітній дочці внаслідок ушкодження здоров'я та пошкодження майна у зв'язку з бездіяльністю автодорожніх служб та висновку №3-06/06 від 06 червня 2017 року яким визначено характер і ступень моральних страждань, завданих ОСОБА_4 внаслідок ушкодження здоров'я у зв'язку з бездіяльністю автодорожніх служб.

Так суд вважає достатнім та справедливим відшкодування компенсації завданих позивачу ОСОБА_4 в розмірі що дорівнює 642 мінімальні заробітні плати, що на день постановлення рішення становить: 642 мінімальні заробітні плати х 3723 грн. мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. = 2 390166 грн.

Визначаючи такий розмір моральної шкоди суд виходив з того, що ситуація отримання тяжких тілесних ушкоджень під час ДТП, що сталася 30.04.2015 року потягла за собою загрозу для життя та тривалий період відновлення здоров'я, постала для позивача ОСОБА_4 інтенсивно та тривало психотравмуючою. Наслідки даної ситуації обумовили формування та тривалу фіксацію глибоких негативних емоційних переживань, тобто спричинили ОСОБА_4 значні моральні страждання.

Як зазначено в обґрунтуванні висновків експертно-психологічного дослідження №3-06/06 : «…ситуація, яка склалася в житті ОСОБА_4 призвела до тривалої та інтенсивної проб лематизації її життя, що проявилося в наступних обставинах:

Під час аварії перенесла значний емоційний стрес, який супроводжувався вираженим больовим відчуттям, переживанням страху за своє життя і здоров'я, за здоров'я дочки та онуки. У подальшому перебувала на межі життя та смерті, проходила інтенсивне реанімаційне лікування, тривале стаціонарне та амбулаторне лікування, витерплювала болісні відчуття, гігієнічні незручності, переносила болючі та несприятливі діагностичні процедури (операції, відкачування крові з легень, встановлення трахеостоми, численні рентген-дослідження тощо), фізично страждала від дискомфортних обставин, з побоюваннями щодо майбутнього стану здоров'я.

Внаслідок порушення здоров'я хворій доводилося адаптуватися до дискомфортних умов існування та життєдіяльності: була значно обмеженою в пересуваннях та рухах, відчувала постійні болі в ділянках ушкоджень, з трудом дихала, не могла повноцінно спати, їсти (важкість ковтання), що суттєво знижувало загальну якість життя та впливало на психоемоційний стан. Впродовж тривалого періоду почувалася безпомічною та залежною від зовнішньої допомоги, що поглиблювало душевний дискомфорт.

Стан хронічної психоемоційної напруги, щ супроводжував наслідки перенесеного травмування, призводить до появи психоемоційних та психосоматичних змін: вимушена пасивність та замкненість, пригнічений настрій, емоційна лабільність, постійна тривога щодо майбутнього стану здоров'я та здатності до повноцінного життя, фіксованість на негативних побоюваннях, порушення сну, підвищення артеріального тиску, погіршення загального самопочуття, загострення існуючих хвороб, пришвидшення вікових змін організму, поява нових розладів здоров'я тощо.

Неспроможність постраждалої до повноцінних рухів, що сталося в наслідок травмування, на тривалий час перешкодила її поточній діяльності : догляду за маленькою онукою, виконанню поточних побутових справ, що супроводжувалося переживанням власної фізичної а соціальної неповноцінності, своєї невідповідності вимогам оточуючого життя.

Внаслідок травмування та раптової зміни життєвих обставин були порушені актуальні родинні плани, в зв'язку з проблемами здоров'я, що залишилися,досі обмежена можливість побудови та реалізації нових перспектив діяльності. Наслідки події, що сталася, потягли за собою витрачання життєвого часу (на тривале повторне лікування, амбулаторну реабілітацію), обумовили необхідність залучання постраждалою фізичних, душевних та матеріальних ресурсів на лікування та відновлення, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання…»

Також суд вважає достатнім та справедливим відшкодування компенсації завданих позивачу ОСОБА_4 та малолітній дочці ОСОБА_3 в розмірі що дорівнює 362 мінімальні заробітні плати, що на день постановлення рішення становить: 362 мінімальні заробітні плати х 3723 грн. мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. = 1347726 грн.

Визначаючи саме такий розмір моральної шкоди суд виходив з того, що ситуація отримання тілесних ушкоджень та пошкодження автомобіля під час ДТП, що сталася 30.04.4015 року постала для позивачки ОСОБА_2 та її малолітньої дочки ОСОБА_3 тривало психотравмуючою. Наслідки даної ситуації обумовили формування та тривалу фіксацію глибоких негативних емоційних переживань.

Як зазначено в обґрунтуванні висновків №2-06/06 експертного психологічного дослідження від 06 червня 2017 року:

«…Ситуація, яка сталася в житті ОСОБА_2, призвела до значної та тривалої проблематизації її життя, що проявилось у наступних негативних обставинах.

Під час ДТП пережила значний емоційний стрес, інтенсивні больові відчуття, що супроводжувалося почуттями страху за життя та здоров'я матері, дитини, власне, переживанням тривоги за пошкоджене майно. Впродовж першої доби була вимушена вирішувати проблеми з міліцією, автомобілем, організовувати надання допомоги своїм близьким родичам, незважаючи на власний важкий фізичний стан.

Надалі протягом місяця перебувала на амбулаторному лікуванні з тимчасовою втратою працездатності, зазнавала фізичних страждань, переносила несприятливі діагностичні та лікувальні процедури (профілактичне пересування на милицях, рентген- та КТ-дослідження, медикаментозне навантаження), що супроводжувалося значним больовим синдромом, обмеженням рухів, труднощами пересування, фізичними незручностями. Одночасно з власним лікуванням була вимушена займатися відновленням здоров'я доньки та матері, вирішуванням заведеної щодо неї кримінальної справи, організацією експертиз, з оплатою поточних витрат при відсутності на період втрати працездатності можливостей заробітку.

У подальшому, при виході на роботу, залишалися та посилилися проблеми здоров'я (труднощі пересування, стояння на ногах з виконанням функціональних професійних обов'язків, кульгання та болі при фізичних навантаженнях), що поглиблювалося відсутністю власного автомобіля після його пошкодження в ДТП. Внаслідок фактичної втрати автомобіля в ДТП, у всієї родини значно погіршилася якість життя: постали обмеженими можливості пересування на роботу та на відпочинок, здійснення поточних побутових справ, появилися додаткові витрати на таксі, що знижувало родинний добробут.

На тривалий період у постраждалої змінився звичний спосіб життя, виникла необхідність адаптуватися до психологічно та фізично дискомфортних умов існування та життєдіяльності (пересування на милицях, обмеженість рухів, больові відчуття, необхідність лікування та психологічної реабілітації дитини, догляд за лежачою матір'ю, вирішування процесуальних правових питань), що впливало на поточний емоційний стан, з накопиченням та фіксацією емоційної напруги.

Стан хронічної психоемоційної напруги, а саме пригнічений та нестійкий настрій, апатичність, емоційна лабільність, знервованість, плаксивість, тривожність щодо майбутнього стану здоров'я, переживання своєї ізольованості від активного суспільного життя, страждання від рухових обмежень - призводить до формування негативних психосоматичних змін: погіршення сну та апетиту, коливання артеріального тиску, головні болі, загострення існуючих хвороб, поява нових захворювань, що потребувало додаткових діагностичних обстежень та лікувальної корекції.

Весь період власного лікування й надалі була обтяжена проблемами стану психічного здоров'я доньки, переживала щодо майбутніх перспектив її психологічного відновлення у зв'язку з наслідками ДТП, була вимушена звертатися до невропатологів і психологів для проведення психокорекції зафіксованих страхів у дитини при пересуванні на автошляху, що в певній мірі продовжується дотепер. До теперішнього часу у самої підекспертної продовжуються побоювання при перебуванні на автотрасі, страх потрапити в аналогічні обставини, насторога щодо можливого повторного ушкодження стану здоров'я, що погіршує якість пересування та, як наслідок, знижує якість життя.

Після ДТП постраждалій довелося самостійно активізувати досудове розслідування, брати участь у процесуальних діях, відстоювати свої права, що супроводжувалося переживаннями правової безпорадності, обурення, образи, приниження, стражданням від несправедливого до себе ставлення. Внаслідок ДТП постали порушеними актуальні життєві плани, на тривалий період були обмежені можливості побудови та реалізації нових планів щодо професійної та сімейної самореалізації.

Дотепер у постраждалої залишаються актуальними побоювання з приводу можливого невідновлення попереднього фізичного стану (болі в тазу, періодичне кульгання, головні болі, коливання артеріального тиску). Наслідки ушкодження здоров'я досі обмежують активний стиль життя та відпочинку, погіршують зовнішню естетику (необхідність носіння виключно плаского взуття), завдають додаткових больових відчуттів та негативних психоемоційних переживань.

Таким чином, наслідки події, що сталася, потягли за собою тривале витрачання постраждалою продуктивного життєвого часу на лікування, реабілітацію, відстоювання правових інтересів, обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних і матеріальних ресурсів задля їх подолання…»

Психологічний аналіз наданих матеріалів, бесіди з матір'ю малолітньої постраждалої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволяє визначити щодо неї наступне.

Згідно наданої медичної документації, відразу після ДТП 30.04.2015р., дитина ОСОБА_3 була оглянута в найближчій до місця аварії районній лікарні, де їй було рекомендовано обстеження невропатолога та психолога. В найближчий період після повернення додому дитина була оглянута невропатологом на дому у зв'язку з неможливістю перебування дівчинки в транспорті (зі слів матері). Невропатологом приватної клініки 02.05.2015р. виставлений діагноз: «Неспокій та збудження (розлади поведінки у виді нестійкого порушення сну/після ДТП. Даних за ЧМТ, струс головного мозку не виявлено. Невелика гематома в ділянці лівої гомілки», з рекомендаціями виключити стресові ситуації, призначенням заспокійливих препаратів протягом 20 днів, у випадку погіршення стану консультація нейрохірурга. Надалі дитина була оглянута спеціалістом державної амбулаторної мережі, запис в медичній карті розвитку дитини від 04.05.2015р.: «відмічається підвищена збудливість, плаксивість, дитина малоконтактна. Зі слів матері, просинається з криками, здригається. Загальний стан порушений незначно», діагноз «Астено-невротичний синдром», призначені заспокійливі препарати, консультація невролога повторно. Запис від 06.05.2015р. (на дому) - описані простудні ознаки, підвищена температура, діагноз «ОРВІ»; при огляді 08.05.2015р. діагноз: «ОРВІ. Астенічний синдром», лікування продовжити. Через рік (березень 2016р.) дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, була консультована у психолога приватної клініки за запитом матері стосовно проблеми страху поїздок в автомобілях як наслідок автомобільної аварії, учасником якої була дитина. Психологом описаний відповідний нормативним віковим стандартам психічний розвиток дитини, відповідні віку особливості поведінки, мотивації, когнітивної діяльності. Зазначені проблеми вимови певних літер, що є природним для поточного віку дівчинки (ІНФОРМАЦІЯ_3). Відмічено зі слів матері, що дитина на період обстеження продовжує «категорично відмовлятися сідати в легкові автомобілі, тому поїздки стали неможливі, а при перебуванні в автомобілі спостерігається стійкий стрес протягом всієї поїздки. При обговоренні з дитиною машин та програванні ситуацій з машинками дитина замикається, не бажає цього обговорювати, уникає розмов про автомобілі, проявляє тілесні реакції у вигляді затискання, ступору, плачу. Рекомендовано: психотерапія, психокорекція поведінки, додаткове обстеження. По можливості наразі виключити поїздки автотранспортом до проходження психотерапії...». Зі слів матері, у подальшому проводили сенси психокорекції у приватного психолога.

У зв'язку з малолітнім віком дитини ОСОБА_3 (наразі ІНФОРМАЦІЯ_4), давністю ситуації ДТП (30.04.2015р., тобто трирічний вік дитини), особливостями когнітивної діяльності дітей даного віку (несформованість довгочасної пам'яті, нездатність змістовно осмислити ситуацію, яка сталася, та описати свої переживання) - безпосереднє обстеження дитини ОСОБА_3 наразі не проводилося за його експертною недоцільністю…»

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню .

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах а в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_4 з Служби автомобільних доріг у Житомирський області 42118,60 грн. - компенсації відшкодування завданої їй матеріальної шкоди та 2 390166 грн. компенсації завданої моральної шкоди. А всього стягнути на користь ОСОБА_4 з Служби автомобільних доріг у Житомирській області 2432284,60 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Служби автомобільних доріг у Житомирській області 265678,14 грн. - компенсацію відшкодування завданої їй матеріальної шкоди та 1347726 грн. - компенсації за завдану моральну шкоду. А всього стягнути на користь ОСОБА_2 з Служби автомобільних доріг у Житомирській області 1613404,14 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Житомирській області на користь ОСОБА_2 2 656,78 грн. - сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: