Рішення № 75552430, 27.07.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9120/17

Провадження № 2/727/168/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Вальчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно побудованих тимчасових споруд, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно побудованих тимчасових споруд посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22.12.2015 року йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до договору дарування від 22.12.2015 року йому, попереднім власником квартири, було подаровано 38/100 частки земельної ділянки за вказаною адресою, загальною площею 0,039 га, яка відповідно до п.9 рішення Чернівецької міської ради від 21.03.2002 року, видана попередньому власнику для будівництва та обслуговування житлового будинку. Чернівецькій міській раді відповідно до даного рішення належить 62/100 часток зазначеної земельної ділянки. Крім того, в п.п. 9.1 цього ж рішення запропоновано попередньому власнику квартири порядок володіння, розпорядження та користування земельною ділянкою встановити судом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04.07.2016 року по цивільній справі № 727/4602/16-ц його позов до Чернівецької міської ради задоволено, виділено йому в натурі 38/100 частки земельної ділянки по вулиці О.Щербанюка, 15 м. Чернівці згідно з проектом поділу «діл. №2», встановлено порядок користування вказаною земельною ділянкою та припинено спільну часткову власність з Чернівецькою міською радою, однак вказане рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 21.02.2017 року та в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.05.2017 року відкрито касаційне провадження по даній справі та виконання рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 21.02.2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.

Ним було зареєстровано право приватної власності на виділену в натурі земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер.

Він являється учасником АТО та з метою поліпшення житлово-побутових умов, отримав всі дозвільні документи на реконструкцію його квартири.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються власниками квартири АДРЕСА_2. Ними без жодної на те правової підстави на його земельній ділянці розміщено два технічні приміщення, а саме: антидощовий дерев’яний навіс та сарай, чим самовільно зайнято частину його земельної ділянки.

При виділі в натурі частини земельної ділянки, у відповідачів жодного дозвільного документу на розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці не було, земельна ділянка для будівництва на ній споруд відповідачам не виділялась.

Зайняття відповідачами земельної ділянки порушує його права на комфортне проживання, порушує норми будівництва, оскільки сарай розміщений без жодного відступу від стіни його будинку, реконструкцію якого він здійснює на підставі всіх дозвільних документів. Крім того, самочинні тимчасові споруди знаходяться в аварійному стані, що загрожує життю та безпечному користуванню прибудинковою територією.

А тому просив усунути перешкоди щодо користуванням ним земельною ділянкою, розташованою по вулиці О.Щербанюка, 15 м. Чернівці, шляхом знесення самочинно побудованих відповідачами антидощового дерев’яного навісу та сараю; привести земельну ділянку, яка розміщена під вказаними незаконними спорудами у попередній стан.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала і в своїх поясненнях підтвердила обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Представники третіх осіб Чернівецької міської ради та КЖРЕП-14 в судове засідання не з’явились, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22.12.2015 року (а.с.8-9) позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.10).

Згідно з п.9 рішення Чернівецької міської ради №518 від 21.03.2002 року (а.с.14-15) передано ОСОБА_4, яка проживає по вулиці Чапаєва (на даний час вулиця ОСОБА_5), 15/2 м. Чернівці (ідеальна частка власності на будинковолодіння складає 38/100), в спільну часткову власність з Чернівецькою міською радою (ідеальна частка власності на будинковолодіння складає 62/100), земельну ділянку по вулиці Чапаєва (на даний час ОСОБА_5), 15 площею 0,0390 га для обслуговування будинку та господарських будівель. Пунктом 9.1 зазначеного рішення запропоновано ОСОБА_4 встановити судом порядок володіння, розпорядження та користування земельною ділянкою.

Відповідно до договору дарування 38/100 часток земельної ділянки від 22.12.2015 року (а.с.11-12) ОСОБА_6 подарував позивачу 38/100 частки земельної ділянки по вулиці О.Щербанюка, 15 м. Чернівці загальною площею 0,039 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04.07.2016 року по цивільній справі № 727/4602/16-ц позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради задоволено, виділено позивачу в натурі 38/100 частки земельної ділянки по вулиці О.Щербанюка, 15 м. Чернівці згідно з проектом поділу «діл. №2», встановлено порядок користування вказаною земельною ділянкою та припинено спільну часткову власність з Чернівецькою міською радою (а.с.16-17), однак вказане рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 21.02.2017 року та в задоволенні позову відмовлено (а.с.20-22).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.05.2017 року відкрито касаційне провадження по даній справі та виконання рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 21.02.2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі (а.с.23).

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем було зареєстровано право приватної власності на виділену в натурі земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.19).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються власниками квартири АДРЕСА_2.

Як вбачається з фотографій (а.с.26-28, 95-98) відповідачами на земельній ділянці, яка належить позивачу, розміщено два технічні приміщення, а саме: антидощовий дерев’яний навіс та сарай, чим самовільно зайнято частину земельної ділянки позивача. Дерев’яний навіс розміщено на відстані 10 см до стіни квартири позивача, що унеможливлює проводити будівельні роботи по утепленню фасаду та оздобленню будинку, також з фотознімків видно, що всі опади з даху дерев’яного навісу стікають під стіну квартири позивача.

Відповідно до листа №К-254/2 від 04.01.2018 року, виданого КЖРЕП №14 (а.с.100) вищевказані споруди перебувають в незадовільному стані, дозвільних документів щодо розташування даних споруд на підприємство не надходило.

Згідно з листом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 02.01.2018 року щодо наявності дозвільних документів на встановлення металевого навісу та сараю на земельній ділянці по вулиці О.Щербанюка, 15 м. Чернівці (а.с.101), дозвіл на встановлення вищезазначених споруд не надавався.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не завдаючи при цьому шкоди правам інших осіб і не порушуючи їхніх інтересів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про власність» власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Згідно з ст.48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з ч.5 ст.23 Закону України «Про планування і забудову територій» планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будівель та споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будівель і споруд.

Частиною 3 ст.375 ЦК передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно з п.г) та п.е) ч.1 ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як встановлено в судовому засіданні, земельна ділянка для будівництва на ній споруд відповідачам не виділялася, антидощовий дерев’яний навіс та сарай відповідачами побудовано самочинно, оскільки жодного дозвільного документу відповідачами суду не надано. Вказані самочинні споруди побудовано відповідачами на земельній ділянці, яка належить позивачу, що порушує його права.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази, суд вважає, що необхідно усунути перешкоди позивачу щодо користування ним земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Чернівці, вул. О.Щербанюка, 15, шляхом знесення самочинно побудованих антидощового дерев’яного навісу та сараю, задовольнивши в цій частині позовні вимоги.

Що стосується вимоги позивача про приведення земельної ділянки, що розміщена під вказаними вище незаконним тимчасовими спорудами у попередній стан, то вона не підлягає до задоволення, оскільки суду не надано доказів тому, в якому стані ваона перебувала раніше до побудови відповідачами на ній самочинних споруд.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 4, 48, Закону України «Про власність», ст.91, 152 ЗК України, ст.ст.321, 358, 375, 376, 391 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення самочинно побудованих тимчасових споруд задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 щодо користування ним земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Чернівці, вул. О. Щербанюка, 15, шляхом знесення самочинно побудованих антидощового дерев’яного навісу та сараю.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 03 серпня 2018 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: