Ухвала суду № 75551981, 26.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1108/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2018 року (повний текст ухвали від 25 травня 2018 року) у складі судді Колоди Л.Д. у справі за позовом представника ОСОБА_5 по довіреності ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, треті особа ОСОБА_8 Мірзоєвич, товариство з обмеженою відповідальністю «Єврогруп-ЛТД» про визнання дій нотаріуса протиправними та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до приватного нотаріуса про визнання протиправними його дій при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та внесення запису до єдиного реєстру, а також про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації прав власності ОСОБА_8 на нерухоме майно.

Позов обґрунтований такими обставинами.

29.07.2005 року на підставі договору купівлі-продажу ЗАТ «Агрошляхбуд» продало, а ТОВ «Укр-Метал Черкаси» купило нерухоме майно за адресою вул. Сурікова, 12, м. Черкаси, а саме: під’їзні залізничні колії № 1, огорожа № 5, 6. Договір нотаріально посвідчено. При цьому земельна ділянка не продавалась.

17.03.2011 року ТОВ «Укр-Метал Черкаси» подарувало ТОВ «Єврогруп ЛТД» те саме майно.

17.11.2015 року ТОВ «Єврогруп ЛТД» продало ОСОБА_8 об’єкт нерухомості: комплекс, а саме: під’їзні залізничні колії № 1, огорожа № 5, 6 за адресою вул. Сурікова, 12, м. Черкаси.

При цьому, в договорі від 17.11.2015 року існують виправлення (виправлено кадастровий номер останні цифри 06 виправлено на 11; виправлено, що земельна ділянка знаходиться не у власності, а в користуванні).

07.11.2016 року ОСОБА_8 подарував ОСОБА_9 нерухоме майно за адресою вул. Сурікова, 12, м. Черкаси, а саме: під’їзні колії № 1, огорожа № 5, навіс «Н», підпірна стіна №7, огорожа №8, 9, 10, замощення ІІ, ІІІ.

В пункті 3 цього договору передбачено, що комплекс розташовано на земельній ділянці площею 2,3785 га, кадастровий номер 7110136400:05:026:0011. Але не вказано у відповідності до якої довідки нотаріус визначила кадастровий номер та чому не встановила належність земельної ділянки.

11.08.2016 року ЗАТ «Агрошляхбуд» продав ОСОБА_5 нерухоме майно, а саме: комплекс по вул. Сурікова, 12 у м. Черкаси. В договорі купівлі-продажу передбачено, що об’єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 2,3795 га за кадастровим номером 7110136400:05:026:0011.

Наразі право власності на майно по вул. Сурікова, 12, м. Черкаси зареєстровано за ОСОБА_5, а право власності на майно по вул. Сурікова, 12/11, м. Черкаси зареєстровано за ОСОБА_9, а земельна ділянка площею 2,3795 га надана в постійне користування ЗАТ «Агрошляхбуд».

Позивачка вважає недійсним договір від 17.11.2015 року, що укладений між ТОВ «Єврогруп ЛТД» та ОСОБА_8, так як земельної ділянки за кадастровим номером 7110136400:05:026:0006 в кадастрі не існує, а виділення в натурі не відбувалось.

Проте, нотаріус безпідставно внесла зміни в договір купівлі-продажу від 17.11.2015 року що укладений між ТОВ «Єврогруп ЛТД» та ОСОБА_8, а саме: щодо кадастрового номеру та визначення власності/користування земельною ділянкою.

Крім того, ТОВ «Єврогруп ЛТД» продало ОСОБА_8 зовсім інше майно, ніж те, що ОСОБА_8 подарував ОСОБА_9

Вказане не було перевірено державним нотаріусом при внесенні відомостей в реєстр прав власності на вказане майно, яке не було предметом договору від 17.11.2015 року між ТОВ «Єврогруп ЛТД» та ОСОБА_8, хоча в договорі вказано, що право власності ОСОБА_8 належить на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2015 року, що був відповідачем.

На момент дарування об’єкта нерухомості при укладанні між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 договору дарування від 07.11.2016 року ОСОБА_8 не володів правом власності на об’єкти нерухомості, що є предметом договору, оскільки таке право ОСОБА_8 не набув від ТОВ «Єврогруп ЛТД».

У зв’язку з цим, ОСОБА_5 вважає, що при посвідченні договору купівлі-продажу від 17.11.2015 року приватний нотаріус ОСОБА_10 вчинила протиправні дії, а саме: щодо проведення реєстрації права власності; внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.11.2015 року за № 47776974.

Тому, в позовній заяві просила визнати протиправними дії приватного нотаріуса ОСОБА_10 при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 17.11.2015 року за № 47776974 та при внесенні запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також просила скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.11.2015 року за № 47776974 та скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності ОСОБА_8 на об’єкт нерухомості: комплекс, під’їзні залізничні колії №1 та огорожу № 5, 6 за адресою: м. Черкаси вул. Сурікова, 12, реєстраційний номер об’єкта нерухомості: № 778056271101, номер запису про право власності № 12082464.

До вирішення спору відповідач приватний нотаріус ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_8 направили, кожен окремо, клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2018 року провадження у цій справі закрито.

При цьому, суд дійшов висновку про адміністративно-правовий характер спору.

Позивачка оскаржила ухвалу в апеляційному порядку, посилаючись на незаконність ухвали, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді. В даному випадку, спір має цивільно-правову природу, тому має розглядатись в порядку цивільної юрисдикції.

ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Додатково просить постановити окрему ухвалу у відношенні судді Колоди Л.Д. для вжиття заходів дисциплінарного впливу за нехтування положеннями законодавства щодо юрисдикції спорів.

На апеляційну скаргу подано відзив представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11, в якому вказано, що майновий комплекс, який набув у власність ОСОБА_8 ніколи не належав ОСОБА_5, а отже її права жодним чином не могли бути порушеними. Позовні вимоги до приватного нотаріуса ОСОБА_12 є безпідставними, так як рішення про державну реєстрацію речового права ОСОБА_8 та посвідчення договору купівлі-продажу не впливає на права та інтереси ОСОБА_5 Крім того, ОСОБА_8 погоджується з висновком суду першої інстанції про підвідомчість даного спору адміністративному суду, оскільки нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і юридичних фактів. Нотаріус не є учасником цивільних правочинів між учасниками нотаріальної дії, а отже не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин.

Вважаючи, що суд вірно закрив провадження з підстав підвідомчості цієї справи адміністративному суду, адвокат ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом про оскарження дії нотаріуса, вчинених ним як спеціальним суб'єктом, на якого покладені законом функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, а тому спір виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, що унеможливлює розгляд вказаного позову в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Крім прямої вказівки закону щодо певного виду підвідомчості справ, при розмежуванні судової юрисдикції слід враховувати суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

У справі, яка переглядається, спір виник з приводу цивільно-правових прав на конкретне майно: об’єкт нерухомості, яке неодноразово було предметом цивільно-правових договорів.

Крім того, приватним нотаріусом 17.11.2015 року прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_8 на придбане у ТОВ «Єврогруп ЛТД» нерухоме майно (а.с. 23).

Предметом позову є скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_8 на це нерухоме майно.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено у статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядку судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Аналіз змісту статей 19 ЦПК України та 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Оскільки спір в цій справі стосується оскарження здійсненої нотаріусом державної реєстрації права власності на згадане нерухоме майно, у зв’язку з тим, що нотаріус не перевірив підставу (правочин), на якій виникло це право, то в даному випадку предметом справи є не перевірка адміністративно-розпорядчих дій державного реєстратора (Приватного нотаріуса) чи встановлення законності (незаконності) його дій, а скасування рішень стосовно державної реєстрації права власності ОСОБА_8 безпосередньо пов'язано зі спором про захист речового (цивільного) права позивачки на це майно. Таке право позивачки не може бути захищене у випадку публічно-правових відносин.

Отже, справа в даному випадку підлягає розгляду саме в суді цивільної юрисдикції.

Така позиція апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладену у постанові від 14 червня 2016 року (№ 21-41а16) та з позицією Верховного Суду, викладену у постанові від 05 червня 2018 року ( справа № 543/730/14-ц).

На підставі наведених вище доводів, колегія суддів вважає, що висновки районного суду про адміністративно-правову природу спору та наявність у зв’язку з цим підстав для закриття провадження, суперечать вимогам процесуального закону.

Тому, оскаржувана ухвала районного суду підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до ст. 379 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 35, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 – задовольнити.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2018 року – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 липня 2018 року.

Судді