Постанова № 75551834, 26.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1211/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 53, 54 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Бондаренка С.І.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Черкаського державного технологічного університету про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що з 01 липня 2015 року він працював у Черкаському державному технологічному університеті на посаді начальника відділу міжнародних зв’язків. 23 травня 2017 року позивач був ознайомлений з наказом №169-к від 22 травня 2017 року, яким його звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з формулюванням «у зв’язку із скороченням штату працівників» та в цей же день йому було видано трудову книжку.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки рішення про ліквідацію відділу міжнародних зв’язків, на посаді начальника якого він перебував, Вченою радою університету не приймалось, а відділ міжнародних зв’язків належить до основних структурних підрозділів Черкаського держаного технологічного університету згідно із Статутом університету. У Статуті ЧДТУ у новій редакції, який набув чинності з 29.05.2017 року також зазначено про існування в університеті такого структурного підрозділу, як відділ міжнародних зв’язків.

Крім того, як на підставу незаконності його звільнення, позивач посилається також на порушення відповідачем правових норм, які встановлюють гарантії для працівників при скороченні чисельності штату, а саме щодо обов’язку роботодавця працевлаштувати вивільнюваного працівника. Вказує, що йому надходила пропозиція про працевлаштування на іншій посаді лише один раз і не включала переліку всіх вакантних посад, які відповідали рівню його освіту та кваліфікації, та які були вакантні в ЧДТУ.

На підставі викладеного ОСОБА_3 просив суд визнати незаконним наказ №169-к від 22.05.2017 року в частині його звільнення з роботи; поновити його на посаді начальника відділу міжнародних зв’язків Черкаського державного технологічного університету з 24 травня 2017 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 травня 2017 року до дня постановлення судового рішення.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Вченої ради про скорочення штату працівників та наказ ректора ЧДТУ, яким був введений в дію штатний розпис ЧДТУ на 2017 рік, не оскаржувались, не скасовувались та були чинними як на день звільнення позивача, так і наданий час, а тому посилання позивача, що ліквідація відділу міжнародних зв’язків була проведена незаконно є безпідставними. Крім того, відповідачем було дотримано порядок вивільнення працівника у зв’язку із скороченням штату, позивач був попереджений про наступне звільнення у встановлені законодавством строки, і при цьому йому було запропоновано дві посади «начальника відділу матеріального та технічного забезпечення» та «завідувача навчальним комплексом», від яких він відмовився.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосуванням судом норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Позивач в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що на дату попередження його про звільнення, тобто станом 23 березня 2017 року в ЧДТУ, крім запропонованих йому двох посад, а саме: посади начальника відділу матеріального та технічного забезпечення і посади завідувача навчальним комплексом, ще з 2015 року була вакантною посада завідувача канцелярією, а на дату надання йому пропозиції про працевлаштування, тобто 19 квітня 2017 року, була вакантна посада начальника планово-фінансового відділу, яка стала вакантною з 04 квітня 2017 року у зв’язку із переведенням ОСОБА_4 з посади начальника планово-фінансового відділу на посаду завідувача канцелярією.

Таким чином позивач вважає, що відповідач вибірково запропонував йому дві посади, маючи при цьому інші вакансії, що порушує його право на працевлаштування у зв’язку із скороченням посади начальника відділу міжнародних зв’язків, яку він обіймав.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Черкаського державного технологічного університету зазначив, що станом на день попередження ОСОБА_3 про звільнення, в Черкаському державному технологічному університеті рівнозначних вакантних посад, які б відповідали кваліфікації позивача не було.

Щодо тверджень позивача, що крім запропонованих йому вакансій існували ще вакантні посади начальника планово-фінансового відділу та завідувача канцелярії, то відповідач у відзиві вказує, що планово-фінансовий відділ взагалі був скорочений, а посада завідувача канцелярії на час попередження ОСОБА_3 про звільнення вже була запропонована ОСОБА_4, який був попереджений про звільнення раніше позивача і погодився її зайняти.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 з 01.07.2015 по 23.05.2017 року працював на посаді начальника відділу міжнародних зв’язків, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці на ім’я позивача серії БТ-1 №9906123 (а.с. 3) та довідкою, виданою Черкаським державним технологічним університетом №51/156 (а.с. 4).

Вченою радою ЧДТУ 23.02.2017 прийнято рішення (п.2 протоколу № 9 Рішення Вченої ради від 23.02.2017) про проведення оптимізації структурних підрозділів університету шляхом виведення ряду посад працівників (скорочення штату працівників), серед яких і займана ОСОБА_3 посада начальника відділу міжнародних зв’язків. Дане рішення того ж дня було затверджене головою Вченої ради ОСОБА_5 (а.с. 88).

Ректором ЧДТУ 25.02.2017 видано наказ № 71/01 про введення в дію Рішення Вченої ради від 23.02.2017 (протокол №9), в тому числі і в частині проведення оптимізації структурних підрозділів університету шляхом виведення ряду посад працівників (скорочення штату працівників), серед яких і займана ОСОБА_3 посада начальника відділу міжнародних зв’язків (п.п. 1.2. п. 1 наказу №71/01 від 25.02.2017) (а.с. 124-126).

Заступником міністра освіти і науки 28.02.2017 затверджено штатний розпис ЧДТУ на 2017 рік, в якому займана ОСОБА_3 посада «начальник відділу міжнародних зв’язків» відсутня (а.с. 66-71).

14.03.2017 ректором ЧДТУ, на виконання ч.1 ст. 49-2 КЗпП України, виданий наказ № 101-к про попередження за два місяці під особистий підпис ряду працівників, в тому числі і ОСОБА_3, про їх скорочення 15.05.2017 у зв’язку зі змінами в штатному розписі університету (а.с. 128).

Відповідач 14.03.2017 надіслав ОСОБА_3 лист про скорочення № 349/-01-17 від 14.03.2017 разом з витягом з наказу № 101-к від 14.03.2017 та персональним попередженням про скорочення № 25 від 14.03.2017 (а.с. 140), який було отримано позивачем 23.03.2017 року, що підтверджується його письмовими поясненнями.

На виконання вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП, ЧДТУ направив 19.04.2017 ОСОБА_3 лист-пропозицію з переліком вакантних посад університету, які б він міг зайняти відповідно до його рівня та кваліфікації. Про отримання даного листа ОСОБА_3 поставив свій підпис (а.с. 138).

У присутності ОСОБА_3, 24.04.2017 відбулося засідання первинної профспілкової організації ЧДТУ, на якому було розглянуте та задоволене внесене ректором ЧДТУ подання, а також ухвалено рішення про надання згоди на звільнення начальника відділу міжнародних зв’язківТележинського Д.В. за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпПУ (а.с. 134).

Відповідно до Витягу з протоколу засідання профкому від 24.04.2017 року №52-04 ОСОБА_3 підтвердив, що йому були запропоновані вакансії відповідно до фаху та займаній на теперішній час посаді.

Наказом від 22.05.2017 № 169-к звільнено ОСОБА_3, начальника відділу міжнародних зв’язків, з роботи у зв’язку зі скороченням штату відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП (а.с.127).

Цим же наказом бухгалтерію ЧДТУ було зобов’язано виплатити ОСОБА_3 вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за час невикористаної відпустки.

З наказом №169-к ОСОБА_3 був належним чином ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис на сторінці наказу та в день звільнення йому було видано трудову книжку, що також не заперечується позивачем.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, зазначено, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

У висновку, викладеному в постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до частини 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Як видно з листа-пропозиції вакантних посад наданого ОСОБА_3 19.04.2017 року, ЧДТУ запропонувало позивачу станом на вказану дату наступні посади відповідно до його рівня освіти та кваліфікації, а саме начальника відділу матеріального та технічного забезпечення та завідувача навчальним комплексом (а.с. 138).

Однак позивач не погодився на зайняття жодної із запропонованих посад, про що свідчить відсутність його заяви про згоду на переведення.

Відповідно до Довідки ЧДТУ № 98 від 27.11.2017 року, станом на 19.04.2017 року ОСОБА_3 були запропоновані вакантні посади, які відповідали його освітньо-кваліфікаційним вимога. Інших вакантних посад, які б відповідали його освітньо-кваліфікаційним вимогам не було (а.с. 139).

В апеляційній скарзі позивач посилається на наявність ще двох посад, які не були йому запропоновані відповідачем, а саме завідувач канцелярії та начальник планово-фінансового відділу, у зв’язку з чим вказує на вибірковість запропонованих йому посад, що в свою чергу є порушенням статті 49-2 КЗпП України.

Суд, перевіряючи доводи апелянта та дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Посада завідувача канцелярією, на яку вказує позивач, являється однією із посад, яка входить до штатного розпису ЧДТУ на 2017 рік, проте відповідно до витягу з наказу від 03.04.2017 року №114-к на дану посаду було переведено ОСОБА_4, начальника планово-фінансового відділу (а.с. 173), тобто на час надання пропозицій позивачу вказана посада вже не була вакантною.

Крім того, зазначене підтверджується листом-пропозицією від 12.03.2017 року вакантних посад начальнику планово-фінансового відділу ОСОБА_4, в якому останньому було запропоновано посаду завідувача канцелярії, яку він погодився обійняти, про що свідчить його розписка на даному листі-пропозиції.

Щодо посади начальника планово-фінансового відділу, яка на думку позивача, була вакантною на час його звільнення, то відповідно до витягу із протоколу №4 засідання комісії з удосконалення організаційної структури університету ЧДТУ від 07.04.2017 року було вирішено ліквідувати планово-фінансовий відділ та вивести зі штатного розпису ЧДТУ 1 посаду начальника планово-фінансового відділу, 1 посаду заступника начальника відділу, 2 посади провідного економіста планово-фінансового відділу (а.с. 174).

Наказом №145/01 від 19.04.2017 року було скорочено планово-фінансовий відділ та виведено із штатного розпису ЧДТУ 1 посаду начальника планово-фінансового відділу, 1 посаду заступника начальника відділу, 2 посади провідного економіста планово-фінансового відділу (п. 1.4 Наказу) (а.с. 177-178).

Таким чином, станом на 22 травня 2017 року у Черкаському державному технологічному університеті були відсутні вакантні посади на які вказує позивач у справі, оскільки на час його звільнення посада завідувача канцелярією була зайнята іншою особою, а посада начальника планово-фінансового відділу була виведена із штатного розпису з 19.04.2017 року, тобто колегія суддів не вбачає порушень прав позивача при вивільненні його посади, оскільки із зайняттям запропонованих відповідачем посад він не погодився, а посади на які він вказує в апеляційній скарзі не були вакантними.

З указаного вбачається, що відповідачем при звільненні позивача дотримані вимоги трудового законодавства.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволення позову відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 26 липня 2018 року.

Судді: