Постанова № 75551287, 27.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 685/245/17

Провадження № 22-ц/792/1159/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

розглянув в порядку спрощеного провадження цивільну справу №685/245/17 за апеляційною скаргоюОСОБА_4 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року (суддя Бурлак Г.І.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» (тепер - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»), звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 22 лютого 2011 року договору ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 1900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою коштів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами Банку складає договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за договором зобов’язання ОСОБА_4 належним чином не виконувала і станом на 31 грудня 2016 року виникла заборгованість у сумі 12425 грн 28 коп, у тому числі: 1829 грн 46 коп – заборгованість за кредитом, 6959 грн 51 коп – заборгованість за процентами за користування кредитом, 2568 грн 44 коп – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн – штраф (фіксована частина) і 567 грн 87 коп – штраф (процентна складова), яку Банк просив стягнути з відповідача.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 12425 грн 28 коп, у тому числі: 1829 грн 46 коп – заборгованість за кредитом, 6959 грн 51 коп – заборгованість за процентами за користування кредитом, 2568 грн 44 коп – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн – штраф (фіксована частина) і 567 грн 87 коп – штраф (процентна складова). Вирішено питання про судові витрати.

ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Суд не взяв до уваги те, що позивач не довів обставини укладення з нею кредитного договору, за яким виникла заборгованість. Докази отримання нею кредитної картки №5457*****9361 не надані, оскільки світлини не підтверджують отримання саме кредитної картки. Виписка по рахунку не підтверджує здійснення нею операцій по рахунку.

Згідно з п.п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Клопотання сторін про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягає задоволенню на підставі ч. 7 ст. 277 ЦПК України.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, 22 лютого 2011 року між позивачем і ОСОБА_4 був укладений договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 1900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою коштів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами Банку складає договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за договором зобов’язання ОСОБА_4 належним чином не виконувала і станом на 31 грудня 2016 року виникла заборгованість у сумі 12425 грн 28 коп, у тому числі: 1829 грн 46 коп – заборгованість за кредитом, 6959 грн 51 коп – заборгованість за процентами за користування кредитом, 2568 грн 44 коп – заборгованість за пенею, 500 грн – штраф (фіксована частина) і 567 грн 87 коп – штраф (процентна складова), яку Банк просив стягнути з відповідача.

Наведене підтверджується матеріалами справи – копіями заяви від 22 лютого 2011 року, довідки про умови кредитування, довідкою про видачу карток, розрахунком заборгованості.

При задоволенні позову суд обґрунтовано виходив з факту невиконання боржником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором.

Проте, висновок суду про стягнення заборгованості у повному обсязі не в повній мірі відповідає обставинам справи і вимогам закону та частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Із змісту підписаної ОСОБА_4 заяви від 22 лютого 2011 року вбачається, що вона згідна з тим, що заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. З Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку ознайомлена та згідна.

Тому, суд підставно не взяв до уваги заперечення представника відповідача щодо укладення кредитного договору і не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем обставин укладення договору надання банківських послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, у випадку невиконання зобов’язань за договором клієнт зобов’язаний на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), сплатити винагороду банку.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» внесення щомісячних платежів відбувається до 25 числа наступного місяця.

Пунктом 2.1.1.2.11. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній стороні карти, включно.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії карти, виданої відповідачеві, до лютого 2015 року (а.с.141).

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту, процентів та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі №6-2104цс16.

Правильним є також висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 1 і ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Із розрахунку позивача вбачається, що останній платіж в погашення кредитної заборгованості мав місце 12 червня 2014 року, внаслідок чого позовна давність перервалася.

Наведене стосується й автоматичного погашення простроченої заборгованості з іншої карти, оскільки таке погашення кредитної заборгованості за згодою сторін передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг (п. 2.1.1.3.5.)

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про необхідність стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з березня 2015 року по 31 грудня 2016 року (дата визначення заборгованості відповідно до позовних вимог).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (лютий 2015 року включно).

Отже, у межах строку кредитування до лютого 2015 року відповідач мала повертати кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з березня 2015 року у позичальника виник обов’язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України вимоги про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування (до лютого 2015 року).

В подальшому права та інтереси Банку підлягають захисту згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Проте, такі вимоги позивачем не заявлялися.

При застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин апеляційний суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Тому, стягненню підлягають лише проценти нараховані станом на лютий 2015 року. Відповідно до розрахунку банку вони складають 2421 грн 14 коп.

Пунктом 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг визначено, що при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Штраф підлягає оплаті в першу чергу.

У випадку виникнення прострочених зобов’язань на суму від 100 грн, у томі числі прострочених зобов’язань, клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується так: базова процентна ставка за договором 30% (нараховується за кожен день прострочки кредиту) + 50 грн (одноразово) (п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг).

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У зв’язку з наведеним вище колегія суддів вважає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15.

Отже, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань, визначених договором, стягненню з ОСОБА_4 підлягає штраф, передбачений п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг. Передбачена в подальшому п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг пеня за прострочення зобов’язань стягненню не підлягає, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення суперечить вимогам закону.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення пені з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в позові та зміні в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, процентної складової штрафу і судових витрат. Стягнуті з відповідача на користь банку суми необхідно зменшити: процентів до 2421 грн 14 коп, а відповідно штрафу (процентної складової), який визначається від суми боргу, до 212 грн 53 коп і загальної суми боргу до 4250 грн 60 коп.

На підставі п. 3 ч. 2 і ч. 13 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат проводиться пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (34,2%).

Стягнуті з ОСОБА_4 на користь позивача судові витрати підлягають зменшенню до 547 грн 20 коп.

Документально підтверджені судові витрати відповідача за подання апеляційної скарги у сумі 1579 грн 20 коп підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року в частині стягнення пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення пені за кредитним договором відмовити.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, процентної складової штрафу і судових витрат змінити.

Зменшити стягнуті з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суми: процентів за користування кредитним коштами до 2421 грн 14 коп (дві тисячі чотириста двадцять одна грн 14 коп), штрафу (процентна складова ) до 212 грн 53 коп (двісті дванадцять грн 53 коп), загальну суму заборгованості за кредитним договором до 4250 грн 60 коп (чотири тисячі двісті п’ятдесят грн 60 коп), витрат по оплаті судового збору до 547 грн 20 коп (п’ятсот сорок сім грн 20 коп).

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ІК ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) судові витрати у сумі 1579 грн 20 коп (одна тисяча п’ятсот сімдесят дев’ять грн 20 коп).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Суддя-доповідач /підпис/ ОСОБА_1

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Суддя /підпис/ ОСОБА_3

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай