Постанова № 75551282, 24.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 669/99/17

Провадження № 22-ц/792/1117/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області в складі :

головуючого судді – Гринчука Р.С.,

суддів: Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретар – Шевчук Ю.Г.,

з участю представника апелянта,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 30 березня 2018 року, ухвалене суддею Бараболею Н.С. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

В січні 2017 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої було зменшено в суді першої інстанції посилаючись на те, що 12.03.2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №322-08/02 на суму 150 000 грн. під 20% річних на строк до 09.03.2018 року. У випадку прострочення сплати кредитних коштів боржником розмір процентів визначений у 30% річних.

Того ж дня між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель взяла на себе зобов’язання щодо належного виконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору.

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення права вимоги за кредитами, зокрема, і за вищевказаним кредитом.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачами договірних зобов’язань за період з 07.09.2014 року по 07.09.2017 року заборгованість по сплаті відсотків становить 62 526,62 грн., розмір нарахованої пені складає 54 928,62 грн.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 30.03.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування вимог скарги апелянт вказав, що суд допустив порушення норм матеріального права, були встановив обставини справи, оскільки не врахував, що позовна давність в даному випадку не сплила, оскільки умовами кредитного договору за погодженням між сторонами встановлено позовну давність в 10 років.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів вказав на законність рішення суду першої інстанції та необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідачі та їх представник в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2 і 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 12.03.2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №322-08/02 на суму 150 000 грн. під 20% річних на строк до 09.03.2018 року. У випадку прострочення сплати кредитних коштів боржником розмір процентів визначений у 30% річних.

Того ж дня між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель взяла на себе зобов’язання щодо належного виконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору.

15.06.2009 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» пред’явив до суду позов про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитної заборгованості в солідарному порядку.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 10.02.2010 року позов було задоволено та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 127500 грн. заборгованості по тілу кредиту станом на 15.06.2009 року.

На даний час рішення суду про стягнення боргу не виконано.

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення права вимоги за кредитами, зокрема, і за вищевказаним кредитом.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачами договірних зобов’язань, в межах позовної давності, за період з 07.09.2014 року по 07.09.2017 року заборгованість по сплаті відсотків становить 62 526,62 грн., розмір нарахованої пені за один рік складає 54 928,62 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на нарахування процентів та пені у зв’язку з невиконанням боржниками зобов’язань щодо сплати кредитних сум, однак у зв’язку зі спливом позовної давності такі позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Однак такий висновок суду є помилковим.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу потворної давності, до нового строку не зараховується.

З урахуванням положень ст. 253 ЦК України новий строк позовної давності після його переривання починає свій перебіг наступного дня після пред’явлення позову.

Справа містить докази про те, що 15.06.2009 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» подав до суду позовну заяву про стягнення з боржника та поручителя всієї суми кредитного боргу за кредитним договором, в т.ч. і тієї, строк сплати якої ще не настав. Підтвердженням цього є вимога Банку, надіслана на адресу поручителя ОСОБА_2 про необхідність сплати 140793,13 грн. кредитного боргу, який виник станом на 02.04.2009 року, і який складається з 135000 грн. залишку по сплаті тіла кредиту, 1250 грн. простроченого кредиту, 2152,48 грн. – прострочених процентів та 2390,65 грн. – нараховані несплачені проценти. У вимозі міститься попередження, що у випадку несплати боргу до 15.04.2009 року банк звернеться до суду з позовом про стягнення усієї суми за кредитом.

В рішенні Апеляційного суду Хмельницької області від 10.02.2010 року міститься висновок з посиланням на ч. 2 ст. 1050 ЦК України, п. 5.3., 5.3.1. кредитного договору №322-08/02 від 12.03.2008 року про те, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» правомірно скористався своїм правом на дострокове стягнення кредитних коштів з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки останні прострочили виконання умов кредитного договору.

Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що кредитор скористався своїм правом, передбаченим кредитним договором та законом, змінивши строк виконання грошового зобов’язання шляхом пред’явлення 15.06.2009 року позову про стягнення усієї суми за кредитом є обґрунтованим.

В той же час судом зроблено помилковий висновок про сплив позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Як вбачається зі змісту п. 6.6. кредитного договору №322-08/02 від 12.03.2008 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1, сторони домовилися про те, що будь-які протиріччя, що можуть виникнути між сторонами при виконанні умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між ними, а у випадку недосягнення згоди – у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. При цьому строк позовної давності встановлюється тривалістю у 10 років.

Пунктом 7.1. вказаного договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов’язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Таким чином сторони погодили строк дії договору, який є відмінним від строку виконання грошового зобов’язання.

Зміна строку виконання грошового зобов’язання шляхом пред’явлення кредитором позову до боржників про стягнення усієї суми за кредитом, в т.ч. і тієї, строк сплати якої на дату звернення з позовом до суду не настав, не має наслідком зміну строку дії договору.

Оскільки позичальник продовжував користуватися кредитними коштами у період дії кредитного договору, тому і нарахування процентів відповідно до умов цього договору а також пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання є правомірним.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, дату звернення до суду ТОВ «Кредитні ініціативи» з даним позовом – 23.01.2017 року, період, за який нараховано відсотки за користування кредитними коштами – з 07.09.2014 року по 07.09.2017 року та пені за останній рік перед зверненням до суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позов пред’явлений до суду в межах позовної давності, передбаченої ч. 1 ст. 259 ЦК України, тому стягнення нарахованої кредитором суми відповідатиме вимогам закону та встановленим судом обставинам справи.

При цьому відповідачами не спростовано проведений позивачем розрахунок розміру кредитного боргу, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень вимог закону та умов договору при розрахунку, тому визначена кредитором сума кредитного боргу підлягає стягненню в повному об’ємі з боржника.

В частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 необхідно зазначити наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зокрема передбачено, що якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред’явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред’явлення до нього позову. При цьому в разі пред’явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

За договором поруки № 323-08/06 від 12.03.2008 року ОСОБА_2 поручилася перед кредитором за виконання позичальником ОСОБА_1 обов’язків з повернення кредитних коштів, сплати процентів і пені. У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний позичальник в тому ж обсязі, що і позичальник.

Пунктом 5.4. договору поруки №323-08/06 встановлено, що він вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до повного погашення зобов’язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поруку, а також договорів про внесення змін до нього.

Враховуючи встановлені вище обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що в даному випадку порука є припиненою в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України. Оскільки строк виконання грошового зобов’язання був змінений кредитором на 15.06.2009 року, тому з урахуванням дати пред’явлення конкретного позову 23.01.2017 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов’язання, поруку слід визнати припиненою, незважаючи на відсутність відповідних позовних вимог.

Кредитор в даній справі провів нарахування процентів за користування кредитними коштами за новий період, який не входить до періоду, за яким було проведено стягнення коштів на підставі вказаного вище рішення суду, тому і строк, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України почав свій перебіг щодо цієї суми спочатку.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_2 підлягають залишенню без задоволення у зв’язку з припиненням поруки, а не у зв’язку зі спливом позовної давності, про що помилково зробив висновок суд першої інстанції.

Судові витрати між сторонами підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.

В суді першої інстанції за подання позовної заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» сплатило 3260,90 грн. судового збору. За подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції товариством сплачено 2643 грн. судового збору.

З урахуванням того, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ «Кредитні ініціативи» зменшило позовні вимоги до 117455,34 грн., розмір судового збору, який підлягав сплаті в такому випадку становив 1761,83 грн. Оскільки розмір фактично сплаченого судового збору в суді першої інстанції залишився незмінним, тому розрахунок суми судових витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача необхідно проводити саме з 1761,83 коп.

Приймаючи до уваги зміст позовних вимог, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову в частині стягнення коштів лише з боржника, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» підлягає стягнення 1761,83 грн. судових витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції та 2643 грн. судових витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 30 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 117455 грн. 24 коп. заборгованості за кредитним договором та 4404 грн. 83 коп. судових витрат по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 26.07.2018 року.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_3 Доповідач – Гринчук Р.С.

Категорія № 19,27