Постанова № 75550496, 27.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 липня 2018 року

м. Харків

справа № 644/1368/18

провадження № 22ц/790/3530/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

імена (найменування сторін):

позивач – Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 – представника Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2018 року в складі судді Бугери О.В.,

у с т а н о в и в:

В березні 2018 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника ОСОБА_4 звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено Договір б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 3 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_2 належним чином не виконала умови договору та порушила взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим у неї утворилась заборгованість в сумі 24 021 грн. 69 коп., яка складається з: 2 951 грн. 62 коп. – заборгованості за кредитом; 16 286 грн. 51 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом; 3 163 грн. 48 коп. – заборгованості за пенею та комісією; а також штрафів – 500 грн. 00 коп. (фіксована частина), 1 120 грн. 08 коп. (процентна складова). Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість в указаному розмірі, а також 1 762 коп. судового збору.

18 квітня 2018 року ОСОБА_2 подала письмові заперечення на позов.

Заперечення мотивовані тим, що позов пред’явлено з пропуском строку позовної давності. Оскільки строк дії кредитної картки встановлено до лютого 2013 року, позивач мав пред’явити позов протягом трьох років. Однак позов пред’явлено лише 01 березня 2018 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду районного суду м. Харкова від 18 квітня 2018 року в задоволення позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов пред’явлено з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

21 травня 2018 року ОСОБА_5 – представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга, з урахуванням письмових пояснень, мотивована тим, що відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Останній платіж проведено відповідачем через термінал самообслуговування самостійно 03 серпня 2015 року у сумі 136 грн.52 коп., отже строк позовної давності перервався.

ОСОБА_6. рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористалася.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавец) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов’язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України та частини другої статті 1050 ЦК України наслідком порушення позичальником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Матеріали справи свідчать, що 02 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено Договір б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 3 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що відповідає строку дії картки.

Зазначений вище кредитний договір складається із заяви позичальника, Умов та Правил користування карткою та тарифами банку.

Згідно з розрахунком, наданим банком, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 31 січня 2018 року становить 24 021 грн. 69 коп., яка складається з: 2 951 грн. 62 коп. – заборгованості за кредитом; 16 286 грн. 51 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом; 3 163 грн. 48 коп. – заборгованості за пенею та комісією; а також штрафів – 500 грн. 00 коп. (фіксована частина), 1 120 грн. 08 коп. (процентна складова).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3., 4.6. Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, після отримання банком від необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливу видачу кредиту на платіжну картку. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Клієнт доручає банку здійснити списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, належних до сплати банку за цим договором, при надходженні строків платежів, а також списанні грошових коштів з картрахунку за умови надходження строків платежів за іншими договорами клієнта в розмірах, визначених цими договорами (договірне списання) в межах платіжного ліміту картрахунку. Банк проводить списання засобів в грошовій одиниці України/іноземній валюті з любого рахунку клієнта, в розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/національній валюті України за договором, і покупку/продаж іноземної валюти на Міжбанківському Валютному ринку України. Списання засобів з будь-якого рахунку клієнта, відкритого банком, оформлюється меморіальним ордером.

Згідно з заявою строк дії картки встановлено до лютого 2013 року. З наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку вбачається, що ОСОБА_2 здійснила останні платежі, зокрема, 29 березня 2012 року в сумі 315 грн. 00 коп., а після закінчення строку дії картки 03 серпня 2015 року у сумі 136 грн. 52 коп.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов’язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

За змістом частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина 3 статті 264 ЦК України).

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому, якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів, і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то таі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов’язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16.

Враховуючи викладене, наданий банком розрахунок, без підтвердження квитанціями, касовими ордерами та іншими документами, що засвідчують здійснення 03 серпня 2015 року платежу у сумі 136 грн. 52 коп. особисто ОСОБА_2 та визнання нею боргу, не свідчить про переривання строку позовної давності.

Установивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом із пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови в позові.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п.1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – представника Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 27 липня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді І.П.Коваленко

ОСОБА_7