Постанова № 75550055, 18.07.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 664/1065/16

Номер провадження:22-ц/791/908/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Херсон

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)

Суддів: Кузнєцової О.А.

ОСОБА_1

Секретар: Кутузова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 листопада 2016 року, ухвалене під головуванням судді Никифорова Є.О., у справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 23 листопада 2005 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 12 750,00 доларів США зі сплатою 10 % річних строком до 23 листопада 2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 23 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладені договори поруки, а також договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, що розташований за адресою: вулиця Кірова, 99 у м. Скадовську Херсонської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_2

ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, допустила утворення заборгованості, яка станом на 15 квітня 2016 року, становить 31 532 доларів 80 центів США, що еквівалентно 808 741,99 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 995 доларів 50 центів США, заборгованості зі сплати процентів у розмірі 1 480 доларів 81 центів США, заборгованості по сплаті комісії у розмірі 832 доларів 23 центів США, заборгованості із сплати пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 588 594,36 грн, що еквівалентно 22 949 доларам 26 центам США, штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 1 275 доларів США, та яку ПАТ КБ «Надра» просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на свою користь.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 листопада 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» відмовлено.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку у повному обсязі.

Статтею 351 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, а тому Апеляційний суд Херсонської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Херсонського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.9 ст.1 Перехідних положень вказаного Кодексу).

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник позивача не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений в спосіб визначений цивільним процесуальним законодавством, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.06.2018 року.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги не визнав та заперечував проти задоволення скарги, вказавши на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки позичальник фактично кредитні кошти не отримала, а кредит був одержаний ОСОБА_3, який й проводив часткове погашення заборгованості.

Поручитель ОСОБА_3 до суду не з’явився. Згідно поштових повідомлень повернутих на адресу суду від 30.05 та 14.06.2018 року адресат відмовився від одержання судової повістки, а тому за приписами ч.9 ст.130 ЦПК України вважається таким, що повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_5, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив із того, що банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_2 кредитних коштів, а тому у неї та поручителів не виник обов'язок з їх повернення.

Проте погодитися з висновком суду не можна.

Із матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2005 року між Відкритим акціонерним Товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №804/6/11/2005/840к/1119, за умовами якого кредитор зобов’язався надати позичальнику у тимчасове користування грошові кошти, а позичальник зобов’язалася повернути одержаний кредит у розмірі 12 750,00 доларів США та сплатити банку проценти за користування коштами у розмірі 10 % на рік, а у разі порушення умов договору також сплатити інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Строк дії договору визначений сторонами не пізніше 23 листопада 2015 року.

В забезпечення виконання ОСОБА_2О зобов’язань за кредитним договором, 23 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_3, та ОСОБА_4, з кожним окремо, укладено договори поруки, відповідно до умов яких кожний із поручителів поручився перед банком за виконання позичальником свого обов’язку повернути кредит і сплатити проценти за користування коштами. Договорами поруки встановлена солідарна відповідальність кожного з поручителів та боржника; визначено обсяг відповідальності поручителя той же, що і у позичальника.

Виконання зобов’язання забезпечено договором іпотеки від 23 листопада 2005 року, укладеним між банком та ОСОБА_2, за яким іпотекодавець передала в іпотеку належний їй житловий будинок, розташований за адресою Херсонська область, м.Скадовськ, вул. Кірова, 99.

Згідно постанови Апеляційного суду м. Києва від 05 червня 2018 року, яка набрала законної сили, визнано припиненою поруку за договором поруки від 23 листопада 2005 року укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності банком факту передачі позичальнику за договором -ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 12750,00 доларів США, а відтак у позичальника та поручителів відсутній обов’язок щодо повернення кредиту.

Проте погодитися з висновком суду не можна.

Зібранні у справі докази свідчать, що між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір. Протягом періоду з 23.11.2005 року по 27.06.2013 року зобов’язання за кредитним договором виконувалися, кредитні кошти та проценти за їх користування поверталися на користь банка.

Доводи представника ОСОБА_2 про те, що позичальник кредит не отримала, а кошти фактично одержав поручитель ОСОБА_3, який і здійснював часткове погашення заборгованості, є недоведеними перед судом належними та допустимими доказами, а отже є неприйнятними.

Також слід зазначити, що за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з 23.09.2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, тобто на час укладення договорів фактично діяли в інтересах сім’ї, а кредитні кошти отримали з метою придбання нерухомого майна, що підтверджується договором та анкетою-заявою на отримання кредиту, та відповідачами не заперечувалося.

За наведених обставин висновок суду першої інстанції про те, що кредит ОСОБА_2 не видавався, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, є помилковими, з приводу чого рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям у справі нової постанови.

Звернувшись до суду з позовом, позивач вказав, що позичальник належним чином не виконувала умови кредитного договору, в наслідок чого станом на 15 квітня 2016 року існує заборгованість у загальному розмірі 31532,80 доларів США, яка складається із: 4995,50 доларів США (заборгованість за кредитом); 1480,81доларів США (заборгованість по процентам); 832,23 доларів США (комісія); 588594,36грн., що еквівалентно 22949,26 доларів США (пеня за прострочення сплати кредиту); 1275,00 доларів США (штраф за порушення умов кредитного договору).

За положеннями ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди, тощо.

За умовами укладеного між банком та ОСОБА_2 кредитного договору визначено строк його дії до 23 листопада 2015 року; щомісячна сума мінімального необхідного платежу 213,22 доларів США, яку позичальник зобов’язався сплачувати до 10 числа поточного місяця.

З наданого банком розрахунку заборгованості за договором встановлено, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості сплачений 27 червня 2013 року в сумі 214,23 долара США. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 29 квітня 2016 року.

За положеннями ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди, тощо.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності такої згоди, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.1,2 ст.651 ЦК України).

Дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, ураховуючи строк дії кредитного договору від 23.11.2005 року, який не змінювався та не був розірваний в визначеному законом порядку, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме солідарному стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку підлягає стягненню заборгованість, яка обрахована протягом дії кредитного договору за період з липня 2013 року по 23 листопада 2013 року. Поза межами дії договору настає відповідальність боржника визначена частиною другою статті 625 ЦК України, проте такі вимоги позивачем не заявлялися.

Отже, солідарному стягненню підлягає заборгованості за кредитом у розмірі 4995,50 доларів США та процентам за користування коштами у розмірі 1189,26 доларів США, а всього 6184,76 доларів США.

Згідно п.5.2 кредитного договору, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімального платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.3.3.3 цього договору, а також у випадку прострочення строку дострокового виконання зобов’язань позичальника щодо повернення кредиту, сплаті всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.4.2.3 договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1% відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до приписів ст.258 ч. 2 п. 1 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Розрахунок заявленої до стягнення пені в сумі 22949,26 доларів США ( що еквівалентно 588594,36грн.) свідчить, що цей розмір заборгованості обчислений позивачем протягом строку визначеного законом.

Проте, визначаючи розмір пені до сплати, колегія суддів вважає за необхідне врахувати положення ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, та взяти до уваги приписи ч.3 ст.551 ЦК України, за якими розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує збитки, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на наведене та, враховуючи матеріальний стан відповідачів, які не мали змоги погашати поточну заборгованість за кредитом вираженим в іноземній валюті, а також, беручи до уваги, що розмір заявленої до стягнення неустойки в декілька разів перевищує суму самого кредиту та процентів, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру заборгованості по неустойці до 6184,76 доларів США ( що відповідає розміру заборгованості по кредиту та процентам), що еквівалентно 162173,68 грн. (6194,76 х 26,2215 грн. курс НБУ станом на 18.07.2018р.).

Пунктом 5.2, 5.3 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п.4.3.2, 4.3.3, 4.3.9, 4.3.11, 4.3.12, 4.3.13 останній зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% та 2% від суми кредиту.

Пред’явивши вимогу про стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 1275,00 доларів США та комісії в сумі 832,23 доларів США, позивач ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі не вказав за яке порушення умов договору нараховано штрафні санкції, а представник позивача до суду не з’явився, а отже перевірити обґрунтованість такого нарахування є неможливим. Оскільки рішення суду не може будуватися на припущеннях, з урахуванням принципу змагальності сторін, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення штрафу та комісії у зв’язку з їх недоведеністю перед судом.

На підставі ч.13 ст. 141 ЦПК України, у зв’язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, солідарному стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 16983,68 грн. пропорційно до суми задоволених вимог.

Керуючись ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 листопада 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 6184,76 доларів США, заборгованість по пені у розмірі 162173,68 грн. та судові витрати у загальному розмірі 16983,58грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 25 липня 2018 року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: О.А. Кузнєцова

ОСОБА_1