Рішення № 75549662, 25.07.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/8439/18

н/п 2/766/6446/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі

головуючого-судді: Дорошинської В.Е.

секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до УМВС України в Херсонській області про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом посилаючись на те, що 09.03.2007 його звільнили з ОВС України за порушення дисципліни. Наказ про його звільнення було видано на підставі службової перевірки, проведеною відносно ОСОБА_2 помічником начальника по РП Суворовського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області майором міліції ОСОБА_3 з грубими порушеннями наказу МВС України від 06.12.1991 №552, який на той час регламентував порядок проведення службових перевірок в ОВС України.

З метою оскарження протиправних дій посадових осіб УМВС України в Херсонській області, влітку 2017 року ОСОБА_2 звернувся до керівництва УМВС України в Херсонській області до ліквідаційної комісії. В листопаді 2017 року ОСОБА_2 було отримано відповідь, з якої вбачається, що в задоволенні його вимог йому було відмовлено.

14.05.2018року було винесено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та надано строк відповідачу для надання відзиву на позов.

16.07.2018 року до суду надійшла заява про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, а саме позивач просить суд захистити його право наступним шляхом,визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Херсонській області від 09.03.2007 № 27 о/с в частині звільнення зі служби молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 помічника дільничного інспектора міліції ВДІМ Суворовського ВМ ХМВ УМВС, поновити його на посаді помічника дільничного інспектора міліції ВДІМ Суворовського ВМ ХМВ УМВС, стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2007 по день ухвалення рішення.

18.07.2018 року позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2007року по день ухвалення рішення.

12.07.2018 року судом прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2007 по день ухвалення рішення та винесено ухвалу про закриття провадження в частині цих вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст.255 ЦПК України.

14.07.2018 року надійшов відзив на позов ОСОБА_2 в якому відповідач вказав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим та не надано доказів на його обґрунтування, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що предметом позову є дії відповідача у сфері трудових правовідносин.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин, а тому суд приходить до висновку про необхідність розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ в УМВС України в Херсонській області з вересня 2003 року та наказом УМВС України в Херсонській області № 27 о./с від 09.03.2007 його було звільнено з ОВС України з посади помічника дільничного інспектора міліції ВДІМ Суворовського ВМ ХМВ УМВС молодшого сержанта міліції за порушення дисципліни.

Не погоджуючись з вказаним наказом, з метою позасудового порядку врегулювання спору, 20.07.2017року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою щодо незаконності видання оскарженого наказу та необхідності поновлення його прав. Листом за № 105/04/2-2017 від 04.08.2017року йому було відмовлено у відновленні його прав.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарних стягнень: звільнення з органів внутрішніх справ. Тобто, оскаржений наказ УМВС України в Херсонській області № 27 о/с від 09.03.2007, є різновидом притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог щодо зобов’язання УМВС України в Херсонській області внесення зміни до наказу УМВС №27 о/с від 09.03.2007 р. суд дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно дост.8 Конституції України, ст. 10 ЦПК України та ч.1ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права,відповідно до якого зокрема людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов’язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ було видано на підставі висновку службової перевірки начальника Суворовського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області від 2007 року, але вказаний висновок та наказ вину позивача в скоєні дисциплінарного проступку не доводять.

Суд вважає дії посадових осіб МВС з питань звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ протиправними з огляду на таке:

Так, Інструкцією про порядок службових перевірок в системі МВС України та затвердженого наказу МВС України від 06.12.1991 №552 було передбачено право на відвід особи, яка призначається для здійснення службової перевірки, право надання пояснень особою, відносно якої проводиться службова перевірка та право на реалізацію права на захист.

В порушення внутрішньовідомчих актів, помічник начальника по РП Суворовського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області майор поліції ОСОБА_3 про початок проведення службової перевірки відносно ОСОБА_2, йому не повідомляв, право на відвід не роз’яснював, будь-яких пояснень не відбирав, можливості скористатися правом на правову допомогу ОСОБА_2 не надав.

Системне тлумачення наказу МВС України від 06.12.1991 №552, вказує на те, що за наслідками повного та всебічного службового розслідування приймаються рішення про винуватість чи невинуватість конкретної посадової особи ОВС в скоєнні відповідного дисциплінарного проступку та пропонуються відповідні заходи дисциплінарного впливу за наслідками проведення перевірки.

В порушення вимог даного законодавства, ще до закінчення службової перевірки майором міліції ОСОБА_3 було прийнято рішення про звільнення з ОВС України ОСОБА_2, що безспірно та беззаперечно підтверджується назвою висновку службової перевірки – Висновок за матеріалами службової перевірки за фактом звільнення з органів внутрішніх справ помічника дільничного інспектора сержанта міліції ОСОБА_2

Також, у висновку службової перевірки вказано про те, що «близько 03:00 ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп’яніння», тобто, у мотивувальній частині висновку службової перевірки міститься висновок про те, що позивач перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Разом з тим, факт алкогольного сп’яніння ОСОБА_2 заперечував та заперечує, медичне обстеження ОСОБА_2Г не проводилось, будь-яких інших доказів перебування позивача у стані алкогольного сп’яніння до матеріалів службової перевірки не надано. Посилання на ці докази в матеріалах службової перевірки відсутні.

Крім цього, відповідно до п.10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов’язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов’язки та відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами ОВС і цим Положенням.

Таким чином, відповідно до вказаної норми законодавства, будь-який працівник ОВС України наділений тими ж самими правами, як і громадянин України, крім обмежень, що визначені спеціальним законодавством.

Спеціальним та іншим законодавством не заборонено вживати спиртні напої в позаслужбовий час.

Дана обставина вказує на те, що позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності з обставин, які чинним загальним та спеціальним законодавством не визнавалися як дисциплінарний проступок.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» за заявою №21722/11, діє принцип правової визначеності, що зобов’язує відповідну державу здійснювати реалізацію та захист порушених прав шляхом прийняття законодавства без правових прогалин та колізій, та здійснювати правозастосовну діяльність з чітким визначенням спірних правовідносин та фактичних обставин справи.

Разом з тим, в оскаржуваному наказі УМВС від 09.03.2007 №27 о/с відсутнє посилання на точні дані та правову кваліфікацію спірних правовідносин, склад скоєного позивачем дисциплінарного проступку та докази, які підтверджують винуватість позивача.

Крім того, як вбачається зі змісту висновку службової перевірки: «на теперішній час ОСОБА_2 винесено обвинувачення за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.356 КК України.»

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч.6 ст.21 ЗУ «Про міліцію» у редакції чинній на момент проведення службової перевірки, звільнення працівника міліції зі служби у зв’язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття обвинувальним вироком законної сили.

Разом з тим, Позивача було звільнено до винесення обвинувального вироку та набрання ним законної сили.

Крім того, за результатами службової перевірки не було видано так званого «оперативного» наказу, яким необхідно було констатувати винуватість позивача у скоєнні дисциплінарного проступку, його правову кваліфікацію та необхідність застосування до нього конкретного заходу дисциплінарного впливу.

Як було зазначено, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» за заявою №21722/11, діє принцип правової визначеності, що зобов’язує відповідну державу здійснювати реалізацію та захист порушених прав шляхом прийняття законодавства без правових прогалин та колізій, та здійснювати правозастосовну діяльність з чітким визначенням спірних правовідносин та фактичних обставин справи.

Відсутність зазначеного наказу позбавила позивача можливості своєчасно та в повній мірі реалізувати право на захист, гарантоване ст.63 Конституції України.

При прийнятті рішення про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС не було враховано вимоги чинного спеціального законодавства відповідно до якого звільнення з ОВС України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, якщо інші заходи не дали виховного ефекту. Разом з тим, на момент накладення вказаного стягнення позивач не мав будь-яких не знятих дисциплінарних стягнень, та по службі характеризувався позитивно.

Крім того, відповідачем не враховано, що діюче на той час спеціальне законодавство не містило поняття проступку «скоєння вчинку, який дискредитує звання співробітника ОВС України», а тому звільнення Позивача зі служби з ОВС з вказаних вище підстав має суб’єктивний та упереджений характер.

Відповідно до вимог ст.233 КЗ про Працю України працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно до вимог ст.234 КЗ про Працю України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 КЗ про Працю України, суд може поновити ці строки.

З метою досудового порядку вирішення спору, захисту своїх прав та скасування незаконного наказу у липні 2017 року позивач звернувся до керівництва ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області з відповідною заявою.

Листом УМВС України в Херсонській області від 04.08.2017 №105/04/2-2017, позивачу було відмолено в задоволенні його вимог з посиланням на те, що Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом УМВС України від 06.12.1991 №552 (чинна на день звільнення), не передбаченого видання оперативного наказу. Зазначений лист ОСОБА_2 отримав тільки 12.10.2017.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, тобто виходячи з цієї норми особа, яка підозрюється в скоєнні дисциплінарного проступку має право давати пояснення, відмовлятися від дачі пояснень, змінювати раніше надані пояснення.

Крім того, судом встановлено, що в порушенні вимог ст. 63 Конституції України, під час проведення службових перевірку позивача письмові пояснення не відбиралися, право на з’явлення відводу особам, які проводять перевірку позивачу не роз’яснювалось, з висновком службової перевірки він ознайомлений не був, що підтверджується відсутністю на ньому підпису позивача.

Також, при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС не було враховано вимоги чинного спеціального законодавства, відповідно до якого звільнення з ОВС України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, якщо інші заходи не дали виховного ефекту.

Перевіривши наданні сторонами письмові докази суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні дисциплінарного проступку та відсутність достатніх правових та фактичних підстав для видання оскарженого наказу та застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді його звільнення з ОВС за порушення службової дисципліни. Оскільки дослідивши надану суду копію висновку службової перевірки УМВС від 2007 та наказ № 27 о/с від 09.03.2007,суд приходить до висновку, що вони не доводять вини позивача в скоєнні дій, які б дискредитували звання та правовий статус працівника міліції.

Відповідно до ч.3 ст.81 ЦПК України у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

Разом з тим, при відповідній правовій позиції відповідача УМВС України в Херсонській області, щодо невизнання позову суду не надано належних та допустимих доказів правомірності дій по виданню наказу про звільнення позивача з ОВС за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.

Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд виходить з наступного.

На теперішній час УМВС України в Херсонській області знаходиться в стані припинення, разом з тим, відомості до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про припинення УМВС України в Херсонській області, як юридичної особи публічного права не внесено, в зв’язку з чим, належним способом захисту є скасування наказ УМВС України в Херсонській області від 09.03.2007 № 27 о/с в частині звільнення зі служби та поновлення позивача на посаді помічника дільничного інспектора міліції ВДІМ Суворовського ВМ ХМВ УМВС

Керуючись ст. 8, 63 Конституції України, ст.18 ЗУ Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»,ст. 10, 64, Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до УМВС України в Херсонській області задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк для звернення до суду із зазначеним позовом.

Визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Херсонській області від 09.03.2007 № 27 о/с в частині звільнення зі служби молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 - помічника дільничного інспектора міліції ВДІМ Суворовського ВМ ХМВ УМВС.

Поновити ОСОБА_2 на посаді помічника дільничного інспектора міліції ВДІМ Суворовського ВМ ХМВ УМВС.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Е. Дорошинська