Рішення № 75548395, 24.07.2018, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/311/2018 Справа № 641/7566/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Бєлової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління національної поліції в Харківській області, Слобідського ВП ГУНП в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_3, про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати безконтрольність ОСОБА_2 управління Національної поліції України в Харківській області, яка призвела до бездіяльності Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області при проведенні розслідування в рамках об’єднаного кримінального провадження № 12014220540002634 від 08.10.2014, що спричинило йому моральну шкоду; стягнути з Державного бюджету України на його користь 512000,00 грн. як компенсацію за моральну та матеріальну шкоду, завдану йому внаслідок злочинної бездіяльності посадових осіб Шевченківського ВП ГУНП України в Харківської області при проведенні перевірки в рамках об’єднаного кримінального провадження №12014220540002634 від 08.10.2014, перерахувавши їх на відповідний рахунок позивача та видавши оригінал платіжної квитанції, що буде свідчити про виконання даної позовної вимоги.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що у Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області має проводитися досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12014220540002634 від 08.10.2014, досудове розслідування доручено слідчому Денисенку О.О. Позивач як потепілий в даному кримінальному провадженні звернувся 26.10.2017 до слідчого із клопотання про проведення слідчих дій, а саме провести одночасний допит ОСОБА_4 та ОСОБА_5; провести одночасний допит ОСОБА_4 та судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Богдан М.В.; надати йому для ознайомлення матеріали кримінального провадження, для чего викликати його повісткою; провести одночасний допит ОСОБА_5 та ОСОБА_1, повідомити ОСОБА_5 про підозру.

Не отримавши жодної відповіді від слідчого Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області ОСОБА_6, позивач подав до Комінтернівського районного суду м. Харкова скаргу на бездіяльність слідчого Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області, яку ухвалою суду від 06.11.2017 було задоволено в повному обсязі.

13.11.2017 ОСОБА_1 повторно звернувся з аналогічним клопотанням до слідчого Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області, однак знову не отримав жодної відповіді.

ОСОБА_1 вказує, що через систематичну бездіяльність посадових осіб Слобідського ВП ГУНП в Харківській області під час розгляду кримінального провадження йому, як заявнику та потерпілому в кримінальному провадженні, спричинено глибокі моральні страждання, що виразилися у тому, що відповідач принизив честь та гідність позивача; позивач на протязі тривалого часу був змушений звертатися за захистом своїх прав, які порушив відповідач, що призвело до позбавлення його можливості реалізації своїх звичок та бажань, потребувало додаткових зусиль для організації його життя, завдало шкоди його здоров’ю; позива був змушений витрачати свій час, нерви, звертатися до суду, готувати документацію, приймати участь у принижуючому його процесі в якості потерпілого; слідчий не зацікавився його особою, ігнорував його права, ГУ ГП України в Харківській області віднеслось до нього як до тварини, слідчий перетворив його на порожне місце, його бездіяльність доводила позивача до смерті, однак позивач знов і знов має витрачати свої сили та здоров’я для відновлення перемоги закону; відповідач на протязі тривалого часу ігнорував вимоги законодавства, довгий час протиправно бездіяв під час розслідування кримінального провадження № 12014220540002634 від 08.10.2014; протиправна тривала бездіяльність відповідача автоматично має бути визнана як дія, що спричинила моральні страждання.

Від ОСОБА_2 управління національної поліції в Харківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що позивач у своєму позові обмежується лише загальними посиланнями на бездіяльність органів досудового розслідування та завданням такою бездіяльністю моральної шкоди, не надаючи доказів на підтвердження факту наявності такої шкоди.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи позовних вимог, просив їх задовольнити. Додатково зазначав, що бездіяльність слідчого Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області триває і до тепер, про що свідчить ухвала слідчого судді від 22.11.2017 за результатаими його аналогічної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління національної поліції в Харківській області ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов. Додатково вказувала, що процесуальне керівництво діяльності слідчих Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області при здісненні досудового розслідування кримінального провадження здійснюється прокурором Слобідського відділу Харківської місцевої прокуратури № 5, а не ОСОБА_2 управлінням національної поліції в Харківській області.

Представники відповідачів Слобідського ВП ГУНП в Харківській області та Державної казначейської служби України у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому закононом порядку, причини неявки суд уне повідомили, відзив на позов не надавали.

Третя особа - Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, свої пояснення по суті позовних вимог не надавав.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Слідчим Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області ОСОБА_6 проводитися досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12014220540002634 від 08.10.2014.

ОСОБА_1 як потепілий в даному кримінальному провадженні звернувся 26.10.2017 до слідчого із клопотання про проведення слідчих дій, а саме провести одночасний допит ОСОБА_4 та ОСОБА_5; провести одночасний допит ОСОБА_4 та судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Богдан М.В.; надати йому для ознайомлення матеріали кримінального провадження, для чего викликати його повісткою; провести одночасний допит ОСОБА_5 та ОСОБА_1, повідомити ОСОБА_5 про підозру; однак відповіді не отримав.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.11.2017 скаргу ОСОБА_1 задоволено та визнано бездіяльність слідчого СВ Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_6, пов’язану з нерозглядом клопотань від 26.10.2017 за кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР за № 12014220540002634 від 08.10.2014.

Дане судове рішення, на думку позивача, є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.

Відповідальність за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудовим (службових) обов’язків відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб‘єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, яка поширюється на недоговірні зобов‘язання, що виникають із правопорушень (деліктні) правовідносини, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової особи зазначених органів.

Однак оскарження до суду постанов слідчого, його дій чи бездіяльності є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Скасування ухвалами слідчих суддів процесуальних рішень слідчого, прокурора не є безумовним доказом неправомірності таких процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Відповідно до роз‘яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач ОСОБА_1 не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому працівниками ОСОБА_2 управління національної поліції в Харківській області та Слобідського ВП ГУНП в Харківській області моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Така позицію суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 04 липня 2018 року під час розгляду справи № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18).

Крім того, процесуальне керівництво діяльності слідчих Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області при здісненні досудового розслідування кримінального провадження здійснюється прокурорм Слобідського відділу Харківської місцевої прокуратури № 5, а не ОСОБА_2 управлінням національної поліції в Харківській області, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання безконтрольності ОСОБА_2 управління Національної поліції України в Харківській області, яка призвела до бездіяльності Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області при проведенні розслідування в рамках кримінального провадження заявлшені безпідставно.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду (ст.. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені необгрунтовано, а тому задоволенню не підлягають з урахуванням наявних у справі письмових доказів.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ч. 7 ст. 141 ЦПК України, усі судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління національної поліції в Харківській області, Слобідського ВП ГУНП в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_3, про стягнення моральної шкоди – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

Відповідач – Головне управління національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, м. Харків, вул. Жон Мироносиць,5.

Відповідач – Слобідський відділ поліції ОСОБА_2 управління національної поліції в Харківській області, м. Харків, пров. Балашовський,12.

Відповідач - Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна,6.

Третя особа – Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_3, м. Київ, вул. Академіка Богомольця,10.

Повне судове рішення складено 26 липня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_8