Постанова № 75548062, 26.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м.Суми

Справа №592/5285/18

Номер провадження 22-ц/788/1277/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 червня 2018 року, постановлену під головуванням судді Катрич О.М., в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

11 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – Управління) про відшкодування майнової шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 січня 2018 року по справі № 592/9862/17 було частково задоволено його адміністративний позов до відповідача: визнано протиправними дії Управління щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; скасовано рішення Управління від 11.08.2017 року № 5274 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язано Управління призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року та ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року, починаючи з 19.06.2017 року. Внаслідок протиправних дій відповідача він поніс витрати у розмірі 3 000 грн на оплату послуг з надання правової допомоги ПП Юридична компанія «ОСОБА_2 ОСОБА_3».

Посилаючись на ст. 22 ЦК України, ст. 56 Конституції України, просить стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду (збитки) у розмірі 3 000 грн.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 червня 2018 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з’ясування судом усіх фактичних обставин справи та на те, що суд не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалаї справи доказам та обставинам, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому вказує на те, що суд першої інстанції при постановленні ухвали неправильно послався на ст. 2 КАС України та зробив висновок, що позовні вимоги мають публічно-правову природу. Суд не взяв до уваги, що позивачем заявлено вимоги про відшкодування майнової шкоди та не ставиться питання про протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача.

Від Управління надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду – залишити без змін. Вважає, що позивач не обґрунтував, у чому саме полягали його збитки, а безпідставність позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди було підтверджено судовим рішенням в іншій справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача – адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, представника Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ОСОБА_4, який заперечує проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача мають публічно-правову природу, оскільки одна із сторін має владні повноваження відносно іншої, у відносинах між ними відсутня рівність, а тому вирішення спору належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Положеннями пункту 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення – публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

З огляду на положення статей 2 та 19 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права – фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом не публічного, а цивільного права, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.

Крім того, частиною 5 ст. 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки позивач звернувся до Управління з вимогами про відшкодування майнової шкоди з підстав ст. 22 ЦК та не заявляє вимоги вирішити публічно-правовий спір з відповідачем, такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непоширення цивільної юрисдикції на даний спір, у зв'язку із чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 6; 379 ч. 1 п. 4, 381-382 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 червня 2018 року в даній справі скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відшкодування майнової шкоди, направити для продовження розгляду до Ковпаківського районного суду м. Суми.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 27 липня 2018 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: О.Ю. Кононенко

ОСОБА_5