Постанова № 75546715, 27.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2018 року м. Рівне

справа № 569/4953/18

провадження № 22-ц/787/1267/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот"

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ПрАТ "Рівнеазот" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Харечка С.П. від 7 травня 2018 року, проголошеного в м. Рівне, дата виготовлення повного судового рішення не вказана,

в с т а н о в и в :

22.03.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з ПрАТ "Рівнеазот" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 березня 2017 року по 15 лютого 2018 року в розмірі 172551,68 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати в розмірі 4733,21 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 16 березня 2017 року наказом №614-ВК від 13 березня 2017 року він був звільнений з роботи в ПрАТ "Рівнеазот". На день звільнення йому належало до виплати 43068,33 грн. Однак, розрахунок з ним відповідач в день звільнення не провів, в зв'язку з чим він змушений був звертатись в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення заробітної плати, на виконання якого кошти йому були перераховані лише 16 лютого 2018 року.

Вважає, що має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 172551,68 грн. та просить його стягнути.

Крім того, на підставі Закону України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати", просить стягнути з відповідача на свою користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 4733,21 грн.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача зменшила позовні вимоги та просила стягнути з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 березня 2017 року по 15 лютого 2018 року в розмірі 124985,28 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 4733,21 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 7 травня 2018 року стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 березня 2017 року по 15 лютого 2018 року в розмірі 127775,40 грн.

Стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_3 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з невчасною виплатою заробітної плати в сумі 4733,21 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі відповідач зазначає, що підставою відповідальності власника або уповноваженого ним органу за несвоєчасну виплату належних працівникові сум за ч. 1 ст. 117 КЗпП України є два юридичних факти: 1. порушення строків розрахунку при звільненні, 2. вина власника.

Вважає, що мають місце поважні причини та об'єктивні обставини, що мають істотне значення та підтверджують відсутність вини щодо несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати.

Пояснює, що згідно наказу № 293 від 10.04.2017 року було повністю припинено виробничу діяльність структурних підрозділів підприємства і оголошено вимушений простій. Ці обставини потягли за собою затримку у виплаті нарахованої заробітної плати і вихідної допомоги позивачу і заподіяння йому таким чином шкоди. Натомість ця шкода завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожує цивільним правам та інтересам ПрАТ "Рівнеазот", і цю небезпеку за даних умов неможливо усунути іншими засобами, тобто ПрАТ "Рівнеазот", порушуючи строки розрахунку із звільненими працівниками діє у стані крайньої необхідності.

Покликається на ч.2 ст. 117 ЦК України, яка передбачає можливість звільнення від відшкодування шкоди повністю або частково з огляду на обставини, за яких ця шкода була заподіяна.

Звертає увагу, що підприємство є платником єдиного внеску, який в тому числі розподіляється на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Зауважує, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до Центру зайнятості та отримати допомогу по безробіттю, а тому за цей період не підлягає виплаті середній заробіток.

Вказує на ряд причин та обставин, що підтверджують відсутність вини щодо несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати перед позивачем, зокрема: наявність перед підприємством непогашеної заборгованості за утримання очисних споруд з боку РОВКП "Рівнеоболводоканал", призупинення дії антидемпінгових мит на імпорт російських добрив, а також вжиття заходів для оплати заборгованості за газ, відновлення виробництва та збереження 2712 робочих місць у стані крайньої необхідності.

Крім того зауважує, що місцевим судом не зазначено в оскаржуваному рішенні, що середній заробіток за затримку розрахунку зазначений без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів, і як наслідок, виникає ймовірність повторного стягнення відповідних відрахувань органами державної виконавчої служби при виконанні даного рішення, в результаті чого безпідставно збільшується розмір відповідальності роботодавця.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким звільнити ПрАТ "Рівнеазот від відшкодування шкоди заподіяної затримкою розрахунку при звільненні ОСОБА_3 в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 вказує, що покликання ПрАТ "Рівнеазот" на норми Цивільного Кодексу України є безпідставними, оскільки відповідальність за невиплату з вини власника належних звільненому працівнику сум, у встановлені законом строки, регулюється ст.117 КЗпП України. Крім того, відсутність коштів у відповідача для розрахунку не є підставою для звільнення його від відповідальності за затримку виплати розрахункових при звільненні працівника.

З наведених підстав, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах»ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та це встановлено судом, що позивач перебував у трудових відносинах з ПАТ "Рівнеазот".

Відповідно до наказу № 614-ВК від 13 березня 2017 року позивач був звільнений з 16 березня 2018 року з ПрАТ "Рівнеазот" за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням в зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю.

На день звільнення позивача заборгованість по заробітній платі, яка належить до виплати останньому становила 43068,33 грн.

Однак, зазначена заборгованість позивачу була виплачена не в день звільнення, а лише 16 лютого 2018 року

Вказані обставини відповідачем не оспорюється.

За змістом ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції вірно виходив із того, що з вини відповідача позивачу не виплачена належна останньому сума зарплати у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, а тому наявні правові підстави для застосування норм ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ПрАТ "Рівнеазот" зобов'язане сплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 17 березня 2017 року по 15 лютого 2018 року.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8.02.1995р. №100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно довідки ПрАТ "Рівнеазот" №1499 від 23.05.2018 року середньогодинна заробітна плата ОСОБА_3 становить 69,74 грн.

Із вказаним розміром середньогодинної заробітної плати погодилась представник позивача, що підтверджується технічним записом судового засідання.

Розрахунок та стягнута судом сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ПрАТ "Рівнеазот" не заперечується та не оспорюється. Підстав для скасування судового рішення в цій частині не має.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» у разі затримки виплати заробітної плати працівникам, виплачується компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 вищевказаного Закону).

Сума компенсації доходів позивача за період затримки проведення розрахунку з нею при звільненні становить 4733,21 грн.

Розмір компенсації втраченої частини доходу, представником відповідача, як в ході розгляду справи місцевим судом так і під час її апеляційного провадження, також не заперечується.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Покликання відповідача на відсутність його вини у невиплаті належних позивачу сум при звільненні в зв'язку з наявністю непогашеної заборгованості РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" перед ПрАТ "Рівнеазот", а також неможливістю виробляти продукцію в наслідок обмеження постачання природного газу, не заслуговують на увагу, оскільки відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем строків розрахунку із звільненим працівником у стані крайньої необхідності, що у відповідності до ч. 2 ст. 1171 ЦК України, є підставою для звільнення його від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі, так як вказана правова норма передбачає підстави для звільнення від відшкодування шкоди, а не від відповідальності роботодавця за невиплату належних працівнику сум при звільненні, а тому не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Звернення до центру зайнятості після звільнення для отримання виплати допомоги по безробіттю є правом, а не обов'язком позивача та не впливає на обов'язок відповідача виплатити працівнику середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені.

Відповідно до ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги віднести за рахунок Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот".

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 7 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_1

ОСОБА_2