Постанова № 75546461, 18.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2461/18

Номер справи місцевого суду: 520/9611/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Дрішлюка А.І., Черевка П.М.,

за участю секретаря – Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», третя особа ОСОБА_3 про захист прав споживача, -

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він зареєстрований та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. Не погоджується з надісланим відповідачем на його адресу рахунком-повідомленням №3509 від 6.04.2017р. за житлово-комунальні послуги, а тому просить суд зобов’язати відповідача зробити взаємозалік коштів у розмірі 1970 грн., зобов’язати зробити перерахунок заборгованості за УБПТ станом на 1.04.2017р. з урахуванням взаємозаліку у розмірі 1970 грн., зобов’язати відповідача виключити з рахунку-повідомлення №3509 від 6.04.2017р. заборгованість за воду у сумі 734,09 грн. та за УБПТ у сумі 2274,03 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, зазначивши його безпідставним та просила застосувати строки позовної давності.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано лист Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу №11-621 від 03.08.2010 року, який, на думку скаржника, напряму підтверджує існування такої домовленості; не врахував докази проведення ним ремонту, не зробив взаємозалік розрахунку.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів».

При цьому вказані закони встановлюють лише загальні правила та визначають права та обов'язки суб'єктів правовідносин у сфері споживання житлово-комунальних послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2.

Із зазначених предмету та підстави позову вбачається, що предметом спору є наявність у позивача заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг станом до 01.01.2013 року. З цієї дати позивач заборгованості перед позивачем за житлово-комунальні послуги, на час розгляду справи, не має, що не оспорюється представником відповідача.

Позивачем не наданого доказів існування договору між сторонами про зарахування суми ремонтних робіт в рахунок погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.4 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду справи) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки завданням суду є захист саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів особи.

Нарахування позивачу відповідачем заборгованості з оплати комунальних послуг до 2013 року не свідчить про порушення прав позивача чи реальної небезпеки такого порушення та необхідність судового захисту.

З урахуванням наведеного та фактичних обставин справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні вказаних вимог з підстав неможливості судового захисту прав позивача у обраний ним спосіб.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що апеляційним судом для огляду була витребувана цивільна справа №520/11461/15-ц за позовом Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузовський» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Вказана цивільна справа була предметом перегляду у апеляційному суді Одеської області, яким було ухвалено рішення від 08.07.2016 року, відповідно до якого рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.05.2016 року скасовано, позов КП «ЖКС Вузовський» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено у повному обсязі.

В рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що ОСОБА_2 не надано доказів щодо наявності договору між КП «ЖКС Вузовський» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зарахування суми ремонтних робіт в рахунок погашення заборгованості за комунальні послуги, а також не надано належних та допустимих доказів щодо виконання будь-яких робіт по спірному будинку, а саме акту виконаних робіт по будинку із застосуванням матеріалів, які зазначені у чеках. Зазначені ОСОБА_2 чеки та квитанції щодо придбання матеріалів, на які також посилається ОСОБА_2 і по цій справі, були визначені в рішенні апеляційного суду Одеської області від 08.07.2016 року неналежними доказами.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суду Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.07.2018 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: А.І. Дрішлюк

ОСОБА_4