Постанова № 75544986, 24.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9285/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/783/6775/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1А.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, представника позивача ПАТ КБ «Приват Банк» – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Свірідової В.В. від 12 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

рішеннямШевченківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2017 року позов задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № LVH9GK00000174 від 15.05.2007 року в розмірі 153522,89 доларів США (за курсом НБУ від 25.09.2015 р.= 21.46 грн.), що складає 3294601,22 грн. (три мільйона двісті дев’яносто чотири тисячі шістсот одну грн.22 коп.) та судовий збір, сплачений позивачем при звернення до суду в розмірі 49.419,02 грн. (сорок дев»ять тисяч чотириста дев’ятнадцять грн.)У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в частині позовних вимог до ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості № LVH9GK00000174 від 15.05.2007 року в розмірі 153522,89 доларів США, що складає 3294601,22 грн. (три мільйона двісті дев’яносто чотири тисячі шістсот одну грн.22 коп.) та судового збору, сплаченого позивачем при звернення до суду в розмірі 49.419,02 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення в частині задоволення позовних вимог є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що наявний у справі розрахунок заборгованості не містить чіткого графіку нарахування та сплати поточних платежів, не містить вказівки на суму заборгованості, на яку здійснювалось нарахування пені. Вказує на те, що жодних підтверджуючих документів збільшення основної суми кредиту з 64000 дол. США на 90000 дол. США позивачем не надано, а відтак розрахунок починаючи із 28.02.2013 року є абсолютно безпідставним та абсурдним по всіх позиціях, оскільки базова одиниця розрахунку є невірною. Також, зазначає, що вказівка в розрахунку банку на збільшення процентної ставки по кредиту з 10,08% до 13,20% є безпідставною, оскільки в п. 7.1 Кредитного договору визначена чітка фіксована ставка в розмірі 10,08 %. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Методика та розрахунок нарахування заборгованості з пені в розмірі 12000 дол. США станом на момент подачі позову в ньому відсутній. Крім цього, зазначає, що сума пені нарахована позивачем за період, котрий перевищує як термін нарахування так і строк позовної давності в один рік, а відтак не підлягала до стягнення у зв’язку з пропуском строку позовної давності. Також, вказує на те, що із розрахунку позивача та п. 4.1 Кредитного договору вбачається, нарахування пені здійснено позивачем в розмірі 0,15% від суми прострочення платежу за кожний день прострочки (54,75% річних), в той же час, як розмір пені не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, котра в цей період не перевищувала 12% річних.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з’явилася, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у її відсутності зважаючи на те, що така особа повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника на підтримання апеляційної скарги, що практично аналогічні її доводам, представника позивача – в заперечення скарги, що аналогічні доводам позову та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позову, заперечення проти позову, апеляційної скарги та відзиву на неї, а також усних та письмових пояснень, заяв учасників справи (їх представників) у судах першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на ст.ст. 526, 553, 554, 559, 1054, Ч.1 СТ. 549 ЦК України, задовольняючи позов частково, виходив з того, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №LVH9GK00000174 від 15.05.2017, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 64000,00 доларів США на термін до 14.05.2036, та зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно додаткової угоди до кредитного договору №LVH9GK00000174 від 15.05.2017, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, за умовами якої: суму заборгованості, що виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту до дати підписання цієї Додаткової угоди зменшили на 20607,44 доларів США, а саме: відсотки у розмірі 0 доларів США, комісія у розмірі 0 доларів США, пеня у розмірі 20607,44 долара США. Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов’язань, передбачених в графіку погашення кредиту понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20607,44 долара США. П. 1.1 договору викладений у наступній редакції: Банк зобов’язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 15.05.2007 по 14.05.2036 включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 92871,57 долара США на наступні цілі: купівля квартири, а також у розмірі 47431,57 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,10 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з «10» по «15» число кожного місяця. В забезпечення виконання всіх зобов’язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки від 15.05.2007, згідно якого поручитель прийняв на себе зобов’язання, у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобов’язань перед банком за кредитним договором, здійснити виконання грошових зобов’язань в повному обсязі. Додаткова угода за договором поруки не була укладена. Згідно розрахунку заборгованості за договором №LVH9GK00000174 від 15.05.2017, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2, станом на 25.09.2015 утворилась заборгованість в розмірі 207807,04 дол. США, яка складається з наступного: 92017,77 дол. США – заборгованість за кредитом; 42338,87 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 7166,25 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 66284,15 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Враховуючи наведене, факт порушення позичальником умов кредитного договору є доведеним, а тому доводи позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №LVH9GK00000174 від 15.05.2007 розмірі 153522,89 доларів США (за курсом НБУ від 25.09.2015 = 21,46 грн.), що складає 3294601,22 грн. є підставними. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню, оскільки з ОСОБА_5 не було укладено додаткову угоду за договором поруки після підписання з відповідачем ОСОБА_2 додаткової угоди до кредитного договору №LVH9GK00000174 від 15.05.2017, тому що за даною угодою зобов’язання було змінено без згоди відповідача, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції лише частково відповідають обставинам, що мають значення для справи, частина обставин, які суд вважав встановленими – не доведена, а також судом не дотримано ряд вимог закону.

9.11.2015р. ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося в суд з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, який в подальшому уточнили та остаточно просили про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №LVH9GK00000174 від 15.05.2007 в розмірі 153522,89 доларів США (за курсом НБУ від 25.09.2015 = 21.46 грн.), що складає 3294601,22 грн. та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 49 419,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 15.05.2007 ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 уклали кредитний договір №LVH9GK00000174. Згідно договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов’язався надати Відповідачу кредит у розмірі 64000,00 доларів США на термін до 14.05.2036, а Відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов’язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором №LVH9GK00000174. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов’язання за вказаним Договором не виконав. У зв’язку із зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором Відповідач станом на 25.09.2015 має заборгованість – 207807,04 дол. США, яка складається з наступного: 92017,77 дол. США – заборгованість за кредитом; 42338,87 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 7166,25 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 66284,15 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Крім того, зобов’язання за вказаним Договором забезпечено порукою: Договором поруки від 15.05.2007, укладеним з поручителем ОСОБА_5 в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором ОСОБА_2 Згідно п. 1 Договору поруки, предметом є надання поруки ОСОБА_5 перед Банком, за виконання ОСОБА_2 всіх своїх обов’язків за Договором №LVH9GK00000174 від 15.05.2017. Відповідно до вимог ст. ст. 554, 610 ЦК України, Боржник та Поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники. У зв’язку з наведеним, просив суму боргу стягнути в судовому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано, – 15.05.2007 року між позивачем (на той час КБ «ПРИВАТБАНК») та відповідачем ОСОБА_2, було укладено кредитний договір №LVH9GK00000174. За вказаним договором згаданий відповідач отримав від позивача у користування 64 тис. доларів США для купівлі квартири та ін. цілей, зі сплатою 10,08 % річних до 14.05.2036 року. Також, умовами договору було передбачено за неналежне його виконання стягнення неустойки. Крім цього, позичальник зобов’язався повертати отримані кошти із іншими платежами за кредитом щомісячними платежами у сумі 703,13 доларів США (кредитний договір а.с. 9-11, 140-144, платіжне доручення про отримання коштів а.с. 12).

Цього ж 15.05.2007 року між позивачем та іншим відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за яким вказана відповідачка зобов’язалась відповідати за належне виконання позичальником ОСОБА_2 умов згаданого кредитного договору (договір поруки а.с. 42-43).

Також, після цього 15.03.2012 року між позивачем та позичальником ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору кредиту №LVH9GK00000174 від 15.05.2007 року, за яким було збільшено основну суму зобов’язання, що існувала на той час шляхом зміни структури зобов’язання, збільшено обсяг додаткових штрафних санкцій, неустойки, збільшено строки позовної давності, та ін. (а.с. 35-36, 46-51, 146).

Згадані кредитний договір, договір поруки та додаткова угода до договору кредиту не скасовані та є чинними.

Крім цього, як вказано позивачем у вимогах, вбачається із розрахунку заборгованості (а.с. 3-7) та відповідачами не спростовано, – відповідач ОСОБА_2 з часу укладення договору та протягом строку його дії неналежним чином виконував умови договору, а саме сплата необхідного щомісячного платежу здійснювалось ним не у встановлені строки та не у повному обсязі. У зв’язку з цим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Банк такою заборгованістю, що підлягає стягненню вважає вказану у позовній заяві суму, що утворилась станом на 25.09.2015 року та частково зменшена одноосібним дискреційним рішенням самого позивача (у частині стягнення нарахованої пені), а саме 153522,89 доларів США:

-92017,77 доларів США – основна сума боргу (тіло кредиту);

-42338,87 доларів США – відсотки за користування кредитом;

-7166,25 доларів США – комісія;

-12 тис. доларів США – пеня.

Однак колегія суддів зважаючи на доводи сторін та матеріали справи вважає, що вимоги про стягнення вказаної суми є необґрунтованими з врахуванням такого.

Що стосується стягнення основної суми боргу, то, відповідно до умов договору та вимог закону, на думку колегії суддів, до стягнення підлягає 2547,56 доларів США, а не сума у розмірі 92017,77 доларів США, як вказано позивачем, з врахуванням такого.

Як вказано вище договір кредиту укладений сторонами до 14.05.2036 року, тобто основна сума боргу, яка була розподілена на частини та повинна була б повертатися щомісяця повинна була бути повернутою до вказаної дати повністю у випадку належного виконання договору. Станом на дату 25.09.2015 року (заборгованість станом на яку просить стягнути позивач) розмір заборгованості зі сплати основної суми у відповідача ОСОБА_2 становить 2547,56 доларів США, що вбачається із розрахунку заборгованості. Час сплати решти основної суми не настав.

Крім цього, жодних доводів та доказів про те, що Банк скористався механізмом передбаченим п. 2.3.3 укладеного між сторонами Договору та вимогами ст.ст. 1050, 1054 ЦК України та вимагав у позичальника сплатити всю суму кредиту достроково (тобто змінив строк виконання основного зобов’язання), не отримав такої у визначений строк, що надало б Банку право на звернення до суду про стягнення усієї суми кредиту достроково – позивачем не надано.

Відповідну вимогу про стягнення решти суми, окрім вказаної 2547,56 доларів США, слід вважати передчасною такою, що заявлена у порушення вимог закону та укладеного між сторонами договору.

Що стосується стягнення відсотків за користування кредитними коштами, то сплата таких однозначно, відповідно до вимог закону та умов договору, – є обов’язком позичальника, однак розмір заборгованості, станом на 25.09.2015 року позивачем знову ж розраховано неправильно.

Так, відповідно до умов укладеного договору, розмір відсотків, про нарахування якого домовились сторони становив 10,08 % річних. Дійсно умовами договору було передбачено можливість зміни відсоткової ставки односторонньо Банком та така умова договору, відповідала вимогам закону, що діяв на час укладення договору.

Однак, умовами договору знову ж був передбачений механізм здійснення такої зміни ставки, а саме п. 2.3., 2.3.1 договору передбачено, що Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Тобто такими пунктами передбачено певний механізм, обумовлений сторонами договору, щодо здійснення такого збільшення відсоткової ставки. Жодних доводів та доказів про те, що такий був дотриманий Банком, а саме те, що Банком було надіслано позичальнику відповідне повідомлення, таке було отримане позичальником та він у певний спосіб (активний (шляхом погодження), пасивний (відсутністю заперечень) висловив свою згоду із таким збільшенням, – матеріали справи не містять.

Відповідно здійснення нарахування відсотків Банком з 16.10.2008 року на суму залишку основної суми кредиту у розмірі 13,2 % річних слід вважати таким, що здійснено у порушення вимог закону та умов договору.

Так, застосовуючи математичну пропорцію розрахунок заборгованості відсотків за користування кредитними коштами станом на 25.09.2015 року – становитиме 32329,96 доларів США, а не 42338,87 доларів США, як помилково було розраховано Банком.

А саме 13,20 – 100%; 10,08 – Х, і 10,08 х 100 / 13,2 = 76,36 % і відповідно Х – 76,36 %.

Відповідно сума відсотків нарахована Банком з 16.10.2008 року – 42338,87 – 100 %; 76,36 % - Х. І відповідно 42338,87 х 76,36 % / 100 = 32329,96 доларів США. До 16.10.2008 року заборгованості за відсотками у відповідача не було, що вказано у розрахунку наданому Банком.

Що стосується комісії, то колегія суддів вважає, що нарахування такої та відповідно вимогу про стягнення слід вважати такими, що не відповідають вимогам закону, а тому є нікчемними (ст. 215 ЦК України).

Так, Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановлення ж в кредитному договорі сплату комісії (щомісячної винагороди, винагороди за проведення додаткового моніторингу та надання фінансового інструменту) позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому позивач фактично нараховував, а відповідач сплачувала комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі №6-1746цс16 від 16.11.2016 року, що розглянута в порядку п.1 ст. 355 ЦПК України, а також постанови Верховного Суду у справі №357/9562/15-ц (провадження 61-20825св18) від 16.05.2018 року.

Що стосується пені, то така, на думку колегії суддів, не підлягає стягненню, оскільки розрахунок такої здійснено у порушення умов договору та вимог закону та така за наявності вимог про стягнення такої у доларах США та з врахуванням зменшення такої Банком, що є волею безпосередньо Банку не може бути перерахована судом з власної ініціативи зі зміною волі банку.

Так, по перше нарахування пені здійснено позивачем на суму щомісячного платежу, який не здійснювався позичальником чи здійснювався невчасно або у не повному обсязі. Однак такий розраховувався з врахуванням помилкової суми відсотків у розмірі 13,20 %, замість 10,08 %, а також з врахуванням комісії, нарахування якої слід вважати нікчемним. Крім цього, відповідно до п. 4.1. Договору нарахування пені за договором повинно здійснюватися в гривнях на дату сплати.

Тому у задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити у повному обсязі як необґрунтованої та такої що не може бути нарахована безпосередньо судом поза дискреційною волею Банку щодо здійснення такого нарахування як права банку з врахуванням Бажання Банку щодо зменшення такої, про що йшлося вище.

Враховуючи вказане до стягнення підлягала сума – 34877,53 долари США заборгованості за кредитним договором, з яких 2547,56 доларів США – основна сума боргу, 32329,96 доларів США – заборгованість за відсотками за користування кредитом, що нарахована станом на 25.09.2015 року відповідно до умов договору та вимог закону.

Що стосується доводів відповідача про неправильність нарахування суми боргу Банком без надання свого розрахунку із посиланням на норми закону та умови договору, то такі слід вважати голослівними.

Аналогічно слід вважати безпідставними і доводи відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності як підстави відмови у позові, оскільки така у даному спорі не застосовується, незважаючи на подану заяву, оскільки відповідач здійснював сплати за договором до 16.08.2013 року, чим визнавав борг за договором та переривав строк давності, із позовом же Банк звернувся до суду 29.10.2015 року, тобто у межах строку давності, який був збільшений сторонами до 50 років додатковою угодою до договору кредиту про що йшлося вище (додатково ст.ст. 256-261, 264 ЦК України).

Що ж до доводів відповідача про неотримання кредитних коштів більше ніж 64 тис. доларів США, а тому невірність зазначення сум основного боргу (тіла) у розмірі 92017,77 доларів США і відповідно неправильність здійснення нарахування відсотків, то такі слід вважати необґрунтованими, оскільки така сума була визначена сторонами додатковою угодою, за якою, за згодою сторін було змінено структуру зобов’язання. Така угода не оспорювалась та є чинною. Крім цього, за такою грошові кошти у валюті не були надані відповідачу, що можна було б трактувати як порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» у споживчому кредитному договорі, а лише була здійснена за погодженням сторін зміна структури зобов’язання про що йшлося.

Решта доводів відповідача спростовано наведеними вище висновками.

Що стосується стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_5 то слід вважати , що порука за укладеним договором з укладенням додаткової угоди до договору кредиту припинилася, у зв’язку із збільшенням за таким обсягу відповідальності поручителя без її на це згоди (ст. 559 ЦК України).

Так, як вбачається із умов додаткової угоди сума основної заборгованості за кредитом по відношенню із первинною 64 тис. зросла до 92017,77 доларів США. Крім цього, зросла і сума щомісячного платежу, з 703,13 доларів США до 1249,53 доларів США, також збільшений розмір неустойки, збільшено строк позовної давності до 50 років, тобто в цілому незважаючи на зменшення суми пені, про що вказує позивач обсяг відповідальності, як позичальника, так і відповідно поручителя за договором однозначно зріс.

Відповідно у зв’язку із припиненням поруки вимоги до поручителя про стягнення солідарно суми боргу поряд із позичальником слід вважати порушенням вимог закону.

Вказані висновки відповідають та не суперечать, також, і вимогам ст.ст. 509, 525, 526, 530, 626-631, 638-640, 1046-1053, 1054-1056-1 ЦК України.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими та таку задовольнити частково, оскаржуване рішення суду слід скасувати з ухваленням у справі нового рішення, яким позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 34877,53 долари США заборгованості за кредитним договором станом на 25.09.2015 року, з яких 2547,56 доларів США – основна сума боргу, 32329,96 доларів США – заборгованість за відсотками за користування кредитом. В задоволенні решти позову слід відмовити.

Відповідно до задоволених вимог позову та скарги слід вирішити питання про стягнення судового збору, що сплачений та частково сплата якого відстрочена до ухвалення рішення по суті спору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2017 року – скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 34877,53 долари США заборгованості за кредитним договором, з яких 2547,56 доларів США – основна сума боргу, 32329,96 доларів США – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 11223,05 грн. сплаченого ними судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в користь держави 42010,11 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 3550,81 грн. недоплаченого судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 липня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_7