Постанова № 75544739, 23.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючиі І інстанції: ОСОБА_1

23 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 536/2248/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23.04.2018, розташованого за адресою: вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 536/2248/17

за позовом ОСОБА_3

до Міністерства оборони України третя особа ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2018 року, позивач ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 17.06.2014, викладеного в пункті 44 протоколу засідання Комісії від 24.11.2017 №121;

- зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та надіслати його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Міністерство оборони України неправомірно відмовило йому в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, яка передбачена Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішенням ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23.04.2018 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 17.06.2014, викладеного в пункті 44 протоколу засідання Комісії від 24.11.2017 №121;

Зобов'язано Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Міністерством оборони України, подано апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23.04.2018.

В судове засідання сторони не з’явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_3 брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 01.06.1986 року по 29.07.1986 року.

Відповідно до ОСОБА_4 з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, протокол № 1203 від 28.04.2014 року Центральної військово-лікарської комісії, захворювання молодшого сержанта у запасі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1: "Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. змішаного ґенезу переважно в ВББ, виражений цефалічний, астено-невротичний синдром, синдром лікворо-венозної дистензії", що підтверджується військово-обліковими та медичними документами, - захворювання, так, пов'язане з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 206701 ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності з 17.06.2014 року, захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ЛНА на ЧАЕС.

Відповідно до посвідчення серії Б № 474271 від 18.08.2014 року, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Відповідно до листів Управління соціального захисту населення та Кременчуцької РДА від 19.06.2017 та Центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області від 17.05.2017, сухаренку М.Я. у листопаді 2014 року одноразово було виплачено суму компенсації як особі, яка стала інвалідом ІІ группи внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

12.12.2016 року ОСОБА_3 направлено до Кременчуцького об’єднаного міського військового комісаріату документи з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму.

ОСОБА_2 обласного військового комісаріату від 27.01.2017 року № 10/134 зазначені документи ОСОБА_3 повернуто без реалізації з підстав, передбачених ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв'язку з неподанням документів, що підтверджують настання інвалідності в 3-місячний термін після закінчення зборів, оскільки позивача призвано на учбові збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.06.1986 року по 29.07.1986 року, дата встановлення інвалідності17.06.2014 року.

Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Кременчуцького районного суду Полтавської області.

Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07.06.2017 року по справі № 536/501/17-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ОСОБА_2 обласного військового комісаріату, які полягають в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлена інвалідність II групи з 17.06.2014 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей". Зобов'язано ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р. "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

За результатами розгляду документів, поданих до ПОВК на виконання вищезазначеного рішення суду, відповідачем прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 44 від 24.11.2017, про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов’язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. А тому, оскільки відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову в призначення та виплаті одноразової грошової допомоги, позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Згідно з ч.ч. 2, 9 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв.

Відповідно до п.3 Порядку №975, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пункту 6 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з п.12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що позивачем вже було здійснено свій вибір, скориставшись нормами ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими передбачено отримання компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім'ям у зв'язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення.

Така одноразова компенсація виплачувалася учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Згідно з ст. 60 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Верховний Суд в своїй постанові від 27.03.2018 по справі №760/8809/17, зазначив, що оскільки позивач отримав допомогу відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не є можливим.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Вимога заявника отримувати більший розмір соціальної виплати (пенсії) може стосуватися "власності" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у вигляді "виправданих (законних) очікувань", якщо в державі існує діюче законодавство, яке передбачає певні соціальні виплати.

Концепція "законних очікувань" ґрунтовно описана Європейським судом з прав людини у рішеннях винесених щодо України, як ухвалених рішеннях по суті, в яких Суд виявив порушення конкретних положень Конвенції, так і тих, де таких порушень виявлено не було (ухвали про неприйнятність), які становлять значну частину практики Суду і також підлягають безумовному врахуванню для повноти розуміння правової позиції Суду.

Наприклад, у рішенні ЄСПЛ від 26.06.2014 "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10), де загалом розглядалося 4 періоди в залежності від діючих законів у відповідний час, була визнана судом неприйнятною (§ 34-39). Зокрема, суд зазначив: "Суд нагадує, що за певних обставин "законні очікування" стосовно отримання "власності" можуть гарантуватись 1 статтею першого Протоколу. Хоча, у випадках, коли заява стосується права власності, особу, якій воно гарантована можна вважати як таку, як має "законні очікування", якщо у національному законодавстві існують достатні підстави для таких очікувань, наприклад якщо існує прецедент національних судів, що підтверджує їх існування. Однак законні очікування не виникають у випадках, коли існує суперечливість стосовно інтерпретації та застосування національного законодавства і скарги заявників постійно відхиляються національними судами.

Аналогічні висновки Суду викладені і в ухвалі про неприйнятність від 03.06.2014 за заявою "Колесник та інші проти України" (№ 57116/10) та інш.

Тож, первинним питанням, яке потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (рішення ЄСПЛ від 02.11.2005 у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) п. 22). ЄСПЛ погоджується, що в межах свободи дій держави визначати, які виплати соціальної направленості здійснювати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити їх виплату, вносячи відповідні зміни в законодавство. Таким чином, у позивача, зважаючи на чіткі приписи п.7 ст.16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-ХІІ та існуючу практику Верховного Суду, не може бути законних очікувань щодо отримання одноразової грошової допомоги у бажаному для нього розмірі.

При цьому, слід зауважити, що стаття 1 першого Протоколу Конвенції не гарантує набувати щось у власність (Van der Mussele v. Belgium, 23.11.1983, § 48, Series A no.70), право на певний розмір пенсії (або іншої соціальної виплати) (Kjartan Asmundsson v. Iceland, no 60669/00, § 19 ECHR 2004 IX).

Також означена стаття не накладає жодних обмежень на державу у питанні встановлення тієї чи іншої системи соціального забезпечення чи інших виплат, чи їх зміни або скасування, встановлення типу чи розміру таких виплат, тим більше у ситуаціях бюджетної кризи з метою економії коштів чи більш справедливого їх перерозподілу у бюджетній сфері.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Висновки суду першої інстанції щодо протиправності п. 44 протоколу №121 від 24.11.2017 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум є помилковими.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню в частині задоволених вимог судом першої інстанції та прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі № 536/2248/17 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 17.06.2014, викладеного в пункті 44 протоколу засідання Комісії від 24.11.2017 №121; зобов'язання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні вимог про про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 17.06.2014, викладеного в пункті 44 протоколу засідання Комісії від 24.11.2017 №121; зобов'язання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 відмовити.

В іншій частині рішення ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23.04.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 27.07.2018.