Постанова № 75544117, 17.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бойко С.С.

17 липня 2018 р. Справа № 816/56/18Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання – Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановила:

03.01.2018 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (подалі – ФОП ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.12.2017 року № 16-01-201/1025-476 у розмірі 96000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо порушення норм трудового законодавства, оскільки спірна постанова винесена за відсутності підтвердженого факту неналежного оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 з громадянином ОСОБА_2 Вказує, що факт укладення ФОП ОСОБА_1 з громадянином ОСОБА_2 цивільно-правової угоди, що передбачає надання послуг (виконання робіт) з капітального ремонту, не розповсюджує на вказану особу правила внутрішнього трудового розпорядку.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на обґрунтованість постанови, винесеної в межах та на підставі повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю, чим дотримано Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до листа слідчого СВ Полтавського районного відділення поліції ГУ НП у Полтавській області зафіксовано факт виявлення двох осіб при огляді приміщення Степнянської АЗПСМ, що пояснили, що працюють неофіційно на позивача, заробітну плату отримують на руки. В ході проведення невиїзного інспектування, ФОП ОСОБА_1 надано пояснення, відповідно до яких, між ним та громадянином ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір № 1 від 18.05.2017 року. Крім того, ним передано кошти у розмірі 6000,00 грн в якості авансу, однак документи, що підтвердили даний факт не надані. Звертає увагу суду на притаманність відносинам між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ознак трудових, а ніяк не цивільно-правових, відтак і застосована оскаржуваною постановою санкція є обґрунтованою та законною.

У відповіді на відзив позивач вказав на незгоду з актом перевірки, наполягав на укладенні між ним та ОСОБА_2 саме цивільно-правового договору, що був наданий при проведенні перевірки та не врахований перевіряючим. Такий цивільно-правовий договір не визнаний судом недійсним чи неукладеним правочином. Стосовно пояснень ОСОБА_2 зазначав, що останнім лише підтверджено факт виконання певної роботи, за яку буде здійснено розрахунок після виконання робіт. Під час перевірки у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснення не відбирались.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погоджувався з твердженням позивача, що всі порушення, які зазначені в акті перевірки взяті з листа слідчого СВ Полтавського районного відділення поліції ГУ НП у Полтавській області, так як в ході проведення перевірки були надані письмові пояснення позивачем. Крім того, наголосив, що Управління не наділене повноваженнями щодо виклику громадян для надання пояснень, при цьому надані позивачем пояснення містять суперечливі відомості, а договір, укладений між ним та ОСОБА_2 не містить ознак цивільно-правової угоди

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року (рішення у повному обсязі виготовлено 24.04.2018 року) у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду вмотивовано висновком про правомірність винесення оскаржуваної позивачем постанови, оскільки відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носять ознаки трудових, а ніяк не цивільно-правових, відтак і застосована оскаржуваною постановою санкція є обґрунтованою та законною.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склались цивільно-правові відносини, що підтверджується цивільно-правовим договором № 1 від 18.05.2017 року, актом здачі- прийняття робіт від 18.11.2017 року, доказами оплати за цивільно-правовим договором від 18.05.2017 року та показами ОСОБА_2, і висновок суду про те, що відсутні будь-які докази в підтвердження дії та виконання такого договору, не відповідають обставинам справи і суперечать доказам по справі.

Надані суду цивільно-правовий договір № 1 від 18.05.2017 року та акт від 22.11.2017 року не ставився під сумнів відповідачем по справі, а суд всупереч п. 4 ст. 246 КАС України, відхилив докази надані позивачем, не вказавши мотиви їх відхилення.

В порушення норм ст. 74 КАС України, взято до уваги протокол допиту свідка ОСОБА_2, який офіційно не надходив на адресу відповідача і не міг бути наданий слідчим відповідно Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України.

Також, скаржник зазначає, що Апеляційним судом Полтавської області 17.04.2018 року розглянута і задоволена апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 по справі № 552/8036/17. Постанову по справі № 552/8036/17 від 18.12.2017 року скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 цього Кодексу.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду, з таких підстав.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (подалі - Закон №877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (подалі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

В силу положень підпункту 6 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, а відтак має повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю.

Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі по тексту - Порядок № 295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) /пункт 1 Порядку № 295/.

За змістом пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктом 4 пункту 5 Порядку № 295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією, зокрема, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Згідно із частиною 1 статті 21 КзпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 3 статті 24 КзпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (надалі – Порядок), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Частиною 3 статті 41 КУпАП передбачено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом установлено, що у період з 27.11.2017 року по 28.11.2017 року головним державним інспектором на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 17.11.2017 року № 42/09 та направлення на перевірку від 27.11.2017 року № 1814 /а.с. 45/, а також листа слідчого СВ Полтавського районного відділення поліції ГУНП у Полтавській області проведено невиїзне інспектування на предмет додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки № 16-01-201/1025 (подалі – акт перевірки) /а.с. 46-54/.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП України щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

01.12.2017 року головним державним інспектором складено протокол № 16-01-201/687 про вчинення ФОП ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП в частині порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України /а.с.27-28/.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 18.12.2017 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн. /а.с. 116/.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 16-01-201/1025-476 від 12.12.2017 року, якою за порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 96000,00 грн /а.с. 25-26/.

Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 265 КзпП України і частиною 3 статті 41 КУпАП передбачена відповідальність для фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, а штраф за частиною 3 статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Судом установлено, що постановою Апеляційного суду Полтавської області від 03.04.2018 року задоволено клопотання ФОП ОСОБА_1 та йому поновлено строк на оскарження постанови судді Київського районного суду м. Полтави від 18.12.2017 року по справі № 552/8036/17 про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП /а.с. 196-197/.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 17.04.2018 року постанова судді Київського районного суду м. Полтава від 18.12.2017 року щодо ФОП ОСОБА_1 скасована, а провадження по справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП /а.с. 198-201/.

Суд апеляційної інстанції визначився про те, що ФОП ОСОБА_1 надано докази на підтвердження обставин укладення цивільно-правового договору на виконання ремонтних робіт в амбулаторії сімейної медицини в с. Степне Полтавського району між ним та ОСОБА_2 від 18.05.2017 року.

Суд зазначив, що виконання робіт за договором підряду, коли одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, узгоджується з приписами ст. 837 ЦК України та не суперечить трудовому законодавству.

При цьому, згідно зі ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Таким чином, залучення ОСОБА_2 в якості підрядника до виконання певної роботи ОСОБА_3 спростовує висновки про допуск ОСОБА_1 цих осіб до роботи без оформлення трудового договору.

Згідно з вимогами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За приписами ч. 5 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України &?е; &?л; постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов’язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена &lо; &?я; постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України).

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1, скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог позивача.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної &?о; &?о; інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, за подання адміністративного позову до суду першої інстанції позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 за квитанцією № 120СА918FE від 28.12.2017 року /а.с. 4/, та за подання апеляційної скарги у розмірі 1440,00 грн. /а.с. 184/.

Змінюючи розподіл судових витрат по справі, колегія суддів приймає рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вирішити питання щодо повернення суми надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1440,00 грн. позивач не позбавлений можливості у порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 229, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12 грудня 2017 року № 16-01-201/1025-476 у розмір 96000,00 грн. (дев’яносто шість тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ39777136)) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Можзайського, 7-а, м. Полтава, Полтавська область, 36007, реєстраційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6

Постанова у повному обсязі складена і підписана 27 липня 2018 року.