Постанова № 75544057, 16.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.

16 липня 2018 р. Справа № 820/6016/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Гуцала М.І. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання – Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації до приватного акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД», третя особа: Державна екологічна інспекція в Харківській області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

Встановила:

03.11.2016 року позивач ОСОБА_1 екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації (подалі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом, яким з підстав, встановлених п. 7 ст. 4-1 Закону України від 06.09.2005 року № 2806-TV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (подалі - Закон № 2806-IV в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), просить вжити заходи реагування у вигляді припинення права на спеціальне водокористування ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» шляхом анулювання дозволу на спеціальне водокористування від 18.11.2015 року Укр. № 04.01-10-690 А/ОСОБА_2.

Позовні вимоги обґрунтовані наявними для цього підставами:

ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» для отримання дозволу на спеціальне водокористування надано до ОСОБА_1 недостовірну інформацію в частині надання послуг водопостачання підприємствам: TOB «АККО», ТОВ «ДСК», ЗАТ «Електрощит», що в свою чергу, згідно Закону № 2806-IV є підставою для анулювання документа дозвільного характеру.

У ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» відсутні будь-які погодження санітарно- епідеміологічної служби щодо скорочення зони санітарної охорони 1-го поясу суворого режиму на свердловинах №№ 1, 3, 4. Відповідно до журналів обліку води за формою ПОД-11 (облік здійснюється за показниками лічильників) із свердловин №№ 1, 3, 4 видобуток підземних вод здійснюється з перевищенням рекомендованого експлуатаційного дебіту.

Позивач зазначає, що 30.09.2016 року фахівцями Державної екологічної інспекції у Харківській області (подалі - Держекоінспекція), ОСОБА_1 та іншими складений акт № 522/01- 04/03-09 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (подалі - Акт перевірки).

При встановленні обставин, зазначених у Акті перевірки, ОСОБА_1 з’ясував, що має місце факт подання недостовірних відомостей при отриманні відповідачем документа дозвільного характеру — дозволу на спеціальне водокористування від 18.11.2015 року Укр. № 04.01-10-690 А/ОСОБА_2, - окрім ОСОБА_2 «Термолайф» відповідач надає послуги з водопостачання іншим підприємствам: ТОВ «АККО», ТОВ «ДСК», ЗАТ «Електрощит».

Також, під час здійснення перевірки встановлено, що у відповідача відсутні будь-які погодження санітарно-епідеміологічної служби щодо скорочення зони санітарної охорони 1-го поясу суворого режиму на свердловинах №№ 1, 3, 4; відповідно до журналів обліку води за формою ПОД- 11 (облік здійснюється за показниками лічильників) із свердловин №№ 1, 3, 4 видобуток підземних вод здійснюється з перевищенням рекомендованого експлуатаційного дебіту.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» зазначав, що за загальним правилом позивач, який є суб’єктом владних повноважень, має право реалізувати свої повноваження на основі законодавства України та має бути наділений адміністративною процесуальною правоздатністю та дієздатністю. Відповідач зазначає, що силу прямих приписів процесуального закону, враховуючи, що згідно Положення про ОСОБА_1 екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 є структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації, у позивача відсутня адміністративна процесуальна дієздатність на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Складання актів перевірки та викладання в них висновків є правом Держекоінспекції, як спеціально утвореного органу. ОСОБА_1 таких повноважень не має. З урахуванням означеного відповідач вважає, що ОСОБА_1 незаконно звернувся до суду на підставі внутрішнього розпорядчого документу іншого органу.

Також відповідач вказує, що Акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб’єкта господарювання. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року по справі № 820/7156/16 скасовані та визнанні незаконними п.п. 13, 14, 15, 16, 17 припису Держекоінспекції, які стосувались тих порушень, зафіксованих Актом перевірки, що стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач зазначає про відсутність підстав для розгляду даної справи, оскільки скасований незаконний припис Держекоінспекції, що створював би правові наслідки для відповідача, та спростовані незаконні висновки, які зафіксовані в Акті перевірки, що послугував підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року (рішення у повному обсязі виготовлено 12.03.2018 року) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений.

Судове рішення вмотивовано тим, що ОСОБА_1 є дозвільним органом, який в межах повноважень видав відповідачу дозвіл на спеціальне водокористування (подалі - Дозвіл) і відповідно до положень ст. 4-1 Закону № 2806-ІУ наділений правом на звернення до суду щодо анулювання цього дозволу.

З огляду на обставини, встановлені Харківським апеляційним адміністративним судом при розгляді справи № 820/7156/16 (постанова від 25.10.2017 року), визначена ОСОБА_1 підстава для звернення з цим позовом — недотримання ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» умов Дозволу, свого підтвердження не знайшла.

Факт подання ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» недостовірних відомостей до ОСОБА_1 при отриманні у 2015 році Дозволу є самостійною підставою для застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру.

Означений факт ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» не спростований і підтверджений письмовими доказами, що маються в матеріалах справи.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод», посилаючись на незаконність, необґрунтованість судового рішення, на ненадання судом належної оцінки всім аргументам учасників справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року та прийняти нове судове рішення - про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1. Скаржник зазначає, що суд відверто зловживав своїм становищем та не забезпечував реалізації законного права відповідача.

Скаржник вказує, що суд незаконно відмовив відповідачу у задоволені клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та незаконно не залучив до матеріалів справи докази, що були подані через канцелярію суду, не заслухавши думку сторін про можливість долучення доказів до матеріалів справи.

Скаржник вважає, що для того, щоб особисто брати участь в розгляді адміністративної справи недостатньо мати тільки адміністративну процесуальну правоздатність. Необхідним для учасника справи є також володіння адміністративною процесуальною дієздатністю. Позивач відповідно до покладених на нього завдань не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю і правом на звернення до суду в інтересах держави. В силу прямих приписів процесуального закону, враховуючи, що згідно Положення ОСОБА_1 є структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації у позивача відсутня адміністративна процесуальна дієздатність на звернення до суду з даним адміністративним позовом, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду в порядку ст. 240 КАС України. На підтвердження означеної позиції скаржник посилається на судову практику, зокрема, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2017 року по справі № 820/6017/16 та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року по справі № 820/6018/16.

Складання актів перевірки та викладання в актах перевірки висновків є правом Держекоінспекцїї, як спеціально уповноваженого органу. Натомість, враховуючи Положення ОСОБА_1, таких повноважень на відповідача не покладено. За таких обставин, скаржник зазначає про незаконне звернення до суду на підставі внутрішнього розпорядчого документу іншого органу.

Також скаржник вказує, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року по справі № 820/7156/16 скасовані та визнанні незаконними п.п. 13, 14, 15, 16, 17 припису Держекоінспекції, які стосувались тих порушень, зафіксованих Актом перевірки, що стали підставою для звернення позивача до суду.

Крім того, вважає, що підстав, для розгляду даної справи не було під час розгляду її судом першої інстанції, оскільки на час її розгляду вже скасовано незаконний припис, що створював би правові наслідки для підприємства, та спростовані незаконні висновки, що зафіксовані у Акті перевірки, який був підставою для звернення до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу Держекоінспекція наводить аргументи, які за своєю суттю є аналогічними за змістом, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві.

ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що на балансі та у використанні ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» знаходиться 4 свердловини: № 1, паспорт - № Х-26/141; № 3, паспорт - Х-26/142; № 4, паспорт - № Х-26/143; № 6 бис, паспорт - № 5475.

Дозвіл на спеціальне водокористування Укр. № 04.01-10-690 А/ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» виданий ОСОБА_1 18.11.2015 року. Термін дії Дозволу до 19.11.2018 року. Мета водокористування - виробничі та господарськи потреби підприємства та передача води абоненту (ОСОБА_2 «Термолайф»). Ліміт забору підземних вод складає: 1.295,67 мЗ/добу, 472,92 мЗ/добу (т. 1, а.с. 36-37).

Актом № 522/01-04/03-09 від 30.09.2016 року перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, зокрема, встановлено:

ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» з 2004 року надає послуги з водопостачання питною водою (свердловина № 6 бис) підприємствам: TOB «АККО», ТОВ «ДСК», ЗАТ «Електрощит», з якими укладені відповідні договори: № 21/70-04, № 21/69-04, № 21/71-04. Разом з тим, звертаючись у 2015 році до ОСОБА_1 з метою отримання дозволу на спеціальне водокористування, ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» зазначав про те, що передача води іншим (крім ОСОБА_2 «Термолайф») підприємствам і організаціям не передбачена.

За матеріалами справи убачається, що 01.12.2016 року на адресу керівників ТОВ «АККО», ТОВ «ДСК», ЗАТ «Електрощит» відповідачем скеровані листи-повідомлення про вимушене припинення з 01.01.2017 року постачання питної води на адресу підприємств (т. 1, а.с. 215-217). 26.12.2016 року відбулось закриття і опломбування замочної арматури подання води до вказаних підприємств (т. 1, а.с. 212-214).

За визначенням, що малось у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС (Кодекс адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяла до 15.12.2017 року) суб’єкт владних повноважень, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 5 ч. 4 ст. 50 КАС встановлювалось, що &lщ; >, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 10 ч. 1 розділу VII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діє з 15.12.2017 року, установлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, - суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами ч. 4 ст. 5 КАС України суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та Законами України.

Відповідно до преамбули Закону № 2806-IV, цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

Дозвільні органи, це суб'єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру (ст. 1 Закону № 2806- IV).

Частинами 1 та 2 ст. 49 Водного кодексу України (в редакції, що була чинною на 18.11.2015 року) встановлювалося, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ч. 1 ст. 49).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення (ч. 2 ст. 49).

Положенням про ОСОБА_1, яке було затверджене розпорядженням голови Харківської ОДА від 18.08.2014 року № 432, встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до визначених повноважень виконує таку функції, зокрема, надає адміністративні послуги (п.п. 6.28, п. 6), видає дозволи на &?в; &gн; спеціальне водокористування (п.п. 6.36, п. 6), (т. 2, а.с. 125-133).

Судом установлено, що ОСОБА_1 18.11.2015 року ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» наданий дозвіл на спеціальне водокористування Укр. № 04.01-10-690 А/ОСОБА_2.

Таким чином, дозвільним органом, що має статус іншого суб’єкта при здійсненні ним владних управлінських/публічно-владних управлінських функцій на основі/підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, в розумінні положень Закону № 2806-IV та п. 7 ч. 1 ст. З КАС і п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України є позивач у справі.

Абзацом 5 ч. 7 ст. 4-1 Закону № 2806-IV установлено, що дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:

встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

Частиною 3 ст. 55 КАС України визначено, що юридична особа, суб’єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника &?з; &?г;, або через представника.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з аргументом апеляційної скарги ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» стосовно відсутності у позивача права на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 05.04.2007 року № 877-У «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (подалі Закон № № 877-У в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; Державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п.п. «в» п.п. 4.2, п. 4 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 року за № 1347/20085, (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Згідно з п.п. 6.1, п. 6 цього Положення Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства.

Частиною 4 ст. 4 Закону № 877-У установлено, що виключно законами встановлюються:

органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;

види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);

повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;

спосіб здійснення державного нагляду (контролю);

санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 10 цього Закону унормовано, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства;

перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення і одержувати копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;

не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом;

посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);

вимагати нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею суб'єкта господарювання;

одержувати та знайомитися з актами державного нагляду (контролю);

надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта органу державного нагляду (контролю);

оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Судом установлено, що державні інспектори з охорони навколишнього природнього середовища Харківської області, а також залучені до перевірки треті особи (фахівці ОСОБА_1 та інші) відповідачем були допущені до проведення перевірки. При цьому, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 року по справі № 820/7156/16, що набрала законної сили 25.10.2017 року, відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» про визнання незаконними дій Держекоінспекції щодо проведення перевірки дотримання підприємством вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт № 522/01-04/03-09 (т. 1, а.с. 136-145).

Відповідно до п. ї ч. 1 ст. 20-2 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-ХП «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів,, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: надання центральним органам виконавчої влади, їх територіальним органам, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування приписів щодо зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, ліцензій, сертифікатів, висновків, рішень, лімітів, квот, погоджень, свідоцтв на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення об'єктів рослинного і тваринного світу (у тому числі водних живих ресурсів), ліцензій на проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, а також щодо встановлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища.

Судом установлено, що з урахуванням встановленого під час здійснення перевірки та зафіксованого Актом перевірки, Держекоінспекцією 18.10.2016 року на адрес ОСОБА_1 скеровано подання № 4709/01-24/02-17 про анулювання Дозволу (т. 2, а.с. 163).

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що судам першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надано доказів, які б спростували встановлене під час здійснення перевірки те, що при отриманні Дозволу підприємство умисно не повідомило дозвільний орган – ОСОБА_1 про те, що ним з 2004 року надаються послуги водопостачання TOB «АККО», ТОВ «ДСК», ЗАТ «Електрощит».

Серед доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» відсутні жодні посилання на обставини та докази, які б спростували висновки суду першої інстанції з цього приводу.

Колегія суддів зауважує, що позовна вимога ОСОБА_1 обґрунтована наявністю двох підстав: подання відповідачем недостовірної інформації під час отримання Дозволу та недотримання відповідачем умов Дозволу.

Колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки доводам скаржника щодо дотримання ОСОБА_2 «Харківський коксовий завод» умов Дозволу, оскільки вирішивши справу суд першої інстанції погодився з правовою позицією відповідача щодо необґрунтованості тверджень позивача про недотримання підприємством під час здійснення своєї діяльності умов Дозволу. Означеного висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на обставини, встановлені постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року у справі № 820/7156/16, що набрала законної сили (т. 1, а.с. 136-145).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального при ухвалені судового рішення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року – без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Постанова у повному обсязі складена і підписана 26 липня 2018 року.