Постанова № 75544042, 26.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Шляхова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 р. Справа № 820/2635/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Курило Л.В. , П’янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2018, м. Харків, по справі № 820/2635/18

за позовом ОСОБА_2

до Лозівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2І.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №196/3-6 від 03.04.2018 Лозівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області "Про відмову в перерахунку пенсії", зобов'язати Лозівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату перерахованої пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення №196/3-6 від 03.04.2018 року Лозівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області "Про відмову в перерахунку пенсії".

Зобов'язано Лозівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату перерахованої пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що положення ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стосуються осіб, які приймали участь у ліквідації аварії на ЧАЄС під час проходження дійсної строкової служби, а позивач брав участь у спеціальних зборах з ліквідації аварії на ЧАЄС.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до категорія 1, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 16).

Позивач перебуває на обліку в Лозівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при перебуванні на військових зборах з 18.02.1987 року до 13.04.1987 по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі фактичних збитків.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії МСЕ № 003127 від 10.12.2003 позивачу 10.11.2003 встановлено ІІ групу інвалідності по захворюванню пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

27.03.2018 позивач звернувся до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Рішенням №196/3-6 від 03 квітня 2018 року Лозівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області "Про відмову в перерахунку пенсії" позивачу відмовлено в перерахунку призначеної пенсії із посиланням на частину 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої пенсії перераховують особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і які внаслідок цього стали особами з інвалідністю, - тобто тільки особам, які отримали інвалідність під час проходження дійсної строкової служби (а.с. 11).

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частина перша статті 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закон № 796-XII).

Позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом 2 групи та отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII згаданого Закону.

Зокрема, частиною першою статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Водночас статтею 59 названого Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі № 796-ХІІ у редакціях: законів України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися. Зокрема, було передбачено, що військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ не допускається): особа має статус особи з інвалідністю; особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Тобто, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 18.02.1987 по 13.04.1987 як призваний на військові збори та в цей період працював в Близнюківському районному вузлу зв'язку.

У відповідності до довідки МСЕК серія МСЕ № 003127 від 10.12.2003 позивачу встановлено II групу інвалідності безстроково. Причина інвалідності: захворювання, пов’язане з виконанням військового обов’язку під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Водночас згідно даних військового квитка № 2784 позивач проходив дійсну строкову службу в період з 19.05.1975 по 28.06.1977.

Отже, позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як призваний на військові збори (військовозобов'язаний) та в цей час дійсну строкову службу не проходив.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження ним дійсної строкової служби, та відповідач правомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії з вказаних вище підстав.

Враховуючи вищевикладене та нормативно-правове обгрунтування спірних правовідносин, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач в розумінні положень ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 –ХІІ є особою, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, а тому відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про прирівняння військовозобов'язаних, призваних на спеціальні збори, до військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, з огляду на таке.

Так, статтею 10 Закону № 796-ХІІ встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно до примітки до статті 10 Закону № 796-ХІІ тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Із системного аналізу вказаних норм права вбачається, що законодавцем до військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків ЧАЕС віднесено як військовослужбовців строкової і надстрокової служби, так і військовозобов'язаних, призваних на військові збори.

При цьому вказані категорії осіб не прирівнюються один до одного, як помилково вважав суд першої інстанції.

У період перебування позивача на військових зборах під час ліквідації наслідків на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII "Про загальний військовий обов'язок".

Відповідно до ст. 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.

За правилами ст. 7-9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.

Солдати, матроси, сержанти, які вислужили встановлені законом терміни дійсної військової служби, звільняються в запас Збройних Сил України.

Служба в запасі полягає в проходженні короткострокових навчальних та перевірочних зборів, тривалість та періодичність яких регламентовані законом. За робітниками, службовцями та колгоспниками, покликаними на збори, зберігаються займана посада (робота) і зарплата за місцем роботи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями, але при цьому не прирівнюються до осіб, які проходять дійсну строкову службу.

Тобто дійсна строкова служба та проходження військових зборів (навчання) є окремими видами військової служби, що в першу чергу розрізняється за механізмом оплати праці під час виконання обов'язків військової служби. Зокрема, за військовослужбовцями, покликаними на збори, зберігаються займана посада (робота) і зарплата за місцем роботи.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність факту існування порушеного суб’єктивного права особи чи ущемленого інтересу у публічно-правових відносинах, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п.п.1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставами для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 317 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лозівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 по справі № 820/2635/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (64801, обл. Харківська, смт. Близнюки, вул. Ювілейна, б. 17, РНОКПП НОМЕР_1) до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, (64606, обл. Харківська, м. Лозова, мікрорайон № 4, б. 73, код ЄДРПОУ 40383072) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4