Постанова № 75544036, 26.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3501/18Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2018, суддя Мар'єнко Л.М., (повний текст складено 18.06.18) по справі № 820/3501/18

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

04 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправними дії та рішення про відмову відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (подалі – Зміївське ОУПФУ, пенсійний орган) в перерахунку його пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; зобов’язати відповідача з 01.10.2017 року здійснити означений перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (подалі – Закон № 796-XII).

Крім того, ОСОБА_1 просить допустити судове рішення до негайного виконання.

Позивач зазначає про протиправність відмови відповідача в проведенні перерахунку його пенсії, оскільки вважає хибним висновок про те, що дія п. 9-1 Порядку розповсюджується лише на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби.

Також позивач зазначає, що особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової військової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія нараховується та виплачується в декілька разів вища в порівнянні з іншими учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які внаслідок цього стали інвалідами. В цьому позивач вбачає ознаки дискримінації та порушення принципів справедливості щодо відшкодування державою шкоди, завданої здоров’ю учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в залежності від їх правого статусу під час виконання цих робіт.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 пенсійний орган зазначає, що право на перерахунок пенсії з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, закріплене у ст. 59 Закону № 796-XII, та п. 9-1 Порядку виникає саме у військовослужбовців, які під час проходження дійсної строкової служби, брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року (повний текст судового рішення виготовлений 11.06.2018 року) в задоволені вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що порівняльний аналіз положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII до та після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (подалі – Закон № 2148-VIII) є підставою для висновку, що Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. При цьому незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Позивач дійсну військову службу проходив у період з травня 1981 року по травень 1983 року, а участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС приймав у період з 06 червня 1986 року по 03 липня 1986 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати та постановити нове про задоволення адміністративного позову.

Скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення не відповідає положенням Конституції України, діючому законодавству та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. ОСОБА_1 вважає хибний висновок суду про те, що п. 9-1 Порядку підлягає застосуванню виключно для перерахунку пенсій військовослужбовцям строкової служби, оскільки такий висновок суперечить іншим висновкам судів в аналогічних справах.

Відзив на апеляційну скаргу пенсійним органом не наданий, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1, з таких підстав.

Статтею 5 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов’язок» визначалось, що військова служба складається з дійсної військової служби і служби в запасі Збройних Сил СРСР.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 у період часу з травня 1981 року по травень 1983 року проходів дійсну військову службу у лавах Радянської армії, а у період часу з 06 червня 1986 року по 03 липня 1986 року у складі військові частини № 54979 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Судом також установлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом П групи, перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії по інвалідності на умовах, встановлених Законом № 796-XII.

22 березня 2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок його пенсії з 01 жовтня 2017 року на підставі п. 9-1 Порядку /а.с. 27/.

Листом від 05 квітня 2018 року пенсійний орган за № 1747/02,1-01/50 повідомив позивача, що аналіз поданих ним документів не посвідчує наявність у нього права на перерахунок пенсії (а.с. 28).

Колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст. 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступними змінами та доповненнями (далі – Закон № 1058-IV в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі) встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п. 1.5 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), - заява &l ; &gр;, про перерахунок пенсії, &?ч; &?м;, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, &?н; &?в;.

Пунктом 4.1 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку установлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Частиною 5 ст. 45 Закону 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що із заявою про перерахунок пенсії (додаток 2 до Порядку) позивач ОСОБА_1 В,М. особисто або через представника до відповідача не звертався і пенсійним органом відповідне рішення (частина 5 ст. 45 Закону 1058-IV) про перерахунок пенсії або про відмову в перерахунку пенсії позивача не приймалось.

Означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, що відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України є підставами для зміни судового рішення.

З урахуванням наведеного, керуючись положеннями п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення шляхом доповнення його мотивувальної частини висновком про відсутність факту порушення ОСОБА_2 ОПФУ в Харківській області прав ОСОБА_3 на перерахунок пенсії за відсутності звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії в порядку, встановленому п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів. для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами ст. 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

* Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Отже, до категорії військовослужбовців статтею 10 Закону № 796-XII віднесені, зокрема, сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах і військовозобов'язані, призвані на військові збори.

Статтею 71 Закону № 796-XII установлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01 липня 1992 року № 2532-12 у редакціях: законів України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.

Частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Таким чином, частина третя статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містить норм, які можуть викликати неоднозначність у її застосуванні.

Згідно із ст. 62 Закону № 796-XII роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 затверджені зміни, що вносяться до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме - Порядок доповнений п. 9-1 такого змісту:

«9-1. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: &?с; &g/;.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1, приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не проходив дійсну строку військову службу, підстави для проведення перерахунку його пенсії, встановлені ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, п. 9-1 Порядку, відсутні.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом в ухвалах від 08 травня 2018 року по справі № 820/1148/18 (провадження Пз/9901/33/18), від 21 травня 2018 року по справі № 816/1159/18 (провадження № Пз/9901/37/18).

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Також колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційності (розмірності) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов’язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державною, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 1-11/2012 принцип законності під час вирішення справ про соціальний захист громадян передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у наступній практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» у рішенні від 07 липня 1989 року Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов’язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» цей Суд зазначив, що, з’ясовуючи, чи існує позитивне зобов’язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року змінити шляхом доповнення його мотивувальної частини висновком про відсутність факту порушення ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прав ОСОБА_1 на перерахунок пенсії, у зв’язку із не зверненням до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії в порядку, встановленому п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів. для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст постанови складено 26.07.2018.