Постанова № 75544018, 26.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2283/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції України в Харківській області, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2018, суддя Сагайдак В.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 31.05.18 по справі № 820/2283/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, третя особа Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області (далі - відповідач), третя особа - Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати рішення Житлової комісії ГУ НПУ в Харківській області щодо відмови у внесенні ОСОБА_1 до контрольного списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, протиправним і скасувати його;

- зобов'язати внести ОСОБА_1 до контрольного списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, який ведеться Центральною житлово-побутовою комісією ГУ НП в Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Житлової комісії ГУ НПУ в Харківській області щодо відмови у внесенні ОСОБА_1 до контрольного списку осіб, потребують поліпшення житлових умов, є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року вказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Житлової комісії ГУ НПУ в Харківській області від 16.03.2018 р. щодо відмови у внесенні ОСОБА_1 до контрольного списку осіб, потребують поліпшення житлових умов. Зобов’язано Головне управління Національної поліції України в Харківській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про включення його до контрольних списків працівників ГУ НП в Харківській області, які потребують поліпшення житлових умов з дотриманням вимог Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 11.12.1984 р. №470. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення в частині зобов’язання відповідача розглянути питання щодо внесення позивача до контрольного списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов та винести нове рішення, яким зобов'язати відповідача внести ОСОБА_1, пенсіонера МВС України, до контрольного списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, який ведеться Житловою комісією ГУ НП в Харківській області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач також оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що Житлова комісія є суб’єктом владних повноважень, оскільки її рішення є адміністративним актом, а тому саме вона повинна бути відповідачем по даній справі.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частини відмови в задоволенні позовних вимог - без змін.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 26.07.2018 позивач та представник відповідача і третьої особи підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача і третьої особи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з грудня 2008 року є пенсіонером МВС України та з 17.10.1989 року перебував на квартирному обліку за чергою №5, що підтверджується копією довідки, яка видана ГУ МВС України в Харківській області.

Згідно з протоколом №1 від 06.10.2016 р. рішення Ліквідаційної комісії ГУ УМВС України в Харківській області, про ліквідацію квартирного обліку в ГУ УМВС України в Харківській області на підставі вказівки МВС України від 04.12.2015 №41919/Тх, квартирний облік в ГУ УМВС України ліквідовано з подальшим направленням квартирних справ до управління квартирного обліку Харківської міської ради.

Направлення квартирної справи ОСОБА_1 до ХМР відбулося в грудні 2017 року, про що позивач був повідомлений листом від 04.12.2017.

У зв’язку з чим ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо внесення його до контрольного списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, який ведеться в ГУ НП в Харківській області.

Однак, на засіданні житловою комісією прийнято рішення про необхідність звернення із запитом до Національної поліції України за роз’ясненнями щодо правомірності включення до контрольних списків ГУ НП в Харківській області пенсіонерів МВС, в тому числі і пенсіонера ОСОБА_1

23.01.2018 ГУ НП в Харківській області за вих. №104/119/05/31-2018 направлено запит до Національної поліції України з приводу правомірності включення до контрольних списків пенсіонерів МВС.

ОСОБА_1 звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати бездіяльність ГУ НП в Харківській області протиправною та зобов’язати внести ОСОБА_1 до контрольного списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, який ведеться Центральною ЖПК ГУ НП в Харківській області і видати позивачу ордер на вселення в квартиру, згідно до дати взяття на облік, як працівника МВС України (17.10.1989) в буд. 59 по пр. Перемоги в м. Харкові.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Зобов’язано ГУ НП в Харківській області розглянути звернення ОСОБА_1 про включення його до контрольних списків працівників ГУ НП в Харківській області, які потребують поліпшення житлових умов. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено. В апеляційному порядку вказане рішення оскаржене не було.

На виконання рішення суду Житловою комісією ГУПН в Харківській області проведено засідання для вирішення питання про наявність підстав для включення до контрольних списків, зокрема, пенсіонера ОСОБА_1

Як вбачається з протоколу №2 від 16.03.2018 р., комісією ухвалено відмовити ОСОБА_1 у включенні його до контрольних списків.

Листом від 20.03.2018 р. повідомлено позивача, що 16.03.2018 р. прийнято рішення про відмову позивачу у включенні його до списків.

Не погодившись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підсудності даного спору, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права на поліпшення житлових умов.

Отже, даний позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Житлові спори - особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що спір щодо відмови у внесенні позивача до контрольного списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-14цс16, постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року, у справі № 569/12602/15-а

Враховуючи, що спірні правовідносини пов'язані із захистом порушених житлових прав позивача, колегія суддів зазначає, що цей спір не є публічно-правовим.

На підставі викладеного, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів доходить висновку, що такий спір має розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про поширення адміністративної юрисдикції на даний спір.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю, та зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції України в Харківській області, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 по справі № 820/2283/18 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, третя особа Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 право звернення з зазначеними позовними вимогами до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 30.07.2018.