Ухвала суду № 75544002, 26.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

26 липня 2018 р.Справа № 820/1900/18Суддя-доповідач Харківського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018р. по справі № 820/1900/18

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018р. частково задоволено позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної та матеріальної шкоди.

На зазначене рішення суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу.

Вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір".

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць станом на 01 січня 2018 року – 1762 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано: фізичною особою слід сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,8 грн.)

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на оскаржуване судове рішення становить 1057 (одна тисяча п’ятдесят сім) грн. 20 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі.

В апеляційній скарзі заявник вказує, що відповідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

З даного приводу суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Статтею 3 Закону України “Про судовий збір” визначені об’єкти справляння судового збору.

Згідно частиною першої вищевказаної статті, судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Як вбачається з адміністративного позову, предметом оскарження у даній справі є зобов’язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № 980-077-000176557 від 15.01.2016 р. ОСОБА_2 податковий номер № НОМЕР_1; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 відшкодувати з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кошти в сумі, яка належить до виплати позивачу а саме 37333 грн. 07 коп. (тридцять сім тисяч триста тридцять три грн. 07 коп.); визнання нанесення позивачу моральної та матеріальної шкоди фінансовою установою ПАТ “Банк Михайлівский”, ФГВФО; стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за нанесену моральну та матеріальну шкоду суму в розмірі 20000 грн. на користь позивача.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

За змістом п. 17 ч. 1 ст. 2 цього Закону уповноважена особа Фонду це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За приписами ч.1 ст.54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону № 4452-VI).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 12 квітня 2018 року у справі №820/11591/15.

Разом з тим, статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Таким чином, на думку суду, позивачем помилково зроблено посилання на положення Закону «Про захист прав споживачів» як на підставу звільнення від сплати судового збору за подання відповідного позову.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі

Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України, повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоровю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Інформуючи про свій фінансовий стан, скаржник зазначає, що є пенсіонером, розмір пенсії складає 949 грн. Разом з тим, скаржником не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували майновий стан заявника.

Таким чином, щоб мати суду можливість беззаперечно переконатися у наявності незадовільного майнового стану, заявнику слід надати до суду станом на дату подання апеляційної скарги довідку про відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків/джерела виплачених доходів та утриманих податків за попередній календарний рік, довідку органів Пенсійного фонду про суми виплаченої пенсії за попередній календарний рік, інші документи за попередній календарний рік на розсуд апелянта, що дають змогу повно та об'єктивно вирішити питання про звільнення скаржника від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

У відповідності до приписів пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 169, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018р. по справі № 820/1900/18 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної та матеріальної шкоди - залишити без руху.

Надати ОСОБА_2 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом сплати судового збору в розмірі 1057 (одна тисяча п’ятдесят сім) грн. 20 коп. за наступними реквізитами: Отримувач УДКСУ в Основ’янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999628, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку – 34318206081004, код класифікації доходів бюджету – 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки - "81" Апеляційні адміністративні суди" або клопотання про звільнення (відстрочення або розстрочення) судового збору, разом із доказами на його обгрунтування.

Роз’яснити ОСОБА_2, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.П. Бенедик