Постанова № 75543996, 26.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1388/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П’янової Я.В.

суддів: Курило Л.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 (суддя Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 02.04.18 р.) по справі № 820/1388/18

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного військового комісаріату , Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату (далі - Харківський ОВК, відповідач 1), Міністерства оборони України (далі - МОУ, відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати п. 18 протоколу №119 від 17.11.2017 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов’язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов’язати Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано п. 18 протоколу №119 від 17.11.2017 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов’язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 року №530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за №1294/26071 та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Міністерство оборони України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в зазначеній частині та прийняте нове - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 2 посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач 2 зазначає, що законодавець чітко визначає подію, з настанням якої у особи виникає право на призначення одноразової грошової допомоги, а саме - день встановлення особі інвалідності та саме цей день визначає законодавство, яким необхідно керуватися при вирішенні питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Повторний огляд особи для підтвердження групи інвалідності, підвищення групи інвалідності не є моментом виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу встановлено інвалідність 12.06.2009 р., у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Отже, оскільки позивачу було встановлено інвалідність саме в 2009 році, то при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на цей день, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на 01.01.2010 року та Постановою уряду від 28.05.09 р. №499 „Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" (далі - Порядок №499).

Щодо визначення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, відповідач зауважує, що на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби, а тому вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та незаконними.

Стосовно строку реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги відповідач зазначає, що позивачу встановлена інвалідність з 12.06.2009 року, а останній звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Харківського обласного військового комісаріату лише 25.04.2017 року, тобто після спливу трьохрічного строку, що є підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.

Окрім того, позивачем надано неповний пакет документів, чим було порушено вимоги п.11 Порядку №975, у зв’язку з чим неможливо вирішити питання про право позивача (загалом) на отримання одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Вказані обставини справи судом першої інстанції не досліджені, що свідчить про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не застосовано норми матеріального права, які необхідно було застосовувати, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 р. - без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов’язку) в Демократичній Республіці Афганістан.

27 червня 2001 року військово-лікарською комісією Орджонікідзевського РВК м. Харкова було видано свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 №44/4, яким встановлено, що поранення ОСОБА_1 отримано при виконанні інтернаціонального обов’язку в республіці Афганістан.

З 12.06.2009 року за результатами огляду органами МСЕК позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов‘язана з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК серія ХАР-08 № 022008.

Під час повторного огляду органами МСЕК позивачу з тих же підстав підтверджена II група інвалідності з 14.06.2016 року, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК від 16.06.2016 року.

Відповідно до вказаної довідки МСЕК Серія 12 ААА від 16.06.2016 року позивачу була встановлена ІІ група інваліда війни з 14.06.2016 року безстроково з причини поранення отримано при виконанні інтернаціонального обов’язку в республіці Афганістан, тобто поранення, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

25.04.2017 р. позивач звернувся з заявою про виплату одноразової грошової допомоги до ХОВК з усіма передбаченими документами, на що отримав відмову.

ОСОБА_1 оскаржив бездіяльність обласного військового комісаріату до суду.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2017 року по адміністративній справі №642/2887/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 року, визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги …” та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014р. Зобов’язано Харківський Обласний Військовий Комісаріат подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…” та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

В свою чергу, Комісією Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги військовослужбовців у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийнято рішення про відмову в виплаті одноразової грошової допомоги, затверджене протоколом комісії Міноборони №119 від 17.11.2017 року пункт 18, у зв'язку з тим, що солдату в запасі ОСОБА_1 (Харківський ОВК), якого 21.02.1986 р. звільнено зі строкової військової служби та 28.09.2001 р. під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом III групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (довідка МСЕК серія ХАР-01 №018678 від 28.09.2001), а 12.06.2009 р. під час повторного огляду органами МСЕК - інвалідом II групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія ХАР-08 №022008 від 12.06.2009). На день первинного встановлення заявнику інвалідності законодавство не передбачало виплату одноразової грошової допомоги; діюча на цей час редакція пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, за таких обставин має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання на підставі висновку відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що ані позивачем, ані відповідачами рішення суду в частині позовних вимог, які були залишені без задоволення, в апеляційному порядку оскаржене не було.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини дев’ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме Закон України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” №328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, (надалі також – Закон №2011-ХІІ), Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 (надалі також – Порядок №499).

Так, частинами другою та шостою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII в редакції, чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, є розуміння видів військової служби, визначених Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу” № 2232-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

За правилами ч. 4 ст. 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

-особливі суб’єкти отримання допомоги – військовослужбовці строкової військової служби;

-визначений час настання інвалідності – період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Таким чином, частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги, і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

При цьому, така позиція відповідає правовим позиціям Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) у випадку, коли інвалідність встановлена військовослужбовцю, який проходив військову службу у добровільному порядку (за контрактом), після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби, та наявності у таких військовослужбовців права на отримання одноразової грошової допомоги.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до Довідки до акту огляду МСЕК серія ХАР-08 № 022008 II групу інвалідності позивачу встановлено з 12.06.2009 року, а відповідно до Довідки до акту огляду МСЕК Серія 12 ААА від 16.06.2016 року позивачу лише підтверджено ІІ групу інвалідності з 14.06.2016 року, при цьому, із заяв про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із наявністю інвалідності позивач звернувся лише 25 квітня 2017 року, тобто вже після збігу трирічного строку з дати встановлення 12.06.2009 року інвалідності, а отже право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

Доводи суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає частина 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ, оскільки матеріали справи не містять доказів, які свідчать, що позивач отримав інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, є безпідставними, оскільки виконання обов’язків військової служби здійснюється під час проходження військової служби. Тобто, визначення “під час проходження військової служби” є більш широким та включає в себе і час виконання обов’язків військової служби.

Вищезазначена позиція відповідає правовим висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі № 750/5074/17.

Надаючи правову оцінку доводам суду першої інстанції щодо наявності судового рішення, яким зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…” та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2017 року по справі №642/2887/17, яка набрала законної сили, Харківським обласним військовим комісаріатом висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги розпорядникові бюджетних коштів не надавався, у зв’язку з чим зроблено висновок про бездіяльність військкомату.

Проте, колегія суддів зазначає, що в межах справи №642/2887/17 судом надана оцінка бездіяльності відповідно до пункту 13 Порядку, яким передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

В ході розгляду справи встановлено, що постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2017 року по справі №642/2887/17 виконана, а позовні вимоги у межах даної справи до Харківського обласного військового комісаріату заявлені про повторне надання такого висновку у зв’язку із оскарженням рішення Міністерства оборони України.

Таким чином, висновки суду, викладені у постанові від 27.06.2017 року по справі №642/2887/17 не мають преюдиційного характеру у спірних правовідносинах в межах цієї справи.

З урахуванням вищенаведеного, висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, є помилковими, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині задоволених позовних вимог були допущені порушення норм матеріального права, а тому рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 по справі № 820/1388/18 скасувати в частині визнання протиправним та скасування п. 18 протоколу №119 від 17.11.2017 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, та зобов’язання Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 року №530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за №1294/26071 та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 р. по справі № 820/1388/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4