Постанова № 75543967, 26.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Попрас В.О.

26 липня 2018 р. Справа № 640/6425/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Присяжнюк О.В. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Левченко В.В., Третяка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.06.2018р. по справі № 640/6425/18

за позовом ОСОБА_4

до Харківської митниці ДФС

про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 р. ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просив:

- постанову №0047/80700/18 від 05.04.2018р. відносно ОСОБА_4 - скасувати, а провадження по справі - закрити.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.06.2018 р. позов задоволено.

Скасовано постанову в справі про порушення митних правил №0047/80700/18 від 10.01.2018р., винесену заступником начальника Харківської митниці ДФС України Волокітіним Є.П., якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення вигляді штрафу у розмірі 629631,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27.10.2017 р. ОСОБА_4 звернувся до Харківської митниці ДФС із заявою щодо проведення митного оформлення транспортного засобу "Volkswagen Passat", VIN: НОМЕР_1 для вільного обігу на митній території України та видачі посвідчення. В цій заяві позивачем зазначено, що транспортний засіб розміщено в режимі тимчасового ввезення.

10.11.2017 р. директором ТОВ "Норі-Н" ОСОБА_6 як особою, уповноваженою позивачем на декларування товарів, подано до Харківської митниці ДФС митну декларацію типу IM40AA №UA807190/2017/317094 на автомобіль "Volkswagen Passat", VIN: НОМЕР_1. В графі 36 вищезазначеної декларації - "преференції", зазначено код пільги зі сплати митних платежів 301301301 - "Застосування податкових пільг при ввезенні на митну територію України товарів громадянами, а саме: транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8711 згідно з УКТ ЗЕД та товари, що класифікуються в товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД в разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну".

Під час розгляду справи встановлено, що митні платежі, зазначені у графі 47 вищевказаної декларації, декларантом нараховані умовно, у зв'язку зі звільненням від оподаткування, передбаченим п.п. б) п.3 ч.10 ст.374 МК України при переселенні на постійне місце проживання в Україну.

До митного контролю та митного оформлення транспортного засобу позивачем надано документи, зазначені у графі 44 цієї декларації, зокрема: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 26.06.2002р. з відміткою про дату зняття з постійного консульського обліку або анульованою відміткою про дату поставлення на такий облік (25.08.2016 р.); ID паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 НОМЕР_3, виданий 13.05.2017 р. органом 6311; документ НОМЕР_4 від 13.10.2016 р., що підтверджує право власності громадянина на транспортний "Volkswagen Passat"; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу "Volkswagen Passat", VIN: НОМЕР_1 з реєстраційним номером НОМЕР_5, видане 25.05.2016 р. НОМЕР_6, в якому зазначено власником - ОСОБА_4.

10.01.2018р. головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС Блудовим А.В. відносно позивача у справі складено протокол №0047/80700/18. Копія протоколу вручена 10.01.2018 р. представнику за довіреністю ОСОБА_6 ( т.1 а.с. 7-12).

Постановою заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волокітіна Є.П. від 05.04.2018 р. у справі №0047/80700/18 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 629631,6 грн. (т.1 а.с.13-15).

Не погоджуючись з постановою №0047/80700/18, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача про правомірність застосування ним права на звільнення від митних платежів при ввезенні на митну територію України транспортного засобу згідно з пп. б) п.3 ч.10 ст.374 МК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок звільнення від оподаткування митними платежами, передбаченими законодавством України під час переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, регулюється нормами ст. 374 Митного кодексу України (далі - МК України).

Відповідно до пп. б п.3 ч.10 ст.374 МК України при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років: транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм права, громадяни звільняються від оподаткування митними платежами за ввезення товарів, які призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадян та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну (у тому числі, транспортних засобів), за наявності у сукупності таких обставин:

- ввезення транспортного засобу протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні;

- надання документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, на території країни, з якої він прибув, такий громадянин проживав не менше трьох років;

- надання документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.

Питання ввезення громадянами на митну територію України транспортних засобів при переселенні на постійне місце проживання в Україну регулюється "Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України", затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 р. №1118 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 р. за № 1428/11708 ( далі - Правила № 1118).

Згідно з п.7 Правил № 1118 власник транспортного засобу (далі - ТЗ) або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, крім іншого, паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном.

Як визначено в п.4.1. Розділу III Правил № 1118, при необхідності вирішення питання про можливість звільнення ТЗ від оподаткування посадова особа митного органу, яка здійснює митне оформлення ТЗ, перевіряє відомості та відмітки в документах на відповідність вимогам Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України":

- постійне проживання громадянина на території країни попереднього місця проживання не менше одного року (для іноземців та осіб без громадянства - з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - з дати поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України);

- перебування ТЗ у власності громадянина не менше одного року з дати набуття права власності на ТЗ до дати: для іноземців та осіб без громадянства - отримання посвідки на постійне проживання або отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України);

- перебування ТЗ на обліку в країні постійного місця попереднього проживання його власника не менше одного року (для іноземців та осіб без громадянства - з дати підтвердження факту постійного проживання в країні попереднього місця проживання до дати отримання посвідки на постійне проживання або до дати отримання паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; для громадян України - з дати поставлення до дати зняття з постійного консульського обліку, а за відсутності відмітки про зняття з постійного консульського обліку - до дати отримання паспорта громадянина України).

Підтвердженням постійного місця проживання особи - громадянина України - нерезидента може бути документ (відмітка в паспорті), що підтверджує постійне проживання або тимчасове перебування громадянина України за кордоном.

Відповідно до п. 2.1 розд. ІІ Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України від 17.11.2011 р. № 337, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.12.2011 р. за № 1458/20196, громадяни України, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, приймаються на постійний консульський облік.

Консульський облік полягає в реєстрації в закордонних дипломатичних установах України громадянина України, який постійно проживає за кордоном, шляхом внесення даних про громадянина України до облікової картки та електронного реєстру громадян України, які постійно проживають за кордоном, що ведеться в закордонних дипломатичних установах за встановленою формою, проставлені в дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини відповідної відмітки (штампу).

Згідно з даними паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданого 26.06.2002 р., позивач був прийнятий на консульський облік в Генеральному консульстві України в Торонто 28.12.2000 р. з відміткою на постійне місце проживання. 25.08.2016 р. він був знятий з консульського обліку, про що в паспорті стоїть відповідна відмітка ( т.2 а.с. 61-62).

Що стосується доводів відповідача про те, що шестимісячний строк перевезення автомобіля у пільговому режимі має обчислюватися з дати зняття позивача з консульського обліку - 05.08.2016 р., в обґрунтування яких Харківська митниця ДФС посилається на Правила № 1118, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4.2 Правил № 1118 підтвердженням права на здійснення митного оформлення ТЗ зі звільненням від оподаткування, згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", є, зокрема, такі документи та відмітки в них:

- для громадян України, які переселяються на постійне місце проживання в Україну:

а) паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання", проставленим й анульованим відповідним підрозділом міграційної служби, або з відміткою про анулювання напису "Постійне проживання", засвідченого гербовою печаткою консульської установи України в країні попереднього проживання такого громадянина (для громадян України, які раніше виїхали за межі України тимчасово та подали клопотання про залишення на постійне проживання за кордоном), та відмітками про дату поставлення та зняття з постійного консульського обліку, засвідченими гербовою печаткою консульської установи України в країні попереднього проживання такого громадянина або анульованою відміткою про дату поставлення на постійний консульський облік, засвідченою гербовою печаткою консульської установи України в країні попереднього проживання такого громадянина;

б) паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні (може бути відсутнім при перетині митного кордону України);

- для іноземців та осіб без громадянства, які переселяються на постійне місце проживання в Україну: а) паспортний документ іноземця та особи без громадянства на право виїзду за кордон з імміграційною візою на постійне проживання в Україні, виданою закордонним дипломатичним представництвом або консульською установою України, та/або копія дозволу на імміграцію в Україну.

Відповідно до пункту 5.1 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України 13.04.2012 р. № 320 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України, які постійно проживали за кордоном і повернулися на проживання в Україну, отримують паспорти в тому територіальному підрозділі, де оформлятимуть реєстрацію місця проживання. Підставою для оформлення паспорта є паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою "Знятий з консульського обліку", унесеною закордонною дипломатичною установою України.

Під час розгляду справи встановлено, що 13.05.2017 р. ОСОБА_4 видано паспорт громадянина України НОМЕР_1, а з 02.11.2017 року місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 02.11.2017 р. №04-02-11/4390/17, виданою відділом реєстрації місця проживання у Новобаварському районі міста Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, копія якої долучена до матеріалів справи ( т.2 а.с.52).

Законність отримання позивачем ID паспорта громадянина України НОМЕР_1 від 13.05.2017 р. сторонами не оспорюється.

За приписами ст. 374 Митного кодексу України підставою на здійснення митного оформлення транспортного засобу зі звільненням від оподаткування протягом шести місяців є отримання документу, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні.

Отже, чинними нормами Митного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, виданими на його виконання, не визначено умови щодо перебування особи на консульському обліку в якості вимоги для ввезення товарів зі звільненням від сплати митних платежів.

Колегія суддів зазначає, що однією із умов ввезення та пільгового розмитнення транспортного засобу особи, що повертається на постійне проживання в Україну є умова щодо постійного проживання в іноземній країні протягом 3-х років.

За приписами п.1.2 та п.1.7 розділу І Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України від 17.11.2011р. №337, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16.12.2011р. за №1458/20196 (далі - Правила №337), консульський облік полягає в реєстрації в ЗДУ громадянина України, який постійно проживає або тимчасово перебуває за кордоном. Прийняття на консульський облік здійснюється на добровільній основі, за винятком прийняття на облік дітей-громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, на підставі заяви громадянина України або його законного представника, яка подається до ЗДУ особисто або надсилається поштою.

Згідно з п.2.1 та п.2.2 розділу ІІ вказаних Правил №337, на постійний консульський облік приймаються громадяни України, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном. При прийнятті на постійний консульський облік громадянин подає (приведений перелік необхідних документів, в тому числі паспортний документ з відміткою про виїзд на постійне місце проживання за кордон; оригінал і копію виданого компетентними органами іноземної держави дозволу, що дає право на проживання в цій іноземній державі (оригінал такого дозволу обов'язково повертається заявнику).

Відповідно до пп.5.1.2 та пп.5.1.6 п.5.1 розділу V Правил №337, зняття громадянина України з постійного консульського обліку здійснюється у таких випадках: повернення громадянина України на постійне місце проживання в Україну; у разі звернення громадянина України до закордонної дипломатичної установи з клопотанням про зняття з консульського обліку за власним бажанням.

Отже, в Правилах №337 відсутні положення про те, що час постійного проживання громадянина України на території іншої держави підтверджується лише перебуванням на постійному консульському обліку у Генеральному консульстві України.

Крім того, зняття з консульського обліку не свідчить, що громадянин втрачає статус особи, що постійно проживає за кордоном, обов'язок про необхідність перебування на консульському обліку громадян-нерезидентів відсутній.

На підтвердження свого постійного місця проживання в Канаді позивачем надано до суду наступні документи: копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, копію паспорта громадянина Канади, копії податкових звітів, які підтверджують, що позивач до отримання паспорта громадянина України проживав в Канаді не менше трьох років.

Документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, для звільнення від оподаткування митними платежами, є паспорт громадянина України, виданий після повернення проживання в України в порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про не підтвердження документально факту проживання не менше трьох років на території іншої країни спростовуються дослідженими в судовому засіданні вищезазначеними доказами.

Під час розгляду справи встановлено, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні - 13.05.2017р., позивач був власником транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах Канади не менше одного року. Дана обставина підтверджується "Інформацією про уживані автомобілі" від 13.10.2016 р. (з перекладом) та "Довідкою про реєстрацію" від 25.05.2016 року (з перекладом). Відповідно до цих документів позивач був власником транспортного засобу з 08.11.2008р.

За змістом ст.485 Митного кодексу України особа притягається до відповідальності у разі заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Диспозиція ст. 485 Митного кодексу України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом, оскільки на момент подачі декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб'єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п. 8 ч. 1 ст. 4 та ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, може бути лише декларант.

Зокрема, статтею 485 МК України передбачена наявність спеціальної протиправної мети - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини.

Тобто, для притягнення до відповідальності відповідно до статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.03.2018 р. року по справі № 640/7258/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом статті 10 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Судом достовірно встановлено, що позивач при ввезенні на територію України транспортного засобу в режимі звільнення від оподаткування митними платежами товарів, які призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну повністю дотримався вимог, які встановлені ст.374 Митного кодексу України.

Як встановлено статтею 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Матеріали справи не містять доказів того, що у діях позивача наявний склад правопорушення за статтею 485 Митного кодексу України - заявлення у митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей чи надання органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Позивач не вчинив умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Що стосується доводів відповідача про наявність у ОСОБА_4 подвійного громадянства, що може свідчити про свідоме ухилення від сплати обов'язкових платежів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про громадянство" підставами для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Згідно зі статтею 19 цього Закону громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відносно позивача видано відповідний указ Президента України про припинення громадянства України, водночас не має відомостей про припинення громадянства Канади.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що до втрати у встановленому законом порядку громадянства України внаслідок набуття громадянства Канади позивач користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України, в тому числі користується правом звільнення від сплати митних платежів у випадку повернення на постійне місце проживання в Україну, що, виходячи з приписів ст. 374 МК України, має підтверджуватися єдиним документом - паспортом громадянина України, що отримується у встановленому порядку після повернення на постійне проживання в Україну.

Доводи апелянта про те, що позивач після отримання 13.05.2018 р. паспорта громадянина України не здійснював проживання в України , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 02.11.2017 р. №04-02-11/4390/17, виданою відділом реєстрації місця проживання у Новобаварському районі міста Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, з 02.11.2017 року місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ( т.2 а.с.52).

Що стосується посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання Харківської митниці ДФС про відкладення розгляду справи колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а перебування представника відповідача у відпустці не можуть вважати поважними.

Враховуючи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та відсутності доказів подання позивачем недостовірних документів або надання недостовірної інформації, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскаржувана постанова №0047/80700/18 від 05.04.2018р. підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.06.2018 р. по справі № 640/6425/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Мельнікова