Постанова № 75543854, 23.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 629/2215/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04.05.2018, суддя Смірнова Н.А., вул. Орджонікідзе, 9, м. Лозова, Лозівський, Харкі,івська, 64600, повний текст складено 04.05.18 по справі № 629/2215/18

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та м. Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулись до суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та м. Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відпоідач), в якому просили суд скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, зобов’язати відповідача прийняти виконавчий лист, виданий 17.04.2018 Лозівським міськрайонним судом Харківської обалсті до виконання, відкрити виконавче провадження та виконати вимоги виконавчого документу за рішенням суду.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04.05.2018 відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, як такої, що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, повернуто її позивачам з усіма доданими до неї матеріалами. Роз'яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що розгляд справи за вказаним позовом віднесено до юрисдикції місцевого загального суду першої інстанції у порядку цивільного судочинства (у даному випадку Лозівському міськрайонному суду Харківської області). Роз'яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що повторне звернення до суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивачі подали апеляційну скаргу, у якій просять суд скасувати ухвалу з мотивів порушення судом норм процесуального права, вважають, що вказана справа стосується публічно-правового спору.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв’язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірні правовідносини пов'язані з діями державного виконавця щодо виконання виконавчого листа №629/3323/17 від 17.04.2018, виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області на підставі рішення суду від 28.03.2018 року про зобов’язання об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ «1-28») відновити холодне (питне) водопостачання в квартиру № 73 житлового будинку № 28, мікрорайон № 1 м. Лозова, Харківської області за рахунок відповідача.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.5 ст.287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов місцевих загальних судів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем фактично оскаржуються дії державного виконавця в рамках виконання виконавчого листа №629/3323/17 від 17.04.2018, виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області на підставі рішення суду від 28.03.2018 року про зобов’язання об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ «1-28») відновити холодне (питне) водопостачання в квартиру № 73 житлового будинку № 28, мікрорайон № 1 м. Лозова, Харківської області за рахунок відповідача.

Отже, виконавчий лист, виданий по цивільній справі №629/3323/17, яка розглядалась за правилами ЦПК України та позивачі фактично оскаржують дії державного виконавця, під час виконання рішення, постановленого у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, розгляд вказаного спору не відноситься до предметної юрисдикції Лозівського міськрайонного суду Харківської області як місцевого адміністративного суду та оскарження дій державного виконавця в даному випадку повинно відбуватися в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04.05.2018 по справі № 629/2215/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 27.07.2018.