Постанова № 75543842, 25.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1782/18

Категорія: 5.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до юридичного департаменту Одеської міської ради в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, за участю третьої особи споживчого товариства «Право на відпочинок» про зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

19 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до юридичного департаменту Одеської міської ради в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, в якому просить скасувати внесення даних про підтвердження відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців, що були внесені 12.08.2005 року державним реєстратором ОСОБА_3 Георгієвною на підставі Реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу від 08.08.2005 року; скасувати державну реєстрацію нової редакції Статуту СТ “Право на відпочинок” в редакції 2016 року, який підписала ОСОБА_4; скасувати внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо зазначення інформації про виконавчого директора ОСОБА_5

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду в зв’язку із пропуском строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить увалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстнацї, щопро викладені в цій позовній заяві факти йому стало відомо лише 30.03.2018 року, після отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а тому строк звернення до суду ним не пропущено.

СТ "Право на відпочинок" подало відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначило, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін в зв’язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

В зв’язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи адміністративний позов ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з пропуску ним строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення.

Судова колегія частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування:

- внесення даних про підтвердження відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців, що були внесені 12.08.2005 року,

- реєстрації нової редакції Статуту СТ “Право на відпочинок” в редакції 2016 року,

- внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо зазначення інформації про виконавчого директора ОСОБА_5 на підставі рішення загальних зборів СТ "Право на відпочинок" від 24.08.2017.

Частинами 1,2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ч.4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На обґрунтування поважності підстав пропуску строку позивач зазначив, що про вчинення реєстраційних дій йому стало відомо лише в березні 2018 року, в процесі збору доказової бази з метою оскарження до Господарського суду Одеської області рішень загальних зборів СТ «Право на відпочинок» та раніше йому не було та не могло бути відомо про зазначену реєстрацію.

Вірними є доводи суду першої інстанції, що згідно з протоколом № 3 загальних зборів членів споживчого товариства “Право на відпочинок” від 30 вересня 2001 року (а.с.55 т.2) ОСОБА_4 обрана головою правління споживчого товариства “Право на відпочинок”, на яких був присутній позивач - ОСОБА_2, та був доповідачем по 5-ому питанню порядку денного і також одноголосно з усіма присутніми проголосував за обрання ОСОБА_4 головою правління споживчого товариства “Право на відпочинок”.

Крім того, відповідно до протоколу № 8 загальних зборів членів споживчого товариства “Право на відпочинок” від 31 січня 2016 року позивач обраний головою цих зборів (а.с.56 т.2). На даних зборах вирішувались питання щодо затвердження діючої редакції Статуту СТ “Право на відпочинок” від 2016 року та щодо делегування повноважень на підписання нової редакції Статуту та реєстрацію відповідних змін нікому іншому, як ОСОБА_4

Отже, протягом останніх 19 років позивач приймав участь у діяльності СТ «Право на відпочинок» особисто або через свого представника, та був обізнаний або міг дізнатись про діяльність товариства.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обставини пропуску строку, вказані позивачем у заяві щодо оскарження реєстраційних дій, які мали місце у 2005 році та у 2016 році, не знайшли свого підтвердження та не є поважними для поновлення строку звернення до суду.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду, та апелянт посилається лише на неврахування судом наведених ним обставин.

При цьому судова колегія враховує практику ЄСПЛ щодо застосування процесуальних строків.

Так, у рішенні ЄСПЛ “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 (п.45), зазначив про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "ОСОБА_4 проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі “Рябих проти Росії” (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі “Пономарьов проти України” (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Судова колегія зазначає, що оскарження у 2018 році реєстрації внесення даних про юридичну особу СТ «Право на відпочинок» 12.08.2005 року, та реєстрації 23.02.2016 року нової редакції Статуту СТ "Право на відпочинок", тобто зі спливом значного періоду часу, порушує принцип правової безпеки, який inter alia передбачає захист довіри особи до надійності свого правового становища.

На підставі викладеного ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 в частині скасування реєстрації внесення даних про юридичну особу СТ «Право на відпочинок» 12.08.2005 року, та реєстрації 23.02.2016 року нової редакції Статуту СТ "Право на відпочинок" підлягає залишенню без змін, як така, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду щодо пропуску ОСОБА_2 строку звернення з позовом в частині скасування внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо зазначення інформації про виконавчого директора ОСОБА_5, яке було здійснено на підставі рішення загальних зборів СТ "Право на відпочинок" від 24.08.2017.

Заявляючи вказані позовні вимоги, позивач зазначає, що про рішення загальних зборів СТ "Право на відпочинок" від 24.08.2017 йому не було відомо до березня 2018 року, коли він отримав витяг з ЄДРПОУ.

Проте, в матеріалах справи є витяг з ЄДРПОУ від 08.11.2017 № НОМЕР_1, який ОСОБА_2 використав при подачі 10.11.2017 року позову до Господарського суду Одеської області до СТ «Право на відпочинок» та ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень загальних зборів, провадження за якою відкрито 27 березня 2018 року, справа № 916/2772/17.

Наведені обставини підтверджують, що про вчинення зазначених реєстраційних дій йому було відомо з 08.11.2017, а тому пред’явлення позовної заяви в цій частині 19.04.2018 року, тобто в межах шестимісячного строку, відповідає положенням ч.2 ст.122 КАС України.

Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, надав невірну правову оцінку обставинам справи, в зв’язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду в цілому.

Відповідно до ч.2 ст.317 КАС України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині залишення без розгляду позовних вимог про скасування внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо зазначення інформації про виконавчого директора ОСОБА_5, яке було здійснено на підставі рішення загальних зборів СТ "Право на відпочинок" від 24.08.2017. В цій частині, згідно ст.320 КАС України, справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду. В решті - ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,312,315,317,320,321,322,325,329 КАС України, судова колегія –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року – скасувати в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 про скасування внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо зазначення інформації про виконавчого директора ОСОБА_5, яке було здійснено на підставі рішення загальних зборів СТ "Право на відпочинок" від 24.08.2017.

В цій частині справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Постанова складена та підписана колегією суддів 27 липня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: І.О.Турецька