Постанова № 75543705, 25.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/7349/17 Номер провадження 22-ц/786/1298/18Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого – судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

учасники процесу:

представник позивача - адвокат ОСОБА_2

представники відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, Головного управління Національної поліції в Полтавській області

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2018 року, ухвалене суддею Чувановою А.М., повний текст рішення складено - 23 квітня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 55 000 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 09.09.1999 року по 06.11.2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 року по 30.06.2016 року проходила службу в Національній поліції України, але на даний час є інвалідом 2-ї групи, згідно посвідчення серії ВІ 000486 від 22.07.2016 року. Наказом ГУНП в Полтавській області від 24.06.2016 року №184 о/с ОСОБА_5 звільнена зі служби в поліції відповідно до п.2 (через хворобу) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до довідки Міністерства охорони здоров’я України серії АГ №0005093 від 07.07.2016 року про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу визначено медико-соціальною експертною комісією ступінь втрати працездатності 70% та встановлено 2-у групу інвалідності. 15.07.2016 року ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області було подано необхідний пакет документів щодо виплати грошової допомоги, у зв’язку з встановленням 2-ї групи інвалідності. 29.08.2016 року позивачем було направлено відповідне звернення особисто начальнику ГУНП в Полтавській області полковнику поліції ОСОБА_6 з проханням розгляду звернення щодо виплати грошової допомоги, згідно постанови КМУ від 21.10.2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», вжиття заходів реагування та надання копії супровідних щодо направлення матеріалів на виплату до МВС України, згідно з вимогами постанови КМУ від 21.10.2015 року №850 та розгляду звернення і надання відповіді у строк до 02.09.2016 року. Лише 09.09.2016 року ГУНП в Полтавській області надало відповідь за підписом заступника начальника ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 З відповіддю ОСОБА_5 не згодна, адже не забезпечено поновлення її порушених прав щодо виплати грошової допомоги та направлення висновку (матеріалів) до МВС України. Протиправна бездіяльність відповідача встановлена постановою Ленінського районного суду м.Полтави від 12.01.2017 року, якою визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо ненаправлення до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів для виплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги згідно з п.8 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою КМУ №850 від 21.10.2015 року. Зобов’язано ГУНП в Полтавській області направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_5 для вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою КМУ №850 від 21.10.2015 року. Крім того, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 року встановлено, що у ГУНП в Полтавській області були відсутні повноваження повертати без розгляду документи ОСОБА_5 або приймати рішення по суті вимог рапорту від 19.07.2016 року. Також, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що виразилася у наданні 09.09.2016 року відповіді за №29/Б-129, Б-135, Б-140, Б-141, Б-133, БЕ-755/Кц, БЕ-756/Кц за результатами звернення ОСОБА_5 від 29.08.2016 року не за підписом керівника ГУНП в Полтавській області та без роз’яснення порядку оскарження прийнятого рішення. Наявність моральної шкоди ОСОБА_5 обгрунтовує душевними стражданнями, що вона пережила у зв’язку з порушенням кримінального провадження №12016170070040004867 від 23.11.2016 року з ініціативи заступника начальника ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 та безпосереднім втручанням у її особисте життя, хоча вказане провадження в подальшому було закрите, які виражені в суттєвому погіршенні стану здоров’я та проходженням лікувань та обстежень, у зв’язку з направленням ряду звернень (близько 2000 звернень) до різних інстанцій та органів з метою відновлення її порушених прав та інтересів, безпосередньо ГУНП в Полтавській області щодо ініціювання проведення виплати одноразової грошової допомоги, надання відповідей за підписом начальника ГУНП в Полтавській області, як того вимагає п.3 ст.15 Закону України «Про звернення громадян», у зв’язку з відстоюванням своїх порушених прав та інтересів у судових засіданнях різних інстанцій, внаслідок протиправних дій начальника ОСОБА_8 в Полтавській області ОСОБА_9 та головного спеціаліста ОСОБА_8 в Полтавській області ОСОБА_10, що підтверджується листом Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 09.06.2017 року, внаслідок протиправних дій заступника начальника ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 - взагалі наявний відкритий конфлікт інтересів та допущення корупційних ризиків, пов’язаними з неможливістю належного лікування її захворювань через відсутність коштів, що зумовлено невиплатою одноразової грошової допомоги. Крім того, позивача повідомили листами, що направлені до МВС України документи були повернуті ДФОП МВС України, та було вказано, що призначення та виплату одноразової грошової допомоги повинно здійснювати ГУНП в Полтавській області у порядку, встановленому законодавством до поліцейських, визначеному Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 року, яким затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Просила суд стягнути з державного бюджету України через Державну казначейсоьку службу України на свою користь спричинену моральну шкоду у розмірі 55 000 000 гривень.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2018 року позов ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 3 000 гривень.

У задоволенні інших вимог позивачу ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь держави судовий збір в сумі 704,80 гривень.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що матеріали цивільної справи містять судові рішення, якими визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що виразилася у наданні 09.09.2016 року відповіді за №29/Б-129, Б-135, Б-140, Б-141, Б-133, БЕ-755/Кц, БЕ-756/Кц за результатами звернення ОСОБА_5 від 29.08.2016 року не за підписом керівника ГУНП в Полтавській області та без роз’яснення порядку оскарження прийнятого рішення та щодо ненаправлення до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів для виплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги, бездіяльність ГУНП в Полтавській області встановлена вищевказаними судовими рішеннями, тобто, факт незаконної бездіяльності державного органу підтверджений рішенням суду і не підлягає доведенню, порушення законних прав позивача, яке полягало у протиправній бездіяльності вказаного відповідача, що призвело до моральних страждань ОСОБА_5 Оскільки позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем ГУНП в Полтавській області та спричинена їй моральна шкода саме протиправною бездіяльністю працівників ГУНП в Полтавській області, то дана обставина виключає застосування до даних правовідносин положень ст.ст. 1173,1174 ЦК України, і як наслідок, відшкодування завданої шкоди за рахунок держави, тому позовні вимоги до співвідповідача Державної казначейської служби України не підлягають задоволенню. Місцевий суд визнав юридично неспроможними посилання позивача на те, що моральна шкода їй спричинена порушенням кримінального провадження від 23.11.2016 р., суттєвим погіршенням стану здоров»я, проходженням лікування та обстеження, у зв»язку з направленням ряду звернень до різних інстанцій та органів з метою відновлення порушених прав та інтересів, внаслідок протиправних дій начальника ОСОБА_8 в Полтавській області ОСОБА_9 та головного спеціаліста ОСОБА_8 в Полтавській області ОСОБА_10, внаслідок протиправних дій заступника начальника ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7, який допустив корупційні ризики, неможливістю належного лікування її захворювання через відсутність коштів, оскільки вказані обставини не свідчать про протиправність дій чи бездіяльність відповідача, про наявність його вини та завдання цим шкоди, ці дії або бездіяльність у визначеному законом порядку неправомірними не визнавалися і в цій частині позивач не надала доказів, що вказані дії або бездіяльність є протиправними та завдали їй моральну шкоду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи. Суд не врахував загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності. Вказує, що всі спірні взаємовідносини з ГУНП в Полтавській області виникли не на підставі трудових взаємовідносин, а у зв’язку з незаконною бездіяльністю органу державної влади та посадових осіб органів державної влади. У зв’язку з цим стягнення моральної шкоди має відбуватися не з ГУНП в Полтавській області, а з державного бюджету України через Державну казначейську службу України згідно ст.ст. 1173,1174 ЦК України. ОСОБА_5 вказує, що у діях ГУНП в Полтавській області вбачається системна бездіяльність, порушення прав та законних інтересів, саме це і призвело до моральних страждань, переживань, відчуття болю, розпачу та погіршення самопочуття. Душевні страждання, які вона зазнала у зв’язку з протиправною бездіяльністю ГУНП в Полтавській області та його посадових осіб, зумовлені тривалим захистом порушених прав, оскарженням протиправної бездіяльності та написанням понад 2000 звернень стосовно захисту своїх прав в різні інстанції, зверненням за правовою допомогою та необхідністю, не зважаючи на погане самопочуття, неодноразово доводити свої законні вимоги в судах різних інстанцій. Все це зумовило погіршення стану здоров’я, також погіршилося ставлення колег, які працювали з нею, коли їм стало відомо про відкриття кримінального провадження. Враховуючи перелічені обставини, а також те, що вона є інвалідом 2-ї групи та їй протипоказані психо-емоційні навантаження, стреси, хвилювання, вона оцінила моральну шкоду у розмірі 55 000 000 грн., їй необхідно проводити періодичне відновлювальне лікування, реабілітацію, обстеження лікарів.

В апеляційній скарзі Головного управління Національної поліції в Полтавській області просить рішення місцевого суду скасувати в частині, якою вимоги позивача задоволено, з підстав порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не надала жодного доказу, яким би могла підтвердити наявність причинно-наслідкового зв»язку між спричиненою їй моральною шкодою та діянням ГУНП в Полтавській області, судом не було повно і всебічно досліджено обставини щодо завдання позивачу моральної шкоди діями ГУНП в Полтавській області, є помилковим висновок суду про те, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем ГУНП в Полтавській області та спричинена їй моральна шкода саме протиправною бездіяльністю працівників ГУНП в Полтавській області, що виключає застосування до даних правовідносин положень ст.ст. 1173,1174 ЦК України і, як наслідок, відшкодування завданої шкоди за рахунок держави, тому місцевий суд безпідставно застосував при вирішенні спору саме ст. 1172 ЦК України, ГУНП в Полтавській області є органом державної влади, тобто спеціальним суб»єктом, передбаченим ст. 1174 ЦК України, тому завдана ним шкода відшкодовується державою.

У відзиві на апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області позивач ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин вбачається, що ОСОБА_5 з 09.09.1999 року по 06.11.2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 року по 30.06.2016 року проходила службу в Національній поліції України, на даний час є інвалідом 2-ї групи згідно посвідчення серії ВІ 000486 від 22.07.2016 року (т.1 а.с.13).

Наказом ГУНП в Полтавській області від 24.06.2016 року №184 о/с ОСОБА_5 звільнена зі служби в поліції відповідно до п.2 (через хворобу) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до довідки Міністерства охорони здоров’я України серії АГ №0005093 від 07.07.2016 року про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу визначено медико-соціальною експертною комісією ступінь втрати працездатності 70% та встановлено 2-гу групу інвалідності (т.1 а.с.14).

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 12.01.2017 року визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо ненаправлення до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів для виплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги згідно з п.8 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою КМУ №850 від 21.10.2015 року. Зобов’язано ГУНП в Полтавській області направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_5 для вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою КМУ №850 від 21.10.2015 року. Дане судове рішення набрало законної сили (т.1 а.с.22-24; т.1 а.с.16-18 - ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 року).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що виразилася у наданні 09.09.2016 року відповіді за №29/Б-129, Б-135, Б-140, Б-141, Б-133, БЕ-755/Кц, БЕ-756/Кц за результатами звернення ОСОБА_5 від 29.08.2016 року не за підписом керівника ГУНП в Полтавській області та без роз’яснення порядку оскарження прийнятого рішення (т.1 а.с.25-27).

Згідно висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 30.01.2018 року, ОСОБА_5 призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 528 600 гривень (т.1 а.с.230).

Задовольняючи позов частково та покладаючи цивільно-правову відповідальність саме на ГУНП в Полтавській області, місцевий суд виходив з того, що матеріали цивільної справи містять судові рішення, якими визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що виразилася у наданні 09.09.2016 року відповіді за №29/Б-129, Б-135, Б-140, Б-141, Б-133, БЕ-755/Кц, БЕ-756/Кц за результатами звернення ОСОБА_5 від 29.08.2016 року не за підписом керівника ГУНП в Полтавській області та без розяснення порядку оскарження прийнятого рішення та щодо ненаправлення до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів для виплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги, факт незаконної бездіяльності державного органу підтверджений рішенням суду і не підлягає доведенню, позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем ГУНП в Полтавській області та спричинена їй моральна шкода саме протиправною бездіяльністю працівників ГУНП в Полтавській області, дана обставина виключає застосування до даних правовідносин положень ст.ст. 1173,1174 ЦК України та відшкодування завданої шкоди за рахунок держави, тому позовні вимоги до співвідповідача Державної казначейської служби України не підлягають задоволенню. Є юридично неспроможними посилання позивача на те, що моральна шкода їй спричинена порушенням кримінального провадження від 23.11.2016 р., суттєвим погіршенням стану здоров»я, проходженням лікування та обстеження, у зв»язку з направленням ряду звернень до різних інстанцій та органів з метою відновлення порушених прав та інтересів, внаслідок протиправних дій начальника ОСОБА_8 в Полтавській області ОСОБА_9 та головного спеціаліста ОСОБА_8 в Полтавській області ОСОБА_10, внаслідок протиправних дій заступника начальника ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7, який допустив корупційні ризики, неможливістю належного лікування її захворювання через відсутність коштів, оскільки вказані обставини не свідчать про протиправність дій чи бездіяльність відповідача, про наявність його вини та завдання цим шкоди, ці дії або бездіяльність у визначеному законом порядку неправомірними не визнавалися і в цій частині позивач не надала доказів, що вказані дії або бездіяльність є протиправними та завдали їй моральну шкоду.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком місцевого суду з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просила суд стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь компенсацію спричиненої моральної шкоди у розмірі 55 000 000,00 грн. У позові позивач самостійно визначила підстави та предмет позову.

Місцевий суд, ухвалюючи судове рішення у справі, самостійно змінив підстави позову при вирішенні питання про покладення цивільної відповідальності саме на відповідача ГУНП в Полтавській області, вийшов за межі позовних вимог.

При цьому, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, що місцевий суд правильно розмежував дії та бездіяльність відповідача ГУНП в Полтавській області, на які посилається позивач у позові, як на ті, що тягнуть за собою цивільно-правові наслідки, та ті, що є юридично неспроможними.

По справі вбачається та не визнається сторонами, що відповідач ГУНП в Полтавській області вчинив протиправні дії та допустив бездіяльність відносно позивача не під час перебування її у трудових відносинах з вказаним відповідачем, а встановлені судовими рішеннями протиправні дії та бездіяльність відповідача мали місце після звільнення позивача зі служби, отже посилання місцевого суду на застосування при вирішення спору ст.1172 ЦК України є неправильним, оскільки вказана норма матеріального права не регулює спірні правовідносини, тому не підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, які виникли між сторонами. При вирішенні спору підлягають застосуванню правила ч. 6 ст. 1176 ЦК України, яка передбачає відшкодування шкоди на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173,1174 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-440цс16, шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно з абзацом другим пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 1304.2011 р. 3 460/2011, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункту 4 цього Положення).

Пунктами 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45 передбачено, що він визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Стягуючи кошти з ГУНП в Полтавській області, місцевий суд не врахував, що збитки, спричинені працівниками ГУНП в Полтавській області, які виконують свої обов»язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках Закону України «Про національну поліцію», компенсуються державою за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Беручи до уваги викладене, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про помилковість висновку місцевого суду про стягнення коштів з ГУНП в Полтавській області.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з’ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Закон покладає обов’язок доказування на сторони у справі.

Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважається правомірними, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку. Дії, рішення чи бездіяльність органів державної влади можуть бути оскаржені та визнані неправомірними в судовому порядку.

Матеріали цивільної справи містять судові рішення, якими визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що виразилася у наданні 09.09.2016 року відповіді за №29/Б-129, Б-135, Б-140, Б-141, Б-133, БЕ-755/Кц, БЕ-756/Кц за результатами звернення ОСОБА_1 від 29.08.2016 року не за підписом керівника ГУНП в Полтавській області та без розяснення порядку оскарження прийнятого рішення та щодо ненаправлення до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів для виплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;3) в інших випадках, встановлених законом.

Частково задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями встановлено факт порушення прав позивача при оформленні виплати одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням 2-ї групи інвалідності, а також встановлена при цьому протиправність, винність дій відповідача, що свідчить про заподіяння позивачеві моральної шкоди. Суд дійшов висновку, що порушення законних прав позивача, яке полягало у протиправній бездіяльності відповідача, що призвело до моральних страждань ОСОБА_5, втрати нею нормальних життєвих зв’язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Однак, виходячи із засад розумності та справедливості, оцінюючи доводи позивача щодо обґрунтованості спричинення моральних страждань ОСОБА_5, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що визначена позивачем сума моральної шкоди 55 000 000 грн. є необґрунтовано завищеною та такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань позивача, крім цього, позивач не надала доказів по справі щодо розрахунку моральної шкоди саме у такому розмірі, а тому обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення розміру відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. Враховуючи встановлення наявності у позивача порушення нормальних життєвих зв’язків в результаті протиправної діяльності та бездіяльності посадових осіб органів досудового слідства правоохоронних органів, що підриває довіру та сприяє формуванню у позивача негативного ставлення до даних органів, розмір стягнутої моральної шкоди 3 000 грн. є розумним та справедливим.

Положеннями п. 10-1 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року розяснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Таким чином, апеляційний суд у складлі колегії суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми законодавства до спірних правовідносин, в зв'язку із чим ухвалив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.1,3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1,3,4, 381 – 384 ЦПК України апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скаргиОСОБА_5, Головного управління Національної поліції в Полтавській області – задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2018 року – скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України (01601 м.Київ, вул. Бастіонна,6, код ЄДРПОУ: 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_5 (проживаючої за адресою: 36000 АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 3 000 (три тисячі) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Полтавській області (місцезнаходження: 36014 м. Полтава, вул.Пушкіна,83, код ЄДРПОУ 40108630).

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 липня 2018 року.

Головуючий суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді: Лобов О.А.

ОСОБА_11