Постанова № 75542765, 26.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/20/18

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Димерлія О.О.

– ОСОБА_1

За участю: секретаря – Недашковської Я.О.

представника апелянта – ОСОБА_2 (довіреність від 20.02.2018 року)

представника позивача – ОСОБА_3 (ордер від 20.06.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії, зобов’язання утриматись від вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с. 62-63), просив визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо розгляду заяв від 24.10.2017 року №№34-В-6423, 6424, 6425, 6426, 6427, 6428; зобов’язати Одеську міську раду надати дозвіл на виготовлення проектної документації щодо відведення земельної ділянки №2 біля будинку №133 по вулиці Лиманній в м. Одеса, відповідно до наданих графічних матеріалів, для надання її безоплатно у приватну власність; заборонити Одеській міській раді передавати цю земельну ділянку у власність іншим особам.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся в Одеську міську раду із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Однак, у визначений законом строк відповідач вказані вимоги не розглянув, питання щодо відведення у власність земельної ділянки не вирішив. Зазначені обставини свідчать про протиправну бездіяльність відповідача у виконанні законних вимог щодо одержання земельної ділянки, порушення гарантованого права позивача на безоплатне одержання земельної ділянки, у зв’язку із чим він вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав неправомірною бездіяльність Одеської міської ради щодо розгляду заяв ОСОБА_4 від 24.10.2017 року №№34-В-6423, 6424, 6425, 6426, 6427, 6428. Зобов’язав Одеську міську раду надати ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення проектної документації щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки №2 біля будинку №133 по вулиці Лиманній в м. Одеса, відповідно до наданих графічних матеріалів, для надання її безоплатно у приватну власність. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Одеська міська рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення в частині задоволення позову та в цій частині залишити позовні вимоги без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.10.2017 ОСОБА_4 звернувся до Одеської міської ради із заявами №34-В-6423, №34-В-6424, №34-В-6425, №34-В-6426, №34-В-6427, №34-В-6428 щодо надання безоплатно в приватну власність однієї із земельних ділянок розташованих по вул. Лиманній в м. Одесі біля будинку №133 (дві земельні ділянки, відповідно до наданих графічних матеріалів), та між будинками №150 та 160 (чотири земельні ділянки, відповідно до наданих графічних матеріалів) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У вказаних заявах позивач також зазначив про те, що він не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь в антитерористичній операції.

З огляду на те, що у визначений строк Одеська міська рада вказані заяви не розглянула, відповідні рішення з приводу поставлених питань не прийняла, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії в судовому порядку із його зобов’язанням утриматись від вирішення питань щодо надання заявлених позивачем земельних ділянок у власність іншим особам.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки у встановлений місячний строк Одеська міська рада не розглянула звернення позивача і будь-яких рішень з цього приводу не прийняла, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправної бездіяльності суб’єкта владних повноважень та вбачав всі підстави для зобов’язання відповідача надати заявлений позивачем дозвіл на виготовлення відповідної проектної документації в судовому порядку.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає неправильними, з огляду на наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 2 , 3 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частинами 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з цим, абз. 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що у разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 цього Кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених правових норм показав, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.

Водночас, рішенням, яке може порушити права особи і яке може бути оскаржене до суду, має містити висновок про відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

В іншому випадку, коли уповноважений орган не надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмовив без наведення правових підстав у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Отже, на думку колегії суддів, не вирішення відповідачем у визначений строк питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою саме по собі не порушує права та інтереси позивача з цього приводу, оскільки у такому разі особа-заявник набуває право самостійного розроблення відповідної проектної документації і ці обставини ніяким чином не перешкоджають у реалізації такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Аналіз наведеної норми показав, що захисту в суді підлягають, зокрема, порушені суб’єктом владних повноважень чи його посадовими особами права та інтереси осіб.

Тобто, обов'язковим елементом правопорушення у публічно-правовій сфері є негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій/бездіяльності або рішень суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, оскільки не вирішення відповідачем у встановлений строк питання за заявами позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не перешкоджає у виготовленні відповідної проектної документації, відповідач не приймав рішень про відмову у задоволенні вказаних заяв та не залишав їх розгляду у встановленому порядку, колегія суддів вважає, що підстави для визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною із зобов’язанням органу вчинити ці дії в судовому порядку відсутні.

За таких обставин, апеляційний суд вважає неправильним висновок суду першої інстанції про наявність обставин для часткового задоволення позову.

З огляду на викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню в частині задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року в частині висновку про задоволення позовних вимог – скасувати.

В цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 26.07.2018 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1