Постанова № 75542743, 26.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11769/16 Головуючий у І інстанції - Костенко Д.А.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Літвіної Н.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст.229 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідмолення-рішення від 07.06.2016 року № 48-1305 про нарахування транспортного податку за 2016 рік.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 07.06.2016 року № 48-1305.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, апелянт зазначає, що на момент винесення податкового повідомлення-рішення та на даний час Закон України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» є чинним, Позивач є власником транспортного засобу, посилання Позивача на порушення порядку його прийняття є недоцільним та не звільняє від виконання прямого обов'язку по сплаті податків.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, 07 червня 2016 року Відповідачем згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення №48-1305, яким Позивачу нараховано податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на 2016 року у сумі 25 000,00 грн.

06 липня 2016 року Позивач звернулася до Відповідача та просила уточнити, який саме легковий транспортний засіб є об'єктом оподаткування в розумінні пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України. Також, просила надати детальне обґрунтування обчислення розміру середньоринкової вартості транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування, з урахуванням фактичного стану зносу та зазначити підстави надсилання даного податкового повідомлення-рішення.

22 липня 2016 року Відповідач листом повідомив Позивача, у якому зазначив, що транспортний засіб AUDI Q7, об'єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., 2015 р.в. є об'єктом оподаткування, тому що його середньоринкова вартість, розраховано на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове нарахування не відповідає вимогам пп.267.6.5 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) і містить суму податку за весь рік, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (п.8.3 ст.8 ПК України).

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», норми якого набрали чинності 01 січня 2015 року, викладено у новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України, якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.

За приписами підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Рішенням III сесії VIII скликання Київської міської ради від 28.01.2015 року № 58/923 внесено зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» та викладено його в новій редакції, в якій установлено транспортний податок і затверджено Положення про транспортний податок (додаток 2). Вказане рішення Київської міської ради від 28.01.2015 року № 58/923 офіційно опубліковано в газеті «Хрещатик»за січень 2015 року № 13/1.

Отже, як вбачається, рішення про встановлення транспортного податку у м.Києві прийнято і офіційно оприлюднено Київською міською радою у січні 2015 року

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Враховуючи, що рішення Київської міської ради від 28.01.2015 року № 58/923 про установлення транспортного податку у м.Києві прийнято і оприлюднено у січні 2015 року, то згідно з пп.12.3.4 п.12.3, п.12.5 ст.12 ПК України вказане рішення підлягало застосуванню до платників податку не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто з 2016 року.

Між тим, 01.01.2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 року № 909-III «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон № 909), яким пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України викладено в новій редакції.

Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до п.267.4 ст.267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (пп. 267.6.1); податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп. 267.6.2).

Рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 року № 103/103 внесено зміни до додатка 2 (Положення про транспортний податок) до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 року № 58/923).

Зокрема, у пункті 2.1 розділу 2 у зміненій редакції закріплено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (ч.1).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (ч.2).

Вказане рішення Київської міської ради від 11.02.2016 року № 103/103 офіційно опубліковано в газеті «Хрещатик» за лютий 2016 року № 19.

При цьому, Законом № 909 та рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 року № 103/103 не встановлюється місцевий (транспортний) податок, зокрема у м.Києві, а лише вносяться зміни до об'єкту оподаткування цим податком.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення ст.267 ПК України у редакції Закону № 909 та рішення Київської міської ради від 11.02.2016 року № 103/103.

Згідно із ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» місячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2016 року становив 1378,00 грн, а відтак легковий автомобіль, з року випуску якого минуло не більше п'яти років, міг бути об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 року за умови, якщо його середньоринкова вартість перевищувала 1033500,00 грн.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком визначено Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (далі - Методика).

Згідно з п.3 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

За приписами п.14. Методики Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

На підтвердження того, що середньоринкова вартість належного Позивачу автомобіля у 2016 рокуперевищувала 750 мінімальних розмірів заробітної плати (1033500,00 грн) контролюючим органом надано роздруківку з веб-сайту Мінекономрозвитку, згідно з якою середньоринкова вартість легкового автомобіля «АUDI Q7, 3.0, внутрішнього згорання, дизель, АТ, 2015 р.в., пробіг 50 тис. км.» становить 1121223,38 грн (а.с. 37).

Зважаючи на те, середньоринкова вартість належного Позивачу автомобіля у 2016 році перевищує 1033500,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не було спростовано належність вказаного автомобіля до об'єктів оподаткування, а Позивача до платників транспортного податку у 2016 року.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач у 2016 році була власником автомобіля марки AUDI Q7, об'єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., 2015 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується наявною у справі копією свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (дата першої реєстрації - 07.10.2015 року; дата реєстрації - 12.01.2016 року).

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10.08.2016 року Позивачем передано у власність ОСОБА_4 автомобіль марки AUDI Q7, 2015 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1.

Також, довідкою Територіального сервісного центру 0741 від 11.10.2016 року № 31/3/1-8377 встановлено, що згідно облікових даних бази НАІС та території Волинської області транспортний засіб марки AUDI Q7, д.н.з НОМЕР_3 зареєстрований за ОСОБА_4

Відповідно до пп.267.6.5 п.267.6 ст.267 ПК України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно з пп.267.6.6 п.267.6 ст.267 ПК України за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Ураховуючи викладене, питання щодо розміру податкового зобов'язання Позивача повинно вирішуватися із застосуванням норм підпунктів 267.6.5 та 267.6.6 пункту 267.6 ст. 267 ПК України, а саме: виходячи із ставки 25000,00 грн, пропорційно кількості місяців, впродовж яких Позивач мав у власності автомобіль марки AUDI Q7, модель Q7, як об'єкт оподаткування, починаючи з січня 2016 року, як місяця придбання автомобіля, і закінчуючи серпнем 2016 року включно.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 року № 48-1305 є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 16 666,67 грн (25000,00 грн.:12х8), а в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 8333,33 грн (25000,00 грн - 16 666,67 грн) - неправомірним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме: в частині скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання в розмірі 8333,33 грн.

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

Відповідно до пунктів 33.1, 33.3 ст. 33 ПК України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Податковий період - це певний строк, протягом якого у платника податку виникає податковий обов'язок у зв'язку з наявністю об'єкта оподаткування та визначається база оподаткування.

Функціональне навантаження податкового періоду як обов'язкового елементу податку (підпункт 7.1.6 пункт 7.1 ст. 7 ПК) полягає в забезпеченні, з одного боку, періодичності надходження податку (збору) в бюджет, а з другого - дотримання принципу одноразовості оподаткування, відповідно до якого об'єкт оподаткування протягом встановленого податкового періоду може обкладатися податком (збором) тільки один раз. З точки зору на податковий обов'язок як на правову категорію, існування якої визначено юридичним складом, податковий період є додатковим юридичним фактом до факту поширення на особу визначеного законом статусу платника певного податку (збору) та факту наявності у особи об'єкта оподаткування.

Визначення підпунктом 267.5.1пункту 267.5 ст. 267 ПК календарного року базовим податковим (звітним) періодом не означає, що платник транспортного податку повинен мати об'єкт оподаткування впродовж всього цього періоду.

Для виникнення податкового обов'язку достатньо, щоб цей юридичний факт мав місце в календарному році, за який контролюючий орган уповноважений визначити податкове зобов'язання.

Це відповідає як самій сутності податкового періоду, так і нормативному регулюванню сплати транспортного податку, зокрема нормам підпункту 267.6.2 пункту 267.6 ст. 267 ПК України, якими передбачено сплату транспортного податку за об'єкти оподаткування, придбані протягом року.

Натомість, суд першої інстанцій безпідставно розширив значення податкового періоду в податковому обов'язку, не звернувши увагу, що податковий період, як елемент транспортного податку, стосується тільки періодичності визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з цього податку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2016 року у справі №826/18692/15 (К/800/10935/16).

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зі змісту ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві - задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 07.06.2016 року № 48-1305 скасувати, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 07.06.2016 року № 48-1305 в частині визначення ОСОБА_2 податкового зобов'язання в сумі 8333,33 грн.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.М. Літвіна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 26.07.2018 року.