Постанова № 75542554, 25.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року справа № 805/635/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання – Борисові А.А., за участю представника відповідача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року в справі № 805/635/18-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод транспортно-механічного обладнання» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.01.2018,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод транспортно-механічного обладнання» (далі – позивач, платник податків, ТОВ «Завод ТМО») звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Донецькій області (далі – відповідач, апелянт, податковий орган, ГУ ДФС у Донецькій області) податкове повідомлення-рішення від 04.01.2018 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, а також нараховано штрафні санкції в загальному розмірі 133658,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого скасовано спірне рішення податкового органу.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Завод транспортно-механічного обладнання» з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «БК Карті» встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, які мали наслідком завищення податкового кредиту, в результаті чого занижено суму грошового зобов’язання за цим податком у розмірі 106926,00 грн.

Підставою для таких висновків стала нереальність господарських операцій ТОВ «Завод транспортно-механічного обладнання» із наведеним контрагентом.

За таких обставин, податковий орган наголошує на правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, встановила наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Завод транспортно-механічного обладнання» перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області.

У період з 20.11.2017 по 24.11.2017 посадовими особами ДПІ у м. Дружківці згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4, п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 16.11.2017 № 1402 проведено документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Завод ТМО» з питання дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом постачальником ТОВ «БК Карті» за період з 01.07.2017 по 31.07.2017, за результатами якої складено акт № 792/05-99-14-1133371152 від 01.12.2017.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- ст.ст. 1, 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» в результаті документального оформлення відносин щодо придбання послуг, по яких не підтверджується реальність здійснення приймання-передачі права власності в місці, розташованому на митній території України та відсутні об’єкти оподаткування, що підпадають під визначення пп. 14.1.36, пп. 14.1.185, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 186.2 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з контрагентом ТОВ «БК «Карті» за липень 2017 року;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3. ст 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит у розмірі 106926,00 грн.

Разом з тим, 04.01.2018 на підставі висновків акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість за податковими зобов’язаннями 106926,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 26732,00 грн.

Вважаючи, що наведене рішення прийняте всупереч нормам чинного податкового законодавства, ТОВ «Завод транспортно-механічного обладнання» звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом.

Протиправність дій податкового органу позивач обґрунтовує наступним.

Між позивачем (постачальник за договором) та ТОВ «Техноекотрейдінг» (замовник за договором) укладено договір № 12/04 від 12.04.2017, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався виготовити та поставити на замовнику продукцію, зокрема, сітку грохоту верхнього ярусу, сітку грохоту середнього ярусу, сітку грохоту нижнього ярусу та ланцюг пластичний крок 130 мм. Відповідно до специфікації №1, яка є невід’ємною частиною договору, загальна сума поставки складає 5445342,00 грн.

Згідно із видатковою накладною № ВН-007 від 31.01.2017 ТОВ «Завод ТМО» передає ТОВ «Техноекотрейдінг» на підставі договору поставки № 12/04 такі вироби зокрема: сітка грохоту верхнього ярусу кр.010.03.000; сітка грохоту нижнього ярусу кр.010.01.000; сітка грохоту середнього ярусу кр.010.2.000; ланцюг пластичний (крок 130 мм) транспортера засмічувача кр.024.16.00.000.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 01/05 від 28.07.2017 перевізником ФОП ОСОБА_2 з пункту навантаження м. Краматорськ до пункту розвантаження матеріально-технічний склад ВСП «КЦМКР» філії «ЦРЕКМ» ПАТ «Укрзалізниця» м. Київ, вул. Качалова, буд. 7, вантаж доставлено до пункту призначення у м. Київ. Зазначене підтверджується актом виконаних робіт № 22 від 31.07.2017, рахунком № 22 та платіжним дорученням № 221.

Вказаний вантаж отримано менеджером ТОВ «Техноекотрейдінг» ОСОБА_3 на підставі довіреності № 68 від 31.07.2017.

ТОВ «Техноекотрейдінг» 31.07.2017 зареєстровано податкову накладну № 1, що підтверджується квитанцією № 1 з відміткою про прийняття документа.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків до договору № 12/04 від 12.04.2017 між сторонами відсутня заборгованість. Зазначене також підтверджується платіжними дорученнями № 2327, № 2469 та № 2297 на загальну суму 1908871,60 грн.

Господарська діяльність позивача пов’язана з виробництвом залізничних локомотивів і рухомого складу (Код КВЕД 30.20); неспеціалізованою оптовою торгівлею (основний) (Код КВЕД 46.90); дослідженням й експериментальними розробками у сфері інших природничих і технічних наук (Код КВЕД 72.19). Водночас, виробничий процес виробів за договором № 12/04 від 12.04.2017 включає в себе термообробку сталі та зборку ланцюга, які позивач власними силами не в змозі виконати, у зв’язку з чим був укладений договір на виконання робіт № 117 від 11.07.2017 з ТОВ «БК «Карті».

Відповідно до специфікації № 1, яка є невід’ємною частиною договору № 117 від 11.07.2017 ТОВ «БК Карті» (виконавець за договором) зобов’язується за завданням ТОВ «Завод транспортно-механічного обладнання» (замовник за договором) з давальницької сировини замовника виконати роботи, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботи по: термообробці сталі 20ХМА, 45ХМА для виготовлення виробу «Сітка грохоту верхнього ярусу кр. 010.03.000»; термообробці сталі 20ХМА, 45ХМА для виготовлення виробу «Сітка грохоту середнього ярусу кр. 010.02.000»; термообробці сталі 20ХМА, 45ХМА для виготовлення виробу «Сітка грохоту нижнього ярусу кр. 010.01.000»; термообробці кругу ф90 ст. 45 та зборку виробу «Ланцюг пластичний (крок 130 мм) транспортера засмічувача кр. 024.16.00.00.

Згідно з протоколом узгодження договірної ціни сторони дійшли згоди про затвердження договірної ціни на вищезазначені роботи в розмірі 641556,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей № 00001 від 21.07.2017 виконавець прийняв давальницьку сировину замовника для подальшої термообробки.

Після виконаної термообробки виконавець передав замовнику вироби, що підтверджується актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей № 000002 від 28.07.2017.

Зі змісту акту здачі-приймання виконаних робіт № 1107 від 27.07.2017 та №1207 від 28.07.2017 вбачається, що ТОВ «Завод ТМО» прийняло виконанні ТОВ «БК Карті» роботи та сторони визначили, що претензій одна до одної не мають.

На підставі договору на виконання робіт № 117 від 11.07.2017 ТОВ «БК Карті» надало ТОВ «Завод ТМО» рахунок-фактуру № 2707 на загальну суму 182556,00 грн та № 2807 на загальну суму 459000,00 грн.

Оплата зазначених рахунків підтверджується платіжними дорученнями №№ 264, 265, 239, 283, 294, 237 на загальну суму 641556,00 грн.

В подальшому ТОВ «БК Карті» зареєструвало податкові накладні № 1252 від 27.07.2017 та № 1301 від 28.07.2017, що підтверджується квитанціями № 1 з відміткою про прийняття документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі – ГК України), під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, пп. 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, п. 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Дослідивши податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у липні 2017 року по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «БК Карті», суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що первинні документи оформлені згідно з нормами статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність реального характеру правочинів, що ґрунтуються на аналізі даних податкової звітності ТОВ «Завод транспортно-механічного обладнання» та контрагентів.

Додатково необхідно зазначити, що податковим органом не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Враховуючи викладене недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може призводити до правових наслідків саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Отже доводи апелянта з цього приводу не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів не приймає посилання ГУ ДФС у Донецькій області, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваному рішенні щодо протиправності дій відповідача під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.01.2018 № НОМЕР_1 та необхідності його скасування.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року в справі № 805/635/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод транспортно-механічного обладнання» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.01.2018 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року в справі № 805/635/18-а – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 липня 2018 року. Повний текст постанови складений 26 липня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_4

ОСОБА_5