Постанова № 75542241, 26.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17871/17 Головуючий у І інстанції - Власенкова О.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Літвіної Н.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екософт" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екософт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС від 06.10.2017 року № 0006991403.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 06.10.2017 року № 0006991403.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що Позивачем сплачено штрафні санкції за податкове повідомлення-рішення від 30.09.2016 року № 0000151402 в повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 19.09.2017 року та подано 05.10.2017 року звіт про контрольовані операції за 2015 рік після проведення Відповідачем перевірки та встановлення порушень (акт від 15.09.2017 року № 3098/28-10-14-03/31749798), а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.10.2017 року № 0006991403 є законним, а відтак не підлягає скасуванню.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, у вересні 2016 року Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено позапланову перевірку ТОВ «НВО «Екософт» щодо не подачі звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт від 15.09.2016 року №1491/10-08-14-02/31749708, в якому зафіксовано порушення названим підприємством вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України щодо обов'язку подання в установлений законом термін до центрального органу влади, що реалізує державну податкову і митну політику звіту про контрольовані операції з компанією-нерезидентом DOW EUROPE GMBH за звітний 2015 рік.

Згідно з указаним актом у 2016 році останній день строку подання позивачем вищевказаного звіту (30.04.2016 року) припав на вихідний день, тому відповідно до пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України останнім днем такого строку був день 04.05.2016 року.

На підставі зазначеного акта перевірки Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2016 року №0000151402, яким до Позивача застосовано штрафні санкції до ТОВ «НВО «Екософт» в розмірі 365 400,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року в справі № 810/4176/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «НВО «Екософт» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 30.09.2016 року №0000151402.

13 вересня 2017 року ТОВ «НВО «Екософт» листом № 13/09/17-07 повідомило Офіс великих платників податків ДФС про оскарження вищевказаних судових рішень в касаційному порядку та відкриття касаційного провадження відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2017 року № К/800/22623/17.

Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВО «Екософт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік після застосування штрафних санкцій, результати якої оформлено актом перевірки від 15.09.2017 року № 3098/28-10-14-03/31749798.

Оскільки станом на 14.09.2017 року ТОВ «НВО «Екософт» звіт про контрольовані операції за 2015 рік до контролюючого органу не подало, податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки від 15.09.2017 року № 3098/28-10-14-03/31749798 Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2017 року №0006991403, яким Позивачу визначено суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 322 770,00 грн.

Не погоджуючись із таким податковим повідомлення-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що саме з 01.01.2017 року у пункт 120.3 статті 120 Податкового кодексу України встановлюється нове правило поведінки платника податків, якого на момент порушення Позивачем строку подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік та застосування за це штрафних санкцій у вересні 2016 року не існувало, як не існувало і відповідальності за порушення цього правила, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для застосування до Позивача штрафних санкції на підставі пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2017 року).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 39.4 статті 39 ПК України (в редакції, станом на 31.12.2015 року та до 31.12.2016 року): платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, пунктом 120.3 статті 120 ПК України (в редакції, станом на 31.12.2015 року та до 31.12.2016 року) встановлена відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі:

- 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;

- 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;

- 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин щодо порушення Товариством строку подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік пункт 120.3 статті 120 ПК України передбачав відповідальність у вигляді штрафу за три види порушень, пов'язаних із недотриманням платниками податків вимог Податкового кодексу України в частині здійснення контролю за трансфертним ціноутворенням (контрольованими операціями), а саме: за неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції; за недекларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції; за неподання документації, визначеної підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

При цьому, згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Наведені норми у контексті спірних правовідносин свідчать, що платник податків мав обов'язок подавати щорічний звіт про контрольовані операції у строк до 1 травня року, а у разі неподання такого звіту у зазначений строк мав сплатити застосовані фіскальним органом штрафні санкції протягом у строк 10 календарних днів, які настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

У той же час, Податковий кодекс України не звільняючи платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції після сплати зазначених штрафних санкцій, не встановлював строк такої подачі.

Судом першої інстанції встановлено, що за неподачу у строк до 04 травня 2016 року звіту про контрольовані операції за 2015 рік до Позивача застосовано штраф відповідно до постанови Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 30 вересня 2016 року №0 000151402, та який сплачений після завершення процедури судового оскарження цього рішення 19 вересня 2017 року.

Тобто, Позивач поніс відповідальність за неподачу звіту відповідно до норм Податкового кодексу України у редакції, що діяла на момент виявлення такого порушення фіскальним органом в 2016 року.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII, яким внесено низку змін до Податкового кодексу України.

Так, зокрема згідно з абзацом 1 підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України (в редакції з 01.01.2017 року) платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Пунктом 120.3 статті 120 ПК України (в редакції з 01.01.2017 року) визначено, що за неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:

- 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції;

1 відсотка суми контрольованих операцій, не задекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі не задекларовані контрольовані операції;

- 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Таким чином, з 01.01.2017 року у Податковому кодексу України з'явилась норма - абзаци 6, 7 пункту 120.3 статті 120, - яка встановлює відповідальність платника податків у вигляді штрафу за неподання звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.

Тобто, зазначений вид відповідальності, як і склад порушення, з'явився у Податковому кодексі України лише з 01.01.2017 року, проте був відсутній на момент застосування до позивача штрафних санкцій за неподачу відповідного звіту у вересні 2016 року, що не спростовуються відповідачем.

Відтак, відсутність у 2016 році норми, яка б визначала обов'язок подання звіту платником податків, строків його подання, відповідальність за невиконання такого обов'язку, унеможливлює застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій та свідчить про безпідставність та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 804/5049/17 (№ К/9901/48126/18).

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, враховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що саме з 01.01.2017 року у пункт 120.3 статті 120 ПК України встановлюється нове правило поведінки платника податків, якого на момент порушення Позивачем строку подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік та застосування за це штрафних санкцій у вересні 2016 року не існувало, як не існувало і відповідальності за порушення цього правила.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для застосування до Позивача штрафних санкції на підставі пункту 120.3 статті 120 ПК України (у редакції з 01.01.2017 року).

Крім того, доводи Відповідача про те, що при встановленні фактів неподання платником податків звіту про контрольовані операції в тому числі 2015 звітний рік та застосування до такого платника до 01.01.2017 року штрафу, фіскальний орган, починаючи з 01.01.2017 року, має право застосовувати штрафні санкції до платника податків, передбачені абзацом 7 пункту 120.3 статті 120 ПК України, суперечать принципу «дії закону у часі», закріпленого у статті 58 Конституції України.

Пунктом 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315, ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС- залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.М. Літвіна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 26.07.2018 року.