Ухвала суду № 75542233, 27.07.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

415/1650/15-к

1-кп/415/26/18

У Х В А Л А

27.07.18 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Березіна А.Г.

при секретарі Тимофієвій О.В.

за участю прокурора Сичова В.М.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження стосовно стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_3 Федерації, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: м. Брянка, вул. ак. Корольова, 4/2, раніше судимого: 1) 31.10.2008 року Зачепилівським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 162 КК України із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 2) 17.04.2009 року Зачепилівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 186 КК України на підставі ст.ст. 71, 72 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 27.05.2013 року за відбуттям строку покарання; 3) 22.11.2013 року Брянківським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 126 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.3 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Лисичанського міського суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

04 червня 2018 року ухвалою Лисичанського міського суду відносно ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання щодо розгляду питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

По існування ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_2 переховуватися від органів досудового слідства та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується , та те, що він ніде не працює та не навчається, законні джерела доходів у обвинуваченого відсутні, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, крім того, під час судового розгляду вказаного кримінального провадження вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 289 КК України, засуджений та відбуває покарання у Харківській виправній колонії №27.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під варто, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, а також, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі і потерпілих, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства з боку особи, яка обвинувачується у вчиненні протиправного діяння. Так, ЄСПЛ з прав людини в рішенні викладеному у справі «Ілійков проти Болгарії», зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену в рішенні у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року є, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес (захист прав потерпілого) який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.

Враховуюче вищевикладене, а також відсутність підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов’язків, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 24 вересня 2018 року.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - задовольнити.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити строк тримання під вартою, до 24 вересня 2018 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити до слідчого ізолятора міста Старобільська.

Суддя: ОСОБА_5