Ухвала суду № 75542140, 25.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/495/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко А.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2995 про стягнення компенсації за належне, але не отримане речове майно, за апеляційною скаргою Військової частини А2995 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Військової частини А2995, у якому просив стягнути грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно у сумі 12211,82 грн.

В обгрунтування вимог посилається на те, що станом на день звернення до суду йому протиправно не виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, місцевий суд дійшов до висновку про наявність у позивача права на компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 12211,82 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем, в порушення Інструкції з діловодства у Збройних Силах, не був поданий рапорт про виплату компенсації до служби діловодства, внаслідок чого не був належним чином зареєстрований, тому відсутні підстави для виплати позивачу компенсації.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню із закриттям провадження у справі, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно - правовим та належить до розгляду адміністративного суду.

Такий висновок суду не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, з огляду на наступне.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, судом установлено, що 05.01.2018 позивачем подано до командира військової частини А2995 рапорти, в яких позивач просив відповідача звільнити його з військової служби, у зв'язку із закінченням строку дії контракту, та виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Наказом командира 5 окремого полку зв'язку від 05.01.2018 № 1-РС молодшого сержанта ОСОБА_1 - командира відділення обробки інформації взводу зв'язку центру інформаційних систем польового вузла зв'язку звільнено з військової служби у запас, у відповідності до пункту «а» частини 6 статті 26 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу».

Наказом командира військової частини від 05.01.2018 № 4 позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Ріпкинського районного військового комісаріату Чернігівської області та зобов'язано виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно, що належить йому до видачі, у сумі 12211,82 грн., на підставі довідки № 2 про вартість речового майна.

Однак, позивачу при звільненні з військової служби грошову компенсацію за неотримане речове майно не виплачено.

Уважаючи своє право на отримання вказаної компенсації порушеним, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС).

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналіз змісту ст. 19 ЦПК та ст. 19 КАС у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Пунктами 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 16.03.2016 №178, визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

Частиною першою статті 177 ЦК визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно із частиною першою статті 190 ЦК майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

За змістом частини третьої статті 386 ЦК власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Неотримання позивачем речового майна (військової форми, одягу) за час проходження служби та під час звільнення в запас, а також відповідної компенсації за це майно, стало причиною позбавлення права власності позивача, зокрема, володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктом власності (грошовими коштами).

Тобто, звернення позивача до суду з указаним позовом спрямоване на відновлення його майнового стану (порушеного права власності та ліквідацію збитків, заподіяних його інтересам), на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним і цивільним процесуальним законодавством.

Таким чином, спір який виник між військовою частиною та колишнім військовослужбовцем щодо правомірності набуття останнім права власності на речове майно має приватноправовий характер.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 14-62цс18, від 13 червня 2018 року у справі №161/13250/15-ц.

Отже, суд першої інстанції помилково розглянув дану справу в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238, ч. 1 ст. 319 КАС постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 238, ч. 3 ст. 311, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331КАС, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Військової частини А2995 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2995 про стягнення компенсації за належне, але не отримане речове майно закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст ухвали складений 25 липня 2017 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.