Постанова № 75541987, 26.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року справа № 811/1162/18 (суддя – Петренко О.С., м. Кропивницький)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Іванова С.М. Панченко О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі №811/1162/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 05 квітня 2018 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – відповідач-1), Кабінету Міністрів України (далі – відповідач-2), згідно з яким просить зобов’язати відповідача-1 провести перерахунок та виплату позивачу пенсії згідно зі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", постанови КМУ №657 від 30.08.2017 року "Про внесення змін до деяких постанови КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури", на підставі довідки прокуратури Кіровоградської області від 13.03.2018 року №18-101вих.-18, у зв’язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько – слідчим працівниками, виходячи з 90 % заробітної плати з дня звернення про перерахунок та виплатити недоплачену суму за минулий час з 1 грудня 2017 року, без обмеження граничного розміру пенсії, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на неправомірні дії відповідача-1, які полягають у відмові здійснити перерахунок призначеної пенсії.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач-1 оскаржив її до апеляційного суду вважаючи його незаконним та необґрунтованим. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Кіровоградської області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в розмірі 80% від суми відповідного заробітку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала чинності 06 вересня 2017 року, затверджено нові схеми посадових окладів працівникам органів прокуратури.

13 березня 2018 року прокуратурою Кіровоградської області позивачу надано довідку щодо розміру заробітної плати та її окремі складові прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 (а.с.22).

14 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років, згідно зі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", у розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру, з врахуванням довідки прокуратури Кіровоградської області від 12.03.2018 №18-101вих.-18.

Листом від 27.03.2018 за вих.№187/Є-11 відповідачем-1 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, у зв’язку з відсутністю постанови Кабінету Міністрів України, яка б визначала умови та порядок перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, тому законодавчі підстави для проведення перерахунку його пенсії відсутні, що узгоджується також з позицією викладеною в постанові Верховного суду від 14.02.2018 року у справі №635/903/17 (а.с.21).

Правомірність дій відповідача-1 щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 01 грудня 2017 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Законом України №76 від 28.12.2014, який набрав чинності з 01.01.2015 року, частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» викладена в новій редакції: «Умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15.07.2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697- VІІ від 14.10.2014 року, згідно з розділом ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Тобто, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 14 березня 2018 року частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» втратила чинність.

Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697- VІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

Норми законодавства, щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час розгляду цієї адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними, а тому підлягають застосуванню.

Статтею 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ця норма є загальновизнаним принципом права, який знайшов своє відображення в Конституції України як гарантія прав і свобод людини і громадянина, який треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце про що зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99.

Суб'єктивне право пенсіонера на перерахунок пенсії виникає в момент звернення із заявою про перерахунок на підставі нормативно-правового акта, який є чинним на час подачі відповідної заяви. Пенсія не може бути перерахована на підставі норми права, яка втратила свою чинність.

При цьому є безпідставними доводи позивача, що у зв'язку з прийняттям змін до Закону України «Про прокуратуру», відбулось звуження змісту та обсягу його права на пенсійне забезпечення, що суперечить положенням ст. ст. 22, 64 Конституції України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. В статті 64 закріплено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно із ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697- VІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» при призначені пенсії, тобто не відбулось обмеження, звуження змісту та обсягу існуючого права пенсіонера на пенсійне забезпечення, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

Конституційний Суд України у п. 2.1 Рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення, в тому числі, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. У Конституції України передбачено гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92), визначення джерел державного соціального забезпечення (частина друга статті 46), контроль за використанням коштів Державного бюджету України (стаття 98).

Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права.

Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України) обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У пункті 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

У Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України.

Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на правову позицію сформульовану Верховним Судом України, зокрема у постановах в адміністративних справах від 10.12.2013 року (справа № 21-420-а-13), від 10.12.2013 року (справа № 21-348-а-13), від 17.12.2013 року (справа № 21-445-а-13), від 06.10.2015 року (справа № 21-2432/15), яка в силу ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права, з огляду на наступне.

Предметом розгляду у справі, яка розглядались Верховним Судом України, за наслідками перегляду яких була висловлена відповідна правова позиція, був спір щодо застосування відсоткового розміру пенсії пенсіонеру, якому пенсія вже була призначена, але при проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати, органом пенсійного фонду було зменшено розмір пенсії у відсотках після проведеного перерахунку.

Спірні відносини у справі, що розглядалася Верховним Судом України виникли у 2012 році, коли підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулювалися частинами 13 та 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону №3668-VІ, на підставі якого був зменшений розмір пенсії у відсотках, змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті). Таким чином, нормами матеріального закону було визначено умови та порядок перерахунку пенсій, які призначені працівникам прокуратури.

Разом з цим, слід зазначити й те, що Верховним Судом 14.02.2018 року прийнято постанову у справі №635/903/17 в якій викладено правову позицію щодо застосування положень ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ до правовідносин, які виникли після втрати чинності цією нормою.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області – задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі №811/1162/18 – скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко