Постанова № 75541953, 26.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року справа № 804/1334/18 (суддя – Голобутовський Р.З., м. Дніпро)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Іванова С.М. Панченко О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21)» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі №804/1334/18 за позовом Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21)», третя особа – Дніпропетровська об’єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС України у Дніпропетровській області 20 лютого 2018 року звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21)», третя особа – Дніпропетровська об’єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області, згідно з яким, з урахуванням уточнень просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету податковий борг у сумі 283237,28 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про наявність у відповідача узгодженої суми податкового боргу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач має узгоджене податкове зобов’язання, яке має статус податкового боргу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідачем використовувалися підземні води відповідно до дозволу на спеціальне водовикористання, а отже не було підстав для сплати збору за використання цих вод у п’ятикратному розмірі.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області в період з 10.08.2015 року по 18.08.2015 року проведено документальну виїзну позапланову перевірку ДП «Підприємство Солонянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 21)» (код за ЄДРПОУ 08679698) по взаємовідносинам з Солонянською виправною колонією № 21 (код 08562921) за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 роки (а.с.19-24).

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0002882201 від 11.09.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по рентній платі за спеціальне використання води в сумі 259885,69 грн. (а.с.25) та № НОМЕР_1 від 12.06.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по рентній платі за спеціальне використання води в сумі 864,96 грн. (а.с.18)

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням №0002882201 від 11.09.2015 року підприємство звернулось до суду з позовом з вимогами про його скасування.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2016 року у справі № 804/14428/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.48-52).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 року вказану постанову залишено без змін (а.с.53-54).

Отже, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2016 року у справі № 804/14428/15 набрала законної сили 19.01.2017 року.

Таким чином, податкові зобов’язання по рентній платі за спеціальне використання води в сумі 259885,69 грн. є узгодженими з 19.01.2017 року та мають статус податкового боргу.

Правомірність податкового повідомлення-рішення №0001851200 від 12.06.2017 року відповідачем не оскаржується, податковий борг за вказаним рішенням в сумі 864,96 грн. також є узгодженим. Доказів сплати чи зарахування за рахунок передплати відповідачем не надано та відповідно до інформації по обліковій картці платника податків станом на 01.06.2017 року не встановлено. Відповідачем було подано податкову декларацію № НОМЕР_2 від 14.07.2017 року, в якій самостійно задекларовано грошові зобов’язання по рентній платі за спеціальне використання води в сумі 6623,01 грн., яке було сплачено згідно з платіжним дорученням № 411 від 10.08.2017 року сума якого у відповідності до положень ст. 87 ПК України була зарахована податковим органом на сплату податкових зобов’язань в порядку календарної черговості Стягнення податкового боргу з відповідача шляхом стягнення коштів з рахунків у банках є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг – це сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова вимога – це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно з п.95.4 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем 23 травня 2017 року на адресу відповідача було направлено податкову вимогу (форми «Ю») №2925-04/17 про зобов’язання сплатити суму податкового боргу, штрафних санкцій та пені у загальному розмірі 301379,26 грн.

Вищезазначену вимогу відповідачем оскаржено в судовому порядку не було (а.с.27).

Отже, враховуючи викладене, наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку відповідачем не погашений, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність його стягнення.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідачем не оскаржується сума податкового боргу, яка стягнута рішенням суду першої інстанції, яке оскаржується.

Доводи скаржника про відсутність у нього обов’язку сплати збору за використання підземних вод у п’ятикратному розмірі фактично зводяться до незгоди з податковим повідомлення-рішенням прийнятим за результатами перевірки, в той час як предметом спору у цій справі є стягнення податкового боргу, а не законність рішення, яким визначено це податкове зобов’язання.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовуються висновків суду першої інстанції зроблених в межах розгляду цієї справи, а також те, що відповідачем не заперечується сума податкового боргу заявлена позивачем в межах спірних відносин, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№21)» – залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі №804/1334/18 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко