Постанова № 75541950, 19.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 липня 2018 рокусправа № 804/5957/17 головуючий суддя І інстанції – Букіна Л.Є. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя (доповідач): Іванов С.М.

судді: Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціального обладнання" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 804/5957/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціального обладнання" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціального обладнання" (далі – позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, за результатами якої складено акт від 12.07.2017 року № 7323/04-36-14-10/40935683;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2017 року № НОМЕР_1 та від 29.08.2017 року № НОМЕР_2.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровський завод спеціального обладнання” – відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціального обладнання" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що надані первинні документи з контрагентами позивача ТОВ «Хорас Груп», ТОВ «ТД «ДМЗ», ТОВ «Метал Імпульс ЛТД», ТОВ «ОСОБА_1 Імпорт», ТОВ «Вестерн Плюс» оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, при цьому відповідачем визнається факт перерахування грошових коштів (оплати) за придбаний товар. Обставин придбання товару контрагентами по ланцюгу постачання не впливають на реальність вчинюваних позивачем господарських операцій. Посилання податкового органу на протоколи допиту свідка ОСОБА_2 (директора ТОВ «Метал Імпульс ЛТД») та свідка ОСОБА_3 (директора ТОВ «ОСОБА_1 Імпорт») не можуть прийматися до уваги, адже внаслідок проведення досудового розслідування та слідчих (розшукових) дій не було встановлено причетності ТОВ «Дніпровський завод спеціального обладнання» чи його посадових осіб до дій вказаних осіб. При цьому всі показання та протоколи допитів, не підтверджені особою в судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи, не є доказами у кримінальному провадженні. Зауважено, що копії вказаних протоколів допиту до матеріалів справи не долучались. Наголошено на тому, що придбаний у контрагентів товар в подальшому було використано в господарській діяльності, на підтвердження чого надано відповідні первинні документи. З приводу порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної зауважили, що податковим органом в порушення приписів чинного законодавства було визначено в акті перевірки вид і розмір штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення. Вважають, що податковим органом було порушено процедуру проведення податкової перевірки.

Відповідачем подано відзив, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, як законне та обґрунтоване. Зауважено, що дії податкового органу щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки є правомірними. Наголошено на тому, що ні до перевірки, ні до суду першої інстанції позивачем не надавались документи, що підтверджують видачу грошових коштів на пальне ОСОБА_4 та надання звіту щодо його використання. Крім того, відповідно до протоколів допиту директора ТОВ «Метал Імпульс ЛТД» ОСОБА_2 та директора ТОВ «ОСОБА_1 Імпорт» ОСОБА_3, останні заперечують факт підписання ними первинних документів від імені вказаних підприємств.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, співробітниками відповідача у період з 19.06.2017 р. по 05.07.2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань виконання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 12.07.2017 року № 7323/04-36-14-16/40935683.

В акті перевірки зафіксовані порушення: п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті заниження Товариством податку на додану вартість на загальну суму 358915,00 грн. та п. 201.10. ст. 201 цього ж Кодексу в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.08.2017 року: № НОМЕР_1, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 448643,75 грн. (у т.ч. за основним платежем 358915,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 89728,00 грн.) та № НОМЕР_2, яким до Товариства застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ в розмірі 10%, що становить 26.4 грн.

Визнання протиправними дій відповідача по проведенню вказаної перевірки, а також визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового розгляду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, перевірка позивача призначена та проведена відповідачем за наявності підстав, з дотриманням процедур, визначених нормами Податкового кодексу України. Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, які підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Обставини пропуску позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних останнім не заперечуються, при цьому посилання Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровський завод спеціального обладнання” на те, що у акті перевірки було визначено вид і розмір штрафних санкцій є безпідставними, тому як не ґрунтуються на приписах закону.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

З приводу правомірності дій податкового органу при призначенні та проведенні податкової перевірки, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, у свою чергу можливість для проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття відповідного наказу виникає при надходженні до контролюючого органу судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що до ГУ ДФС у Дніпропетровській області надійшла ухвала слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенка Ю.Г від 19.05.2017 року у справі № 200/8272/17.

Таким чином, оскільки при надходженні до контролюючого органу рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки Податковий кодекс України не передбачає іншого порядку дій, ніж призначення такої перевірки, в тому числі і вручення відповідної ухвали суду позивачу, суд вірно вважав, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі та у межах повноважень, передбачених законом.

Посилання позивача на те, що ухвалою слідчого судді не визначено, яку саме позапланову документальну перевірку необхідно було провести відповідачу: виїзну чи не виїзну, колегія суддів не бере до уваги, оскільки право на призначення та визначення виду (виїзна/не виїзна) документальної перевірки покладено на керівника (його заступника або уповноважену особу) контролюючого органу.

Щодо доводів позивача про порушення строків проведення перевірки, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що згідно з п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Відповідно до підпункту 1.2.4 пункту 1.2 наказу Державної фіскальної служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» від 31 липня 2014 року № 22 продовження строків проведення документальних та фактичних перевірок здійснюється відповідно до статті 82 Податкового кодексу України за наказом органу державної фіскальної служби, яким було призначено перевірку.

Матеріали справи свідчать про те, що оскаржуваним наказом призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 19 червня 2016 року тривалістю 10 робочих днів. Наказом від 03.07.2017 року № 3430 продовжено строк проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровський завод спеціального обладнання”з 04.07.2017 року терміном на 2 робочих дні.

За таких обставин, відповідачем дотримано строки проведення перевірки. Посилання позивача на відсутність ухвали слідчого про продовження строків проведення перевірки є безпідставними, оскільки вищевказаними нормами такої процедури не передбачено.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перевірка позивача призначена та проведена відповідачем за наявності підстав, з дотриманням процедури, визначених нормами Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 12.07.2017 року № 7323/04-36-14-10/40935683 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 29.08.2017 року № НОМЕР_1, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі – Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Хорас Груп», ТОВ «ТД «ДМЗ», ТОВ «Метал Імпульс ЛТД», ТОВ «ОСОБА_1 Імпорт», ТОВ «Вестерн Плюс».

03.05.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціального обладнання" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорас Груп» (Постачальник) укладено договір поставки № 030532017 (т. 1 а.с.77-78).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 розділу І договору на умовах даного договору Постачальник зобов’язується поставляти Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов’язується приймати названий товар та оплачувати його. Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється металоріжучий інструмент та оснастка.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду першої інстанції специфікації, рахунки на оплату, видаткові накладні (т. 1 а.с.79-99).

19.05.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціального обладнання" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестерн Плюс» (Постачальник) укладено договір поставки № 19052017 (т. 1 а.с. 100-101).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 розділу І договору на умовах даного договору Постачальник зобов’язується поставляти Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов’язується приймати названий товар та оплачувати його. Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється метало ріжучий інструмент та оснастка.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом надано специфікації, рахунки на оплату (т. 1 а.с. 102-101).

01.02.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціального обладнання" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Імпорт» (Постачальник) укладено договір поставки № 01022017 (т. 1 а.с.105-106).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 розділу І договору на умовах даного договору Постачальник зобов’язується поставляти Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов’язується приймати названий товар та оплачувати його. Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється металоріжучий інструмент та оснастка.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду першої інстанції специфікації, видаткові накладні (т. 1 а.с.107-112).

01.03.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціального обладнання" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Імпульс ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки № 170301 (т. 1 а.с.113-114).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 розділу І договору на умовах даного договору Постачальник зобов’язується поставляти Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов’язується приймати названий товар та оплачувати його. Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється металоріжучий інструмент та оснастка.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду першої інстанції специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні (т. 1 а.с.115-123).

03.04.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціального обладнання" (Покупець) та ТОВ «ТД «ДМЗ» (Постачальник) укладено договір поставки № 03042017 (т. 1 а.с.124-125).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 розділу І договору на умовах даного договору Постачальник зобов’язується поставляти Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов’язується приймати названий товар та оплачувати його. Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється металоріжучий інструмент та оснастка.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду першої інстанції специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с.126-147).

Крім того, позивачем надано до суду первинні документи на підтвердження факту реалізації придбаного товару ТОВ «Фірма «Антарес-ЮВ», ТОВ «Промсервіс», ТОВ «Компанія Спорттехнік», КП «Окмаш», ТОВ «Склянний Альянс», ПАТ «Черкаський автобус», ТОВ «Бесте Плюс», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Гідровіт», ПрАТ «КЦКБА», ТОВ «ДЗБО», ПАТ «Дніпроважмаш», ТОВ «ЗПО «Термо-Пак», ТОВ «Руслан Комплект», ТОВ «Отіс Тарда» (т. 2 а.с.1-162).

Як вбачається зі стор. 7 акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ДСЗО" від 12.07.2017 року № 7323/04-36-14-10/40935683 станом на 31.05.2017 року кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ "Хорас Груп" становить 666 739,68 грн., протягом травня перераховано оплату в розмірі 134 557 грн.

Разом з тим, згідно п. 5.1 Договору № 03052017 від 03.05.2017 року оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

А відповідно до п. 8.2 Договору № 03052017 від 03.05.2017 року строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 8.1 цього Договору та закінчується 01 травня 2018 року.

ОСОБА_1, період проведення податкової перевірки не охопив весь термін дії договору, та відповідно на момент складання акту перевірки не могли бути враховані проведені в подальшому в період дії договору розрахунки за придбаний ТОВ "ДСЗО" у ТОВ "Хорас" товар.

22.06.2017 року між ТОВ "Хорас Груп" (первісний кредитор) та ТОВ "Трансдельтагруп" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору згідно з договором № 03052017 від 03.05.2017 року, укладеному між первісним кредитором та ТОВ "ДСЗО" (боржник).

Згідно п. 1.2 вказаного Договору новий кредитор отримує право вимагати від боржника належного виконання обов'язків боржника, передбачених договором у розмірі та на умовах, зазначених в даноум договорі. Грошові зобов'язання боржника, право вимагати виконання яких передається за даним договором у розмірі 699 023,10 грн. за поставлений первинним кредитором боржнику товар.

Станом на 01.05.2018 року заборгованість за договором поставки від 03.05.2017 року № 03052017 відсутня, на підтвердження чого надано відповідні платіжні доручення про оплату повної вартості поставленого товару: № 75 від 01.06.2017 року, № 87 від 12.06.2017 року, № 92 від 13.06.2017 року, № 93 від 14.06.2017 року, № 101 від 19.06.2017 року, № 110 від 23.06.2017 року, № 111 від 23.06.2017 року, № 112 від 23.06.2017 року, № 113 від 23.06.2017 року, № 114 від 23.06.2017 року, № 121 від 04.07.2017 року, № 122 від 04.07.2017 року.

Як вбачається зі ст. 17 акту перевірки станом на 31.05.2017 року кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ "Вестерн Плюс" становить 108 455,04 грн.

Разом з тим, згідно п. 5.1 Договору оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

А відповідно до п. 8.2 Договору поставки від 19.05.2017 року № 19052017 строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 8.1 цього Договору та закінчується 01 травня 2018 року.

ОСОБА_1, період проведення податкової перевірки не охопив весь термін дії договору, та відповідно на момент складання акту перевірки не могли бути враховані проведені в подальшому в період дії договору розрахунки за придбаний ТОВ "ДСЗО" у ТОВ "Вестерн Плюс" товар.

Більш того, з моменту укладення договору до моменту проведення перевірки кредиторської заборгованості пройшло лише 12 календарних днів.

Станом на 01.05.2018 року заборгованість за договором поставки від 19.05.2017 року № 19052017 відсутня, на підтвердження чого надано платіжне доручення № 83 від 07.06.2017 року про сплату 108 455,04 грн.

Виходячи із змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договорів з контрагентами, і на що не звернув уваги суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

При цьому колегія суддів зазначає, що до вказаних первинних документів у податкового органу претензій не виникало.

З приводу посилань суду першої інстанції на те, що протокол допиту свідка ОСОБА_2, який одночасно є директором та засновником ТОВ «Метал Імпульс ЛТД» – контрагента позивача, який заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності зазначеного підприємства, в тому числі й первинних документів в рамках кримінального провадження № 12017040000000497 (т. 2 а.с. 247-249), та протокол допиту свідка ОСОБА_3, який одночасно є директором та засновником ТОВ «ОСОБА_1 Імпорт» – контрагента позивача, який заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності зазначеного підприємства, в тому числі й первинних документів рамках кримінального провадження № 12017040000000497 (т. 2 а.с. 250-251), з огляду на що господарські операції по взаємовідносинам із вказаними контрагентами є нереальними, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки передчасними, оскільки за приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємництва, зокрема ТОВ «Метал Імпульс ЛТД» та ТОВ «ОСОБА_1 Імпорт», може мати юридично-правове значення, але виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, відсутність в матеріалах справи таких судових рішень заслуговує на прийняття доводів скаржника щодо не надання судом першої інстанції належної правової оцінки даним обставинам.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що фактично протоколи допиту відповідних осіб є носієм доказової інформації, саме в рамках відповідного кримінального провадження, при цьому в ході розгляду справи відповідні показання можуть змінюватися, і лише відповідним вироком (постановою) суду може бути встановлена фіктивність певних підприємств та відсутність факту причетності посадових осіб останніх до укладення договорів.

Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 15.05.2018 року (справа № 822/2348/16), що враховується у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично податковий орган претензій до первинних документів із вказаними контрагентами не мав, останні містили всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, колегією суддів апеляційного суду визнаються помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності факту оплати по поставленому товару у взаємовідносинах із вказаними контрагентами, оскільки факт такої оплати також підтверджується долученими до матеріалів справи виписками по рахунку (т. 3 а.с.83-131).

Посилання відповідача щодо не підтвердження факту транспортування товару по договору з ТОВ «Хорас Груп», колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки такі доводи спростовуються договором позички транспортного засобу № 24042017 від 24.04.2017 року, актом приймання передачі від 24.04.2017, довіреністю № 2, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, наказом від 24.04.2017 року «Про встановлення норм витрат пального», чеками про заправлення транспортного засобу, подорожніми листами (т. 3 а.с.185-200).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2017 року № НОМЕР_1 в частині нарахування основного зобов’язання та штрафних фінансових санкцій по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Дніпропетровський машинобудівний завод», ТОВ «Вестерн Плюс», ТОВ «Хорас Груп» на загальну суму 348 923,75 грн. (у т.ч. за основним платежем 279139,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 69784,75 грн.).

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2017 року № НОМЕР_2, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування останнього з огляду на наступне.

Так, підставою для застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 26,40 грн. слугував висновок податкового органу про затримку позивачем реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 28.02.2017 № 34 на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 264 грн.

Вказана обставина позивачем не спростовується, проте останній зазначає, що актом перевірки не допускається визначення виду і розміру штрафних санкцій за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що така позиція позивача не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на таке.

Відповідно до п. 120-1.1, ст. 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу; тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі встановленому Податковим Кодексом України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в описовій частині акту перевірки (пункт 3.1.2.4) відповідачем викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, а в висновку акту зазначено про порушення Товариством п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідальність за яке передбачено п.120 прим. 1.1 ст.120 прим.1 Податкового кодексу України.

При цьому, в висновку акту перевірки не зазначено виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 29.08.2017 року № НОМЕР_2 відповідач діяв в межах наданих повноважень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів апеляційного суду виходить з приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст.315, ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціального обладнання"– задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 804/5957/17 – скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2017 року № НОМЕР_1 і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в цій частині, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2017 року № НОМЕР_1.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 804/5957/17 – залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціального обладнання" суму сплаченого судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 16824,15 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 15 коп.).

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення за наявності підстав, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови складено 24 липня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко