Рішення № 75541473, 23.07.2018, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

_____________________

Справа № 520/8561/18

Провадження № 2/520/5302/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Шевчук В.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва та визнання права власності на об’єкт нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2018року ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просить суд визнати за нею - ОСОБА_2 майнові права на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33кв.м., розташовані на 7-му поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції Великого ОСОБА_4, пр. Морський, 2, у м. Одесі, а також визнати за нею - ОСОБА_2 право власності на об’єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: 65038, м. Одеса, провулок Піонерський, 7 (провулок Ліверпульський), площею 228 кв.м.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 16 червня 2007року між нею - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, відповідно до умов якого вона - позикодавець ОСОБА_2 при укладенні договору передала, а позичальник - ОСОБА_5 прийняв у власність грошові кошти в розмірі 1295100,00грн., які зобов’язався повернути у строк до 16 листопада 2015 року.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 10 договору сторони домовились, що в забезпечення виконання за цим договором повернення грошових коштів - позикодавцю передаються майнові права, а саме: майнові права позичальника за договором купівлі-продажу майнових прав №29 від 14.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНТРАНСАВТО» на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33 кв.м., розташованих на 7-у поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції ОСОБА_4, пр. Морський, 2 у м. Одесі, вартістю 1295100,00 грн.

Позивач вказує, що ОСОБА_5, отримавши від неї грошові кошти, сплатив кошти за договором купівлі-продажу майнових прав та отримав такі майнові права на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33 кв.м., розташованих на 7-у поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції ОСОБА_4, пр. Морський, 2 у м. Одесі, вартістю 1295100,00 грн.

Крім того, позивач вказує, що 25.07.2007 року між нею - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено ще один договір позики, предметом якого було надання грошових коштів ОСОБА_5 у позику для придбання ОСОБА_5 житлового будинку у Київському районі міста ОСОБА_1, що розташований за адресою: 65038, м. Одеса, провулок Піонерський, 7 (Провулок Ліверпульський), площею 228 кв.м.

За умовами даного договору ОСОБА_2 при укладенні договору передала, а позичальник ОСОБА_5 прийняв у власність грошові кошти в розмірі 1600000,00грн. Позичальник відповідно до умов цього договору зобов’язувався у строк до 16 листопада 2016 року повернути позикодавцю таку ж суму грошей в розмірі 1600000,00 грн.

Разом з тим, як зазначає позивач, ОСОБА_5 свої зобов’язання за вищевказаними договорами позики не виконав, та 07.03.2009року помер.

Позивач вказує, що спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_5 – є його дружина - ОСОБА_3, до якої, відповідно до ст.ст. 1216, 1282 ЦК України, перейшов обов'язок задовольнити вимоги кредитора.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення умов укладених договорів позики, борг у встановлений у договорах терміни повернуто не було, а забезпеченням виконання зобов’язань за вказаними договорами виступали - майнові права на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33кв.м., розташовані на 7-му поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції Великого ОСОБА_4, пр. Морський, 2, у м. Одесі, та об’єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: 65038, м. Одеса, провулок Піонерський, 7 (провулок Ліверпульський), площею 228 кв.м., ОСОБА_2 звернулася до суду із відповідним позовом про визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва та визнання права власності на об’єкт нерухомості.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 13.07.2018року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва та визнання права власності на об’єкт нерухомості. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 23.07.2018року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_3 про час та місце підготовчого засідання повідомлена належним чином, у підготовче засідання 23.07.2018року не з’явилась, однак 20.07.2018року надала до канцелярії нотаріально посвідчену заяву, зі змісту якої вбачається, що вона - ОСОБА_3 частково визнає позовні вимоги ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Їй - ОСОБА_3 дійсно відомо, що її чоловік ОСОБА_5 у 2007 році мав намір придбати у власність майнові права на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33 кв.м. розташовані на 7-у поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції ОСОБА_4, пр. Морський, 2 у м. Одесі. Вартість даних майнових прав складала на той час 1 295 100,00грн.

Оскільки, таких грошей їх сім’я не мала, тому її чоловік ОСОБА_5 звернувся за допомогою до ОСОБА_2. ОСОБА_2 погодилась позичити її чоловікові гроші.

Так, 16 червня 2007 року її чоловік уклав з ОСОБА_2 договір,

за умовами якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_5 грошові

кошти у сумі 1295100,00грн.. Як їй відомо, за умовами договору її чоловік мав повернути ОСОБА_2 до 16 листопада 2015 року цю ж суму, тобто 1295100,00 грн.

Також їй відомо, що у разі якщо дану суму він не поверне вчасно, майнові права на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33 кв.м. розташованих на 7-уповерсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції ОСОБА_4, пр. Морський, 2 у м. Одесі, вартість яких 1295100,00 грн. перейдуть до ОСОБА_2.

Проте, у 2009році її чоловік помер, а кошти не було в строк повернуто ОСОБА_2.

Додатково ОСОБА_3 повідомила про те, що її чоловіком ОСОБА_5 у той же час були позичені грошові кошти в розмірі 1600000,00 їй нічого невідомо.

Таким чином, керуючись статтями 49, 178 Цивільного процесуального кодексу, ОСОБА_3 повністю погодилась та визнала заявлені позивачем вимоги щодо визнання майнових прав на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33кв.м. розташовані на 7-у поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції ОСОБА_4, пр. Морський, 2 у м. Одесі, за ОСОБА_2 і не заперечувала проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в даній частині позову.

Розгляд даної справи ОСОБА_3 просила провести за її відсутності. Наслідки визнання позову їй відомі та зрозумілі.

Вказана заява посвідчена 17 липня 2018року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №1387.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 259 ЦПК України якщо в одному провадженні об’єднані кілька взаємопов’язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог.

Враховуючи, що дії відповідача щодо часткового визнання позову не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне прийняти часткове визнання позову відповідачем та ухвалити часткове рішення про задоволення позову в частині вимог про визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 14 червня 2007року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНТРАНСАВТО» було укладено договір №29 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого, продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНТРАНСАВТО» передає покупцю - ОСОБА_5 майнові права, а покупець приймає майнові права та зобов’язується сплатити продавцю ціну договору. Майновими правами за цим договором визначаються права продавця за договором комісії від 16.10.2006року. Належним чином засвідчена копія «Договору комісії» є Додатком №1 до цього договору. Відповідно до «Договору комісії» від 16.10.2006року продавець має право укладати договори купівлі - продажу майнових прав на отримання у власність після завершення будівництва площі апартаментів в сімейно-оздоровчому комплексі.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. зазначеного договору купівлі-продажу майнових прав, об’єктом майнових прав за цим договором визнається площа апартаментів, розмір котрих встановлюється додатком №2 до цього договору – «Об’єкт майнових прав». Продавець зобов’язаний передати покупцю майнові права в повному обсязі після повної сплати їх вартості, а покупець прийнятих їх. Передача та прийняття майнових прав здійснюється сторонами за актом приймання – передачі майнових прав.

Відповідно до п. 4.1. договору, ціну договору складають вартість майнових прав та витрати по виконанню продавцем інших зобов’язань за договором. Відповідно до п.4.2. договору, вартість майнових прав встановлюється сторонами у Додатку №3 до цього договору «Вартість майнових прав та порядок розрахунків».

Згідно додатку №2 до договору №29 купівлі-продажу майнових прав від 14 червня 2007року, згідно п. 1.3 договору від 14 червня 2007року покупець по виконанню даного договору стає власником апартаментів за будівельним №38, загальною площею 171,33 кв.м., розташованих на 7-у поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції ОСОБА_4, пр. Морський, 2 у м. Одесі, згідно графічного відображення (а.с. 25).

Відповідно до п.1 та п.2 Додатку №3 до договору купівлі-продажу майнових прав №29 від 14 червня 2007р. «вартість майнових прав та порядок розрахунків», у відповідно з п. 4.1, 4.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 14 червня 2007р. сторони дійшли згоди про те, що вартість (ціна) договору складає 1295100,00грн. Продовж п’яти банківських днів, після підписання договору покупець перераховує 100% загальної вартості (ціни) договору на р/р продавця (а.с. 26).

16 червня 2007року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) було укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець ОСОБА_2 при укладенні договору передала, а позичальник ОСОБА_5 прийняв у власність грошові кошти в розмірі 1295100,00грн. з метою купівлі майнових прав відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №29 від 14.06.2007року, укладеного між «Позичальником» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНТРАНСАВТО» на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33 кв.м., розташовані на 7-у поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції ОСОБА_4, пр. Морський, 2 у м. Одесі, вартістю 1295100,00грн. Позичальник зобов'язується у строк до 16 листопада 2015року у порядку, передбаченому цим договором, повернути Позикодавцю таку ж суму грошей в

розмірі 1295100,00грн. Позичальник засвідчує, що до підписання цього договору він отримав від Позикодавця у повному обсязі грошову суму в розмірі 12^5100,00 грн. Позикодавець зобов’язаний приймати виконання зобов’язань, а Позичальник» зобов’язаний здійснювати повернення позики. Про кожен платіж на договорі або на додатку до нього робиться відповідний запис, який засвідчується підписами обох сторін договору, і відсутність такого запису підтверджує відсутність належного платежу.

Відповідно до п. 10 договору позики від 16 червня 2007року сторони домовились, що в забезпечення виконання за цим договором повернення грошових коштів - позикодавцю передаються майнові права, а саме: майнові права позичальника за договором купівлі-продажу майнових прав №29 від 14.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНТРАНСАВТО» на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33 кв.м., розташованих на 7-у поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції ОСОБА_4, пр. Морський, 2 у м. Одесі, вартістю 1295100,00 грн.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5, отримавши від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1295100,00грн. з метою купівлі майнових прав відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №29 від 14.06.2007року, укладеного між «Позичальником» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНТРАНСАВТО» на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33 кв.м., розташовані на 7-у поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції ОСОБА_4, пр. Морський, 2 у м. Одесі, сплатив кошти за договором купівлі-продажу майнових прав та отримав такі майнові права на вказані апартаменти.

Разом з тим, ОСОБА_5 зобов’язань по укладеному договору позики не виконав, грошові кошти у встановлений у договорі термін не повернув.

Судовим розглядом встановлено, що 07 березня 2009року ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 09 березня 2009року, актовий запис №1456 (а.с. 36).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів справи вбачається, що дружиною ОСОБА_5 є ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, копією архівного витягу із запису акту про одруження (переклад з румунської мови на українську) (а.с. 29-34).

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем до майна померлого 07 березня 2009року ОСОБА_5.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

З урахуванням викладеного, оскільки ОСОБА_3 є спадкоємцем до майна померлого 07 березня 2009року ОСОБА_5, до неї перейшов обов’язок задовольнити вимоги кредитора, а тому, суд зазначає, що ОСОБА_3 є належним відповідачем у даній справі.

Відомостей щодо наявності інших спадкоємців до майна померлого 07 березня 2009року ОСОБА_5, ні позивачем, ні відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Борговим документом, що підтверджує укладання договору позики між відповідачем та позивачем є розписка, яка посвідчує передання йому визначеної грошової суми. Таким чином, так як договір позики це односторонній договір, то у відповідача виник обов’язок повернути позикодавцю грошові кошти у такій самій сумі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 та ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказів повернення грошової суми у розмірі 1295100,00 грн. за договором позики від 16 червня 2007року, відповідачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, суду не надано.

Згідно ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у

разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно ст. 620 ЦК України у разі невиконання обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 уклав договір щодо купівлі-продажу майнових прав №29 від 14.06.2007року, тобто вчинив дії, спрямовані навиникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги щодопереходу права власності на об’єкт будівництва або для набуття майнових прав на цей об’єкт.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

П. 10 договору позики, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 16 червня 2007року передбачено, що сторони домовились, що в забезпечення виконання за цим договором повернення грошових коштів - позикодавцю передаються майнові права, а саме: майнові права позичальника за договором купівлі-продажу майнових прав №29 від 14.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНТРАНСАВТО» на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33 кв.м., розташованих на 7-у поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції ОСОБА_4, пр. Морський, 2 у м. Одесі, вартістю 1295100,00 грн.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання ОСОБА_3, яка є спадкоємцем після смерті померлого чоловіка - ОСОБА_5, померлого 07 березня 2009року, та до якої перейшов обов’язок задовольнити вимоги кредитора, обов’язків по договору позики в частині своєчасного повернення грошових коштів, з урахуванням визнання відповідачем в цій частині позову, суд вважає вимоги ОСОБА_2 в частині вимог про визнання майнових прав на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33кв.м., розташовані на 7-му поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції Великого ОСОБА_4, провулок Морський, 2, у місті Одесі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Продовжити провадження в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об’єкт нерухомості, закрити підготовче провадження та призначити справу в цій частині вимог до судового розгляду.

Керуючись ч.ч. 2, 3, 4 ст. 200, ст.ст. 206, ч. 3 ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині вимог про визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: 65113, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії КЕ812625, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 28 жовтня 1997року) право власності на майнові права на апартаменти за будівельним №38, загальною площею 171,33кв.м., розташовані на 7-му поверсі 20-ти поверхової секції сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції Великого ОСОБА_4, провулок Морський, 2, у місті Одесі.

Продовжити розгляд справи в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об’єкт нерухомості.

Закрити підготовче провадження та призначити справу в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об’єкт нерухомості до судового розгляду по суті на 17 вересня 2018року о 14 годині 00 хвилин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.07.2018року.

Суддя Петренко В. С.