Постанова № 75541463, 19.07.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 398/4396/17

провадження № 22-ц/781/1138/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участі секретаря – Тимошенко Т.О.

учасники справи:

особа, що подала подання – державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4,

заінтересовані особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_7 та Кредит», Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», ОСОБА_8,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року у складі судді Коліуш Г.В. і

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4В звернувся до суду з поданням про визначення частки боржника ОСОБА_9 у майні, що перебуває у спільній сумісній власності зі ОСОБА_6, а саме, магазину змішаних товарів, який був реконструйований із квартир №147 та №148, розташованого за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний (колишня назва - Леніна), буд. 101.

Подання мотивовано тим, що на виконанні державного виконавця перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_9 на користь фізичних та юридичних осіб боргу в розмірі 8911878,03 грн.

З метою виконання рішення суду державним виконавцем здійснені заходи примусового виконання рішення, накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти боржника.

Однак, грошові кошті, рухоме та нерухоме майна, на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє.

За даними КП «ОМБТІ» ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності зі ОСОБА_6 на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.11.2007 року належить об’єкт нерухомого майна – магазин змішаних товарів, який був реконструйований із квартир №147 та №148, розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний (колишня назва - Леніна), буд. 101, однак в передбаченому порядку право власності не зареєстроване.

Враховуючи, що рухоме майно – транспортні засоби, зареєстровані за боржником, знаходяться у розшуку, інше нерухоме майно належне боржнику відсутнє, фактичного майна, на яке може бути звернуто стягнення не виявлено, враховуючи розмір заборгованості, що перевищує вісім мільйонів гривень, виконавець вважає за можливе звернути стягнення на об’єкт нерухомого майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 про визначення частки майна боржника, що перебуває у спільній частковій власності задоволено.

Визначено в майні, яким ОСОБА_5 спільно володіє зі ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), частку боржника ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в розмірі 1/2 частки магазину змішаних товарів загальною площею 143,00 кв.м, який був реконструйований із квартир №147 та №148, розташованого за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний (колишня назва - Леніна), буд. 101.

Ухвала мотивована тим, що державним виконавцем встановлено відсутність іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, транспорті засоби, які зареєстровані за боржником знаходяться у розшуку відповідно до постанов державних виконавців, боржник не вчиняє жодних дій щодо погашення заборгованості.

Виходячи з рівності часток ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на об’єкт нерухомого майна, не встановлення судом підстав для відступу від рівності часток співвласників об’єкта нерухомого майна суд дійшов висновку, що подання слід задовольнити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвали суду таа постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем не вжито заходів щодо розшуку рухомого майна боржника, не доведено, що у власності ОСОБА_9 перебуває частина нежитлового приміщення по пр. Соборний (Леніна),101 в м. Олександрія Кіровоградської області.

Судове рішення не є належним підтвердженням набуття ОСОБА_9 право власності на приміщення магазину.

В судовому засіданні апеляційного суду проведеного в режимі відеоконференції представник АТ «Банк «ОСОБА_7 та Кредит» ОСОБА_10 заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Державний виконавець та інші заінтересовані особи в судове засідання не з’явилися про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Від державного виконавця та АТ «Банк «ОСОБА_7 та Кредит» надійшли відзиви на апеляційну скаргу в яких просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Від державного виконавця надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без участі осіб які не з’явилися, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до облікової картки на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області перебуває зведене виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_9 на користь ПАТ КБ «Надра», ПАТ «ОСОБА_7 та Кредит», ОСОБА_8

Постановою від 03.10.2016 ВП №52447689 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_6 (боржник – ОСОБА_9В.) заборгованості на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_7 та кредит» в розмірі 5075950,19 та 576,70 грн. судових витрат.

Постановою від 03.10.2016 накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_9

Постановою від 24.02.2017 накладений арешт на грошові кошти боржника у ПАТ КБ «Приватбанк».

Відомості про отримання заробітної плати, доходів, пенсії відсутні, об’єктів нерухомого майна, земельних ділянок, великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, за боржником не зареєстровано.

Транспортні засоби, які зареєстровані за боржником, перебувають в розшуку, а саме: SKODA Octavia д/н НОМЕР_3 - з 13.11.2014 згідно з постановою Олександрійського ВДВС ГТУЮ в Кіровоградській області (ВП №43461423 від 21.08.2014 року); MITSUBISHI Outlander д/н НОМЕР_4 – з 16.05.2013 згідно з постановою ВПВР УДВС ГТУЮ в Кіровоградській області (ВП №36695412 від 14.05.2013 року)

Грошові кошти в банківських установах, об’єкти інтелектуальної власності, цінні папери відсутні, підприємницька діяльність припинена, за місцем реєстрації не проживає, що підтверджується відповідними довідками та актами державного виконавця, що додані до подання та досліджені судом.

Боржник ОСОБА_9 неодноразово викликався державним виконавцем, також ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.08.2017 року по справі №398/2657/17 був застосований до нього привід, однак не був виконаний.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.11.2007 за ОСОБА_6 та ОСОБА_9 визнано право спільної сумісної власності на самочинно реконструйований об’єкт нерухомого майна – магазин змішаних товарів загальною площею 143 кв.м., розташований у м. Олександрії Кіровоградської області, пр. Леніна, 101.

Право власності у встановленому порядку не зареєстроване.

За приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

За приписами ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (ч.2 ст.370 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.11.2007 задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_9 та визнано за ними право спільної сумісної власності на самочинно реконструйований об’єкт нерухомого майна – магазин змішаних товарів загальною площею 143 кв.м., розташований у м. Олександрії Кіровоградської області, пр. Леніна, 101 (т.2 а.с.86).

Суд вважає, що відсутність у встановленому порядку реєстрації права власності на вказаний об’єкт нерухомого майна не є підставою для відмови у визначенні в цьому майні частки боржника ОСОБА_9

Рішення суду, яким визнано право власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на самочинно реконструйований об’єкт нерухомого майна – магазин змішаних товарів набрало законної сили та ніким не оспорювалося.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки державним виконавцем встановлено відсутність іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, а транспорті засоби, які зареєстровані за боржником знаходяться у розшуку, боржник не вчиняє жодних дій щодо погашення заборгованості, подання державного виконавця підлягає задоволенню.

При цьому суд правильно виходив з рівності часток ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на об’єкт нерухомого майна.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права або порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19.07.2018.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді О.Л.Карпенко

ОСОБА_3