Рішення № 75541390, 26.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2018 року № 826/7472/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у склад судді Аверкової В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа Київський міський військовий комісаріат

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту- позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту- відповідач), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову підполковнику в запасі ОСОБА_1 в призначенні та виплаті доплати до одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності І-б групи з 18 вересня 2017 року внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 грудня 2017 року №133;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності І-б групи ОСОБА_1 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач заначив, що він проходив службу в Збройних Силах України, наказом від 07 липня 2015 року №417 звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я.

Відповідно до висновку Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), з 09 вересня 2015 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюваннями, які пов'язані із захистом Батьківщини.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 275600 грн.

У зв'язку із суттєвим погіршенням стану здоров'я позивачу 20 вересня 2017 року було проведено повторний огляд МСЕК та за результатами огляду встановлено І-б групу інвалідності у зв'язку з захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини. Групу інвалідності встановлено з 18 вересня 2017 року.

З огляду на встановлення (зміну) іншої групи інвалідності позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату з заявою щодо отримання доплати до одноразової грошової допомоги.

Листом від 15 січня 2018 року Київський міський військовий комісаріат повідомив позивачу, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол засідання від 22 грудня 2017 року №133), останньому було відмовлено у виплаті вищезазначеної доплати до одноразової грошової допомоги.

Вважаючи дії відповідача протиправними, щодо невизнання права позивача на отримання доплати до грошової допомоги як інваліда І-б групи у зв'язку зі зміною групи інвалідності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.

21 червня 2018 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що якщо протягом двох років після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно з довідкою МСЕК від 20 вересня 2017 року серії АВ №0427372 первинно позивачу було встановлено II групу інвалідності з 09 вересня 2015 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, з огляду на це ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму.

Відповідно до довідки до Акта МСЕК серії АВ №0643868 при повторному огляді позивачу було встановлено І групу інвалідності з 18 вересня 2017 року, що не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги, оскільки встановлення І-б групи відбулося поза межами двох річного строку.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в Збройних Силах України, наказом від 07 липня 2015 року №417 звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я та 22 серпня 2015 року відповідно до наказу командира військової частини А2513 від 09 липня 2015 року №144 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до висновку Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), зазначеного у довідці від 20 вересня 2017 року серії AB №0427372, позивачу встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюваннями, які пов'язані із захистом Батьківщини. Групу інвалідності встановлено з 09 вересня 2015 року, інвалідність встановлено до 01 жовтня 2017 року, а дата чергового переогляду 18 вересня 2017 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 275600 гривень.

20 вересня 2017 року позивачу було проведено повторний огляд МСЕК та за результатами огляду встановлено І-б групу інвалідності у зв'язку з захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини. Групу інвалідності встановлено з 18 вересня 2017 року.

У зв'язку з встановленням (зміною) іншої групи інвалідності позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату з заявою щодо отримання доплати до одноразової грошової допомоги.

22 грудня 2017 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 22 грудня 2017 року №133, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у разі зміни групи інвалідності доплата до одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, а позивачу ІІ групу інвалідності на І-б змінено понад дворічний термін.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, вищевказаний Закон пов'язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону №2011- ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 5 (в редакції, яка діяла з 30 липня 2015 року) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Разом з цим, відповідно до частини четвертої статті 16-3 цього Закону (в редакції Закону яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що додається (далі - Порядок №975).

Згідно з пунктом 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу за наслідками первинного огляду від 09 вересня 2015 року встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у зв'язку з чим ОСОБА_1 виплачена грошова допомога в розмірі 275600 грн. Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової допомоги у випадку часткової втрати працездатності, передбаченим статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Після спливу дворічного терміну, встановленого вищевказаним Законом, а саме: з 18 вересня 2017 року за наслідками повторного огляду позивачу встановлено І-б групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини.

Отже, позивачу встановлено вищу групу інвалідності (змінено) понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності.

Таким чином, оскільки законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту її первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, тому суд відхиляє доводи позивача, що він набув відповідне право, оскільки між встановленням ІІ групи інвалідності та встановленням І-б групи інвалідності минуло більше 2-х років.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, в обґрунтування позовних вимог на те, що норми законодавства, які діяли на час встановлення йому ІІ групи інвалідності, та які передбачають, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми здійснюється за умови, що зміна групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, не можуть на нього розповсюджуватись, оскільки позивач набув відповідного статусу ще на час дії норм, які не передбачали зазначені обмеження в часі, а тому незалежно від часу зміни групи інвалідності, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням раніше отриманої суми.

Так, редакція частини четвертої статті 16-3 №2011-ХІІ діяла як на час встановлення позивачу ІІ групи, так і на час встановлення І-б групи інвалідності, передбачає обмеження у виплаті різниці в розмірі одноразової допомоги дворічним терміном з моменту первинного встановлення або інвалідності, або ступеня втрати працездатності.

Суд звертає увагу позивача, що наведені у позовній заяві приклади правової позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 10 березня 2015 року у справі №21-563а14, не можуть бути застосовані у адміністративній справі №826/7472/18 оскільки вказані приклади правової позиції суду вищої інстанції стосуються порядку застосування положень статті 16 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а не положень пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким урегульовано спірні правовідносини у цій справі.

Крім того, правовідносини у ній регулювалися також постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, а у даній справі постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Таким чином, правовідносини у справі №21-563а14 є відмінними, від тих, які є предметом розгляду в даній справі, а тому суд вважає такі доводи позивача помилковими.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки зміна групи інвалідності відбулась після спливу дворічного строку, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду І-б групи, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. З огляду на викладене, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова