Ухвала суду № 75541166, 24.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

24 липня 2018 року м. Київ№ 826/1781/17Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" до третя особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни Громадська організація "Асоціація потерпілих вкладників "ФОРУМ СОС" про визнання дій протиправними та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (далі також - ТОВ «Золотий екватор», позивач) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд, відповідач-1), публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко Ірини Миколаївни (далі також - Уповноважена особа, відповідач-2), в якому просить:

1) визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо реалізації (продажу) права вимоги ПАТ «Банк Форум» за Кредитним договором №1-0020/13/30-KL від 29 березня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Золотий екватор», та Кредитним договором №1-0021/13/30-KL від 29 березня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та МПП «ВК ІМПЕКС»;

2) зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб утриматися від реалізації (продажу) права вимоги ПАТ «Банк Форум» за Кредитним договором № 1-0020/13/30-KL від 29 березня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Золотий екватор», та Кредитним договором № 1-0021/13/30-KL від 29 березня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та МПП «ВК ІМПЕКС»;

3) визнати протиправними дії Уповноваженої особи щодо реалізації (продажу) права вимоги ПАТ «Банк Форум» за Кредитним договором № 1-0020/13/30-KL від 29 березня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Золотий екватор», та №1-0021/13/30-KL від 29 березня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та МПП «ВК ІМПЕКС»;

4) зобов'язати Уповноважену особу утриматися від реалізації (продажу) права вимоги ПАТ «Банк Форум» за Кредитним договором № 1-0020/13/30-KL від 29 березня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Золотий екватор», та Кредитним договором №1-0021/13/30-KL від 29 березня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та МПП «ВК ІМПЕКС»;

5) визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань консолідації та продажу активів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рекомендувати виконавчій дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердити умови реалізації активів (майна) ПАТ «Банк Форум» (права вимоги ПАТ «Банк Форум» за Кредитним договором № 1-0020/13/30-KL від 29 березня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Золотий екватор», та Кредитним договором №1-0021/13/30-KL від 29 березня 2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та МПП «ВК ІМПЕКС») та організації торгів за ними.

Судом до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - громадську організацію «Асоціація потерпілих вкладників «ФОРУМ СОС».

Під час розгляду справи представником відповідача-1 заявлено клопотання про закриття провадження по справі, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача-2 підтримав заявлене клопотання.

Представник позивача заперечував щодо клопотання про закриття провадження у справі.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду.

Судом ухвалено відкласти розгляд даного клопотання до дослідження матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.08.2018, на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання), суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вирішуючи клопотання представника відповідача-1, суд виходить з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Предметом розгляду у даній справі є визнання протиправними дій та рішень щодо реалізації (продажу) права вимоги ПАТ "БАНК ФОРУМ" за кредитним договором №1-0020/13/ЗО-КL від 29.03.2013, укладеним з ТОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР", та кредитним договором №1-0021/13/ЗО-КL від 29.03.2013, укладеним з МПП "ВК ІМПЕКС".

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 23.02.2012 N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон N 4452-VI) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону N 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону N 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених ст. 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до частини п'ятої статті 34 Закону N 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Частиною другою статті 37 Закону N 4452-VI встановлено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону N 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Разом з тим, при вирішенні питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, необхідно враховувати не лише суб'єктний склад сторін, а й характер таких правовідносин.

Так, правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені ліквідацією Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" та реалізацією права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором, укладеним між банком та позивачем.

Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у частині першій статті 48 Закону № 4452-VI, збігаються за змістом з повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у частинах третій, п'ятій статті 22 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частинами першою, другою статті 50 Закону № 4452-VI встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об'єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об'єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.

Частинами другою та третьою вказаної статті Закону № 4452-VI після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках) (частина шоста статті 51 Закону № 4452-VI).

Враховуючи викладене та те, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати підготовку банку до ліквідації та здійснення ліквідації такого банку, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, Фонд у даному випадку діє як представник сторони договірних відносин.

Зазначені обставини свідчать про те, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України. Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.04.2018 у справі № 826/7532/16.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких підстав та з урахуванням того, що заявлені позовні вимоги не віднесені до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

За таких обставин, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 238, ст.ст. 239, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 826/1781/17.

2. Попередити Позивача, що повторне звернення з тією самою заявою не допускається.

3. Копію ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій