Рішення № 75541009, 17.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2018 року 12:00 № 826/18925/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Васильченко І.П., суддів: Вєкуа Н.Г., Шевченко Н.М., при секретарі судового засідання Ксендзові А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до треті особиФонду державного майна України Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Голова Фонду державного майна України Білоус Ігор Олеговичпровизнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_1;

від позивача: ОСОБА_3;

від відповідача: Слуценко Р.П.;

від третьої особи 1: Бондар М.В.;

від третьої особи 2: не з'явився.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 липня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Фонду державного майна України, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Голова Фонду державного майна України Білоус Ігор Олегович, в якому просить:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Голови Фонду державного майна України № 180-р від 31.10.2016 р. «Про звільнення ОСОБА_1», яким ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву;

2. Зобов'язати Голову Фонду державного майна України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та звернути рішення до негайного виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.01.2017 р. суддею Качуром І.А. відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.10.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П. та призначено до колегіального судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані протиправним звільненням позивача із займаної посади.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, оскільки вважає, що звільнення позивача відбулося із порушенням норм чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи заперечення на позовні вимоги зазначив, що звільнення позивача відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства за фактом неналежного виконання ним своїх службових обов'язків.

Представником третьої особи 1 письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надано.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надав.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, наказом Голови Фонду державного майна України №2-р від 14.01.2011 р. був призначений на посаду заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України з 17 січня 2011 року.

Наказом Голови Фонду державного майна України № 180-р від 31 жовтня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1» за вчинення дисциплінарних проступків, а саме: використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб, прийняття необґрунтованих рішень, що спричинило незаконне використання державного майна на підставі подання від 13.10.2016 р. дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Фонду державного майна України з особливого складу від 21.10.2016 р. № 169-р «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1», письмового пояснення позивача від 31.10.2016 р. позивача було звільнено з займаної посади відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Позивач, вважаючи звільнення його з посади заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України на підставі наказу Голови Фонду державного майна України № 180-р від 31.10.2016 р. з посиланням на підставу звільнення - п. 4 ч. 1 ст.87 Закону України «Про державну службу» , а саме: за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, протиправним звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регламентовано Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року N 889-VIII (надалі - Закон N 889-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону N 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 названого Закону).

Частиною 2 ст. 65 Закону N 889-VIII визначено, що дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього ж Закону до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

З системного аналізу викладених положень законодавства слідує, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача стало, зокрема, подання від 13.10.2016 р. дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Фонду державного майна України.

Так, дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 відкрито на підставі доповідної записки Департаменту забезпечення діяльності Фонду від 03.06.2016 р. № 42-125 та результатів перевірки, яка проведена на виконання наказу Фонду державного майна України від 02.03.2016 р. № 433 «Про проведення перевірки регіонального відділення Фонду по м.Києву», та які оформлені актом від 29.03.2016 р. про результати перевірки щодо неправомірних дій посадових осіб Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву під час надання в оренду державного майна- двох будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнення орендної плати за період з 26.12.2013 року по теперішній час.

В ході дисциплінарного провадження Комісією встановлено, що регіональним відділенням при укладенні договору від 26.12.2013 р. № 6718 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності порушено вимоги ст. 18, 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», що спричинило незаконне використання державного майна, а також ст. 23 вказаного Закону в частині незазначення у договорі оренди істотної умови передачі в користування пам'ятки культурної спадщини-забезпечення збереження пам'ятки відповідно до вимог цього Закону.

В порушення ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» регіональним відділенням погоджено суборенду державного майна, що спричинило його незаконне використання, при тому що регіональне відділення було проінформоване про порушення умов договору оренди, а саме: фактичне передання майна в суборенду до погодження з орендодавцем, а також, що орендоване майно буде використовуватися всупереч його призначення, зазначеному в договорі. Регіональне відділення не забезпечило контроль за використанням державного майна; за наявності інформації, що орендар займається в основному здачею нерухомого майна в оренду, не вжило жодних заходів для отримання доказів здійснення видавничої та торгівельної діяльності, а також права на застосування фактично пільгової ставки, чим допустило порушення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та збитки бюджету, крім того порушило ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Комісія в процесі дисциплінарного провадження встановила наявність у діях заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 9, 14 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме: використання повноважень в неправомірних особистих інтересах інших осіб, прийняття необґрунтованих рішень, що спричинило незаконне використання державного майна.

Враховуючи, вчинення дисциплінарних проступків та наявність вини у діях ОСОБА_1 комісією запропоновано за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених п. 9, 14 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» застосувати до заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у відповідності до ст. 66 вказаного Закону.

Оцінивши фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що комісією під час розгляду дисциплінарної справи не було враховано наступне.

Так, у висновку про наявність в діях заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву ОСОБА_1 дисциплінарного проступку йдеться про те, що позивач використав свої повноваження в неправомірних особистих інтересах інших осіб.

За визначенням наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Натомість в акті не встановлено на користь яких саме осіб було використано повноваження позивача та не зазначено, який саме особистий інтерес мав на меті останній, зокрема, майновий чи немайновий, чи був такий інтерес реалізований, якщо так, то яким шляхом, тощо. Також в акті не зазначено, яких саме збитків було завдано діями позивача державі, в якому розмірі.

Відповідачем також не взято до уваги, що з січня 2016 року його посадові обов'язки регулюються Посадовою Інструкцією заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, затвердженою начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 18.01.2016 р., в якій відсутні завдання та обов'язки, пов'язані з контрольними функціями щодо використання орендованого державного майна.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 30-к від 18.01.2016 р. з метою упорядкування роботи позивачу були підпорядковані такі структурні підрозділи: відділ приватизації, управління державним майном та корпоративними правами держави, відділ діловодства та контролю, відділ інформаційного забезпечення. Контроль за договорами оренди державного майна був покладений на заступника начальника регіонального відділення Березового Євгена Петровича.

Обставини, які мали враховуватися, як підстава для звільнення позивача, повинні були відбутися протягом періоду з 01.11.2015 р. по 31.10.2016 р. Натомість в порушення ч. 3 ст. 65 Закону України «Про державну службу» притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося після спливу шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що висновок дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Фонду державного майна України від 11.10.2016 р., який став підставою для звільнення позивача, не містить жодних підтверджених доказів того, що позивач використовував свої повноваження в особистих інтересах чи інтересах третіх осіб.

В контексті наведеного суд приходить до висновку, що наказ Голови Фонду державного майна України № 180-р від 31.10.2016 р. «Про звільнення ОСОБА_1», яким ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а, отже, належним способом захисту прав позивача є поновлення його на посаді заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з дня наступного за днем звільнення, тобто з 01.11.2016 р.

Згідно із ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайному виконанню підлягають рішення щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з 01 листопада 2016 року підлягають негайному виконанню.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд також зауважує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Так, у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас у рішенні від 27.09.2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 цієї статті).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Фонду державного майна України № 180-р від 31 жовтня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з 01 листопада 2016 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з 01 листопада 2016 року.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.П. Васильченко

Судді Н.Г. Вєкуа

Н.М. Шевченко

Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2018 р.