Рішення № 75540859, 16.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 липня 2018 року №826/4740/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., здійснюючи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відкритий судовий розгляд адміністративної справи

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Столичний млин" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2017 №0210561208 за участю:

представника позивача - Чебуніної А.М.,

представника відповідача - Зайцевої О.В.,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Столичний млин" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2017 №0210561208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відсутності документальної перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про заниження грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 22.11.2017 №19249/26-15-12-08-20/37175801 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 19.12.2017 №0210561208.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний млин".

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний млин" вимог підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, а саме: заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на 428 095, 00 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 22.11.2017 №19249/26-15-12-08-20/37175801 (далі - Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач подав до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві заперечення.

За результатами розгляду заперечення, поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний млин", відповідачем було прийнято рішення від 15.12.2017 №42012/10/26-15-12-08-14, яким висновки Акту перевірки залишено без змін.

В подальшому Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 №0210561208, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів» у розмірі 535 119, 00 грн., у тому числі: 428 095, 00 грн. - основний платіж, 107 024, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 19.12.2017 №0210561208, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 23.02.2018 №6841/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Столичний млин", не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий Кодекс України.

Згідно статтею 62 Податкового кодексу України (в редакції на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Таким чином, предметом камеральної перевірки є правильність відображення (з методологічної та арифметичної точок зору) показників, необхідних для обчислення бази оподаткування, проте достовірність цих показників, перевіряється шляхом комплексного дослідження в ході документальної перевірки: податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу державної податкової служби (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, ніж визначенні статтею 75 Податкового кодексу України. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме: податкові декларації (розрахунки), дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість, дані Єдиного реєстру акцизних накладних та дані системи електронного адміністрування реалізації пального і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 31.01.2018 №804/5957/16 (ЄДРСРУ № 72065330).

Разом з тим, як вбачається з акта перевірки від 22.11.2017 №19249/26-15-12-08-20/37175801, контролюючим органом встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування згідно податкової декларації з податку на прибуток та згідно звіту про фінансовий результат підприємства, тобто відповідачем зроблено висновок щодо дотримання вимог правильності нарахування та сплати податку на прибуток приватних підприємств, що відповідно до підпункту 75.1.2 Податкового кодексу України, є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Натомість, відповідно до вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Системний аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що у межах камеральної перевірки відповідачем досліджувались документи, факти та обставини, які повинні встановлюватись при проведенні документальної перевірки. А тому, відповідачем порушено порядок проведення податкової перевірки, визначений чинним законодавством України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що під час проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача не встановлено наявність арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2017 року.

Разом з тим, як вбачається з податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Млин» поданої 08.11.2017 (що підтверджується квитанцією від 08.11.2017 №2), задекларований позивачам податок на прибуток за 9 місяців 2017 року, що підлягає оподаткуванню складає 2 096 647, 00 грн.

Так, в податкові декларації платником самостійно зазначено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності (рядок 02) в сумі 10 810 692, 00 грн; податок на прибуток (рядок 06) в сумі 2 096 647, 00 грн. та податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 19) в сумі 4 663, 00 грн.

Відповідачем в процесі розгляду адміністративної справи не обґрунтовано суду яким чином та на підставі яких даних в межах проведення камеральної перевірки було нараховано збільшення суми податкового зобов'язання позивача за платежем «податок на прибуток підприємств», адже відповідно до квитанцій, які зазначені вище, позивачем було сплачено відповідну суму задекларованого податку, при цьому суд наголошує, що в разі виникнення певних невідповідностей задекларованих даних відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків, чого останнім зроблено не було.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Також, суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 20.02.2018 №К/9901/4570/17, згідно з якою, суд дійшов висновку, що Акт перевірки, отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного податкового законодавства, дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві по проведенню перевірки позивача, оформленої актом від 22.11.2017 №19249/26-15-12-08-20/37175801 є протиправними, в зв'язку з чим прийняте на підставі вказаного акту перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.12.2017 №0210561208 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.12.2017 №0210561208.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04665, м. Київ, вул. Шолуденко, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний млин" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 81, код ЄДРПОУ 37175801) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 026, 80 грн. (вісім тисяч двадцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 25.07.2018.

Суддя Літвінова А.В.