Рішення № 75540262, 23.07.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1141/18

РІШЕННЯ

іменем України

23 липня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участі:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Лісовогринівецької сільської ради про визнання розпоряджень незаконними та скасувати їх, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лісовогринівецької сільської ради, в якій просить суд:

1. Поновити строк звернення до суду з цим позовом.

2. Визнати незаконним розпорядження Лісовогринівецької сільської ради від 21.12.2017 №153-к про оголошення позивачу догани та скасувати його.

3. Визнати незаконним розпорядження Лісовогринівецької сільської ради від 26.12.2017 №160-к про звільнення позивача та скасувати його.

4. Стягнути з Лісовогринівецької сільської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 12.02.2018 в розмірі 11790,30 грн.

5. Зобов'язати Лісовогринівецьку сільську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.12.2017 по момент поновлення позивача на роботі.

6. Зобов'язати Лісовогринівецьку сільську раду нарахувати позивачу компенсацію за невикористану відпустку з розрахунку 34 календарні дні основної та додаткової відпустки на рік та виплатити позивачу різницю, що утворилась в зв'язку з помилковим її обрахунком.

7. Зобов'язати Лісовогринівецьку сільську раду здійснити всі обов'язкові відрахування до бюджету та ЄСВ, які виникнуть у зв'язку з виконанням цього рішення суду.

8. Стягнути з Лісовогринівецької сільської ради судові витрати.

9. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на користь позивача платежів в межах одного місяця.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. ст. 5, 64, 65, 66, 69, 73, 75 Закону України "Про державну службу та ст. ст. 40, 139, 147 Кодексу законів про працю України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначає, що працювала державним службовцем в Лісовогринівецької сільської ради з 01.08.2016 на посаді спеціаліста-землевпорядника 1 категорії відділу архітектури та землеустрою Лісовогринівецької сільської ради. Позивачка вказує, що розпорядженням Лісовогринівецької сільської ради від 21.12.2017 №153-к від 21.12.2017 їй оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків та порушення як посадовою особою місцевого самоврядування правил етичної поведінки, а розпорядженням Лісовогринівецької сільської ради від 26.12.2017 №160-к позивачку звільнено з підстав порушення 20.12.2017 загальних правил поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування у стосунках між колегами: секретарем сільської ради ОСОБА_4 та начальником юридичного відділу ОСОБА_2

Адміністративний позов мотивований тим, що на думку позивачки, в діях відповідача має місце порушення чинного трудового законодавства. Позивачка вважає оскаржувані розпорядження відповідача протиправними, вказує, що відомості зазначені у розпорядженнях не відповідають дійсності, а тому з метою захисту своїх прав звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

13.04.2018 від представника відповідача надійшла заява, у якій останній просить суд залишити позовну заяву ОСОБА_3 без розгляду, з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем.

Вирішуючи питання про дотримання позивачем строків звернення з позовною заявою, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд встановив, що ОСОБА_3 звільнено з посади розпорядженням голови Лісовогринівецької сільської ради від 26.12.2017 №160-к, з 27.12.2017.

До Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом позивач звернувся 20.03.2018.

Разом з тим, судом взято до уваги факт перебування на лікарняному ОСОБА_3 до 31.01.2018 року, що підтверджується лікарняними листами та факт звернення позивача 14.02.2018 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області (провадження в справі закрито ухвалою суду 20.03.2018).

Суд звертає увагу про правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "ОСОБА_4 проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти розуміється вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України є свого роду "фільтром", який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи.

Враховуючи наведене, строк звернення до суду було поновлено.

Від представника відповідача 18.04.2018 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_3 У поданому відзиві представник відповідача заперечує проти позову, з підстав викладених у відзиві просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

В ході судового розгляду судом допитані в якості свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Зазначені особи підтвердили факт того, що позивач 27.12.2017 дійсно перебував на робочому місці, однак дана обставина сторонами не оспорювалася. Жодних інших даних, що свідчили б про порушення відповідачем вимог чинного законодавства, стосовно застосування дисциплінарних стягнень до відповідача, зазначені особи не повідомили.

ОСОБА_8 дав суду покази, що 27.12.2017 року під час наради у голови Лісовогринівецької сільської ради ОСОБА_3 заходила у кабінет, де проходила нарада, та спілкувалася з головою Лісовогринівецької сільської ради. Про що була розмова він не знає.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 надали суду пояснення про нарахування позивачу компенсації за невикористану частину відпустки при звільненні.

Суд встановив, що ОСОБА_3 розпорядженням голови Лісовогринівецької сільської ради від 03.05.2012 №16-к прийнята на посаду спеціаліста-землевпорядника Лісовогринівецької сільської ради з 07.05.2012.

Розпорядженням голови Лісовогринівецької сільської ради від 31.03.2017 №47-к, на підставі доповідної записки начальника відділу архітектури та землеустрою сільської ради ОСОБА_11 від 22.03.2017, пояснення ОСОБА_3 від 22.03.2017, ОСОБА_3 оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків.

У поясненні відібраному у позивачки 22.03.2017, останньою вказано, що у неї не було фізичної можливості вчасно підготувати проекти із земельних питань, у зв'язку з значною службовою навантаженістю.

Розпорядженням голови Лісовогринівецької сільської ради від 14.07.2017 №87-к, на підставі доповідної записки начальника відділу архітектури та землеустрою сільської ради ОСОБА_11 від 14.07.2017, акта від 14.07.2017 про відмову ОСОБА_3 надавати пояснення щодо неякісної підготовки проектів рішень 24 сесії сільської ради, ОСОБА_3 - спеціалісту-землевпоряднику І категорії відділу архітектури та будівництва сільської ради - за неналежне та систематичне невиконання службових обов'язків оголошено догану (арк. спр. 95).

На підставі доповідної записки секретаря сільської ради ОСОБА_4 від 20.12.2017 (арк. спр. 88), доповідної записки начальника юридичного відділу сільської ради ОСОБА_2 від 20.12.2017 (арк. спр. 87), сільський голова ОСОБА_12 20.12.2017 №1507 звертався до ОСОБА_3 з листом, у якому просив надати письмові пояснення щодо порушення 20.12.2017 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування у стосунках з колегами: секретарем сільської ради ОСОБА_4 та начальником юридичного відділу ОСОБА_2 до 10 години 21.12.2017 (арк. спр. 90).

Працівниками Лісовогринівецької сільської ради 21.12.2017 о 11:40 ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_9 складено акт про відмову ОСОБА_3 надавати письмові пояснення щодо порушення нею 20.12.2017 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування у стосунках з колегами: секретарем сільської ради ОСОБА_4 та начальником юридичного відділу ОСОБА_2 (арк. спр. 91).

Листом сільського голови ОСОБА_12 вих. №1509 від 21.12.2017 ОСОБА_3 запропоновано надати пояснення щодо неналежного виконання нею посадових обов'язків, а саме підготовки проектів рішень до позачергової 31-ї сесії сільської ради.

Працівниками Лісовогринівецької сільської ради 21.12.2017 ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_4, Н.С. складено акт про те, що 21.12.2017 ОСОБА_3 відмовилася надавати письмові пояснення щодо неналежного виконання посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією та ознайомлюватись з листом від 21.12.2017 №1509 (арк. спр. 93).

Розпорядженням голови Лісовогринівецької сільської ради від 21.12.2017 №153-к, на підставі доповідної записки секретаря сільської ради ОСОБА_4 від 20.12.2017 (арк. спр. 88), доповідної записки начальника юридичного відділу сільської ради ОСОБА_2 від 20.12.2017 (арк. спр. 87), акта ОСОБА_3 про відмову надавати пояснення щодо порушення нею 20.12.2017 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування у стосунках з колегами: секретарем сільської ради ОСОБА_4 та начальником юридичного відділу ОСОБА_2, та неналежним виконанням своїх посадових обов'язків, ОСОБА_3 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків та порушення нею як посадовою особою місцевого самоврядування правил етичної поведінки.

Працівниками Лісовогринівецької сільської ради 21.12.2017 ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_4, Н.С. також складено акт про те, що 21.12.2017 ОСОБА_3 відмовилася ознайомлюватися під підпис з розпорядженням сільського голови №153-к від 21.12.2017 "Про оголошення догани ОСОБА_3М." (арк. спр. 94).

Розпорядженням голови Лісовогринівецької сільської ради від 26.12.2017 №160-к, у зв'язку з систематичним неналежним виконанням посадових обов'язків спеціалістом-землевпорядником І категорії відділу архітектури та землеустрою сільської ради ОСОБА_3, що засвідчується застосуванням до даного працівника заходів дисциплінарного стягнення у вигляді доган та грубим порушенням нею як посадовою особою місцевого самоврядування правил етичної поведінки, ОСОБА_3 звільнено з посади спеціаліста-землевпорядника І категорії відділу архітектури та землеустрою Лісовогринівецької сільської ради 27.12.2017, відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, як таку, до якої раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи органу місцевого самоврядування врегульовані: Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовані Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Так, статтею 1 зазначеного Закону закріплено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Натомість твердження позивача та його представника стосовно того, що ОСОБА_3 є державним службовцем та на неї поширюється Закон України "Про державну службу" є хибними, оскільки позивач є посадовою особою місцевого самоврядування.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування").

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є:

додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

додержання прав та свобод людини і громадянина;

збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;

сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі;

шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Відповідно до п.п. 5, 8 Розділу 2 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016р. №158, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.08.2016р. за №1203/29333, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов'язків зобов'язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об'єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування мають дбати про авторитет державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, а також про позитивну репутацію державних органів та органів місцевого самоврядування, що включає дотримання правил етикету, належного зовнішнього вигляду, забезпечення високої якості роботи, встановленого внутрішнього службового розпорядку.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Статтею 139 КЗпП України закріплено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (далі - Постанова №9) звернуто увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України.

Пунктом 22 Постанови №9 визначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що при вирішенні спору по суті слід з'ясувати безпосереднє дотримання власником або уповноваженим ним органом строку застосування дисциплінарного стягнення та строк його накладення.

Судом встановлено, що місячний строк застосування до позивача дисциплінарних стягнень відповідачем не пропущено.

Згідно зі ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що посадова особа місцевого самоврядування має обов'язки та повинна дотримуватись правил етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування, за невиконання чи не належне виконання яких передбачена дисциплінарна відповідальність визначена законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі:

порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Посадові особи місцевого самоврядування, крім посадових осіб, зазначених у частині другій цієї статті, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Посилання позивача протиправність звільнення, оскільки 27.12.2017 року вона знаходилася на лікуванні, суд оцінює критично, зважаючи на те, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області провело позапланову перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності ОСОБА_3 у Хмельницькій центральній районній лікарні. Висновок перевірки: листок непрацездатності №071463 з 27.12.2017 по 12.01.2018 виданий необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що при застосуванні до позивача заходів дисциплінарного впливу відповідачем дотримано строк та процедуру накладення дисциплінарних стягнень, а також враховано попередню роботу працівника та дисциплінарні стягнення, що передували звільненню позивача зі служби в органах місцевого самоврядування. А тому, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання незаконним розпорядження Лісовогринівецької сільської ради від 21.12.2017 №153-к про оголошення позивачу догани та розпорядження Лісовогринівецької сільської ради від 26.12.2017 №160-к про звільнення позивача необхідно відмовити.

Щодо позовної заяви про нарахування компенсації за невикористану відпустку суд зазначає таке.

Під час судового розгляду справи судом було досліджено правомірність розрахунків невикористаної відпустки ОСОБА_3, середньоденної заробітної плати та виплату відповідної суми при звільненні позивача. При цьому суд критично ставиться до обґрунтування позиції позивача та її представника щодо надання їй відпустки тільки у розмірі 24 календарних дні, а не 30 календарних днів, оскільки це спростовується записами у особовій картці ОСОБА_3, а також заявами позивача, розпорядженнями про надання відпустки, а також бухгалтерськими документами відповідача.

Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України "Про відпустки" окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. №1290 (із змінами).

Розділом XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" вищевказаного Списку для працівників, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі персональних комп'ютерах), передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів (позиція 58).

Разом з тим, статтею 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлено, що посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки.

Таким чином, оскільки чинним законодавством України посадовим особам місцевого самоврядування передбачено збільшений розмір відпустки, то права на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, в тому числі за роботу з комп'ютером, вони не мають.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом з тим, хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, пункт 29).

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, 31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Молодіжна, 17) до Лісовогринівецької сільської ради (код 04403717, 31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4) про визнання розпоряджень незаконними та скасувати їх, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27 липня 2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_15