Рішення № 75540129, 26.07.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1138/1810 год. 50 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Дудар Е.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2,ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним позовом до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 04.06.2018 року №UA508070/2018/000052/2.

Ухвалою від 18.06.2018 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 06.07.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, учасникам справи надано стро на подання заяв по суті справи, судове засідання призначене на 26.07.2018 року о 09:30 год.

26.07.2018 року в судовому засіданні протокольною ухвалою на підставі ст. 52 КАС України суд допустив у справі процесуальне правонаступництво, замінивши неналежного відповідача – Херсонську митницю ДФС України на його правонаступника – Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Таким чином, відповідачем у справі є Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що статтями 49, 51, 52, 53, 54 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Позивач вважає, що метод визначення митної вартості за ціною договору є пріоритетним, а тому при контролі правильності визначення митної вартості товарів перш за все органом доходів і зборів мають бути здійснені всі передбачені законом заходи для застосування основного методу. За наявності сумнівів щодо повноти відомостей та документів, що подані декларантом для підтвердження митної вартості, митний орган має витребувати необхідні додаткові документи та вжити інші заходи для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Підприємство стверджує, що для підтвердження заявленої митної вартості товару ним надано митному органу всі необхідні документи, передбачені ст. 53 МК України, а саме ті які ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, яка підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України, а тому відповідачем необґрунтовано відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Посилаючись на наведене, позивач стверджує про наявність підстав для скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів. Представник позивача просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що декларантом обрано основний метод визначення митої вартості товару – за ціною товару щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 58 МКУ під митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту розуміється ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Перевіркою поданих документів було встановлено наявність розбіжностей, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Позивач не спростував наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товару. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що дії митного органу є правомірними, відтак наявні піжстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

06.03.2018 року між ТОВ "Строй Мир" та компанією SHUNDE HUANRUN IMP & EXP CO LTD OF FOSHAN, Китай, укладено контракт № СН-UA-18/03/06 від (далі-Контракт) на поставку побутової техніки та запасних частин до неї за номенклатурою, кількістю та цінам згідно супровідних документів на умовах CIF ODESSA/ CHЕRNOMORSK/ YUZHNIY, Україна, відповідно до правил Інкотермс 2010.

Предметом Контракту є імпорт позивачем на митну територію України товару, а саме: вентилятори підлогові, побутові, з вмонтованим електродвигуном, потужністю 35Вт-14672 шт., торговельної марки MIDAS, призначені для подавання великої кількості повітря, загальною вагою 34170 кг, вартістю 47684 доларів США.

04.06.2018 року декларантом позивача ФОП ОСОБА_4 для митного оформлення товару до сектору митного поста "Херсон - центральний" Херсонської митниці ДФС України подано митну декларацію № UA508070/2018/000696, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 47684 доларів США, за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з вантажно-митною декларацією позивачем для оформлення товару надано: зовнішньоекономічний договір (контракт); доповнення до зовнішньоекономічного контракту; пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс); коносамент; автотранспортна накладна; декларація про походження товару; договір про надання послуг митного брокера.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, в поданому до митного оформлення контракті № CH-UA-18/03/06 від 06.03.2018 року згідно п. 4.2 не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару.

Фактурна вартість товару не відповідає ціновій інформації, наявній у митному органі.

Пунктом 3.1. контракту від 06.03.2018 року № CH-UA-18/03/06 умовами поставки є CIF ОСОБА_3 (Україна), що передбачає обов’язкове здійснення страхування товару. Відповідно до підпункту 8 п. 2 ст. 53 МК України, у разі здійснення страхування декларантом для підтвердження митної вартості надаються документи, що містять відомості про вартість страхування (страховий поліс), проте до митного оформлення вказані документи не надано.

04.06.2018 року на підставі встановлених розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, відповідачем направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вимог митного органу 04.06.2018 року позивачем додатково надано прас-лист, комерційну пропозицію та висновок Херсонської ТПП.

Відповідачем 04.06.2018 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508070/2018/000052/2.

Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до судуіз позовом про його скасування.

Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність спірного рішення, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в поданих документах.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Однак, відповідач вважає, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару, у зв'язку з чим відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Доводи митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

15.04.2018 року між ТОВ "Строй Мир" та SHUNDE HUANRUN IMP Ц EXP CO LTD OF FOSHAN, Китай укладено доповнення до контракту від 06.03.2018 року, дане доповнення подавалось до митного органу, про що зазначено в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508070/2018/00058 від 04.06.2018 року

Специфікація до контракту № 2 від 15.04.2018 року містить перелік товарів, їх кількість та вартість всього 14672 штук на суму 47684 доларів США. Специфікація скріплена печатками покупця (ТОВ "Строй Мир") та продавця (SHUNDE HUANRUN IMP Ц EXP CO LTD OF FOSHAN, Китай), а також підписами повноважних представників сторін.

Пакувальний лист також містить дані про 14672 штуки вентиляторів напільних загальною вагою 34170 кг, країна походження товару Китай, пакувальний лист скріплено печаткою продавця та підписом повноважного представника.

Інвойс № 2017US636-2 від 15.04.2018 року містить дані про товар в кількості 14672 штук загальною вартістю 2777,5047684 доларів США, інвойс скріплено печаткою продавця та підписом повноважного представника.

Відповідно до морського коносаменту від 18.04.2018 року товар завантажено в порту Foshan, China; вантажовідправник SHUNDE HUANRUN IMP Ц EXP CO LTD OF FOSHAN, ADD: FIRST FOOR, No 1, HESHENG ROAD, XIJIAO, GUANGZHU HIGHWAY OF RONGGUI, SHUNDE AREA, FOSHAN CITY, GUANGDONG, China отримувач вантажу ТОВ "Строй Мир", порт розвантаження Чорноморськ, Одеська область, Україна.

04.06.2018 року ТОВ "Строй мир" надав митному органу висновок торгово-промислової палати № Вэ-340 від 24.05.2018 року, комерційну пропозицію від виробника, прас-лист від виробника.

Відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Посилання митного органу на ту обставину, що у пункті 4.2 контракту від 06.03.2018 року не вказано про включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, суд вважає безпідставним, з огляду на наступне.

Представник відповідача зазначив, що позивачем не надано на вимогу митного органу страхових документів, які б визначали витрати на страхування товару, а також документів, що підтверджують витрати на перевезення вантажу в зв'язку з тим, що Контрактом передбачено постачання товару на умовах CIF ОСОБА_3/Чорноморськ/Южний, за якими до обов'язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідих для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків. Тобто при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. Тому у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила Інкотермс-2010.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Отже, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд вважає, що в даному випадку Товариство не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту ОСОБА_3/Чорноморськ/Южний.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та транспортування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Суд відмічає, що відповідач дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: "заявлено не повні відомості про митну вартість товару та складові митної вартості (транспортні витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. …. митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, а саме МД від 14.05.2018 р. №UA100130/2018/412461 а саме 2.32 дол.США/кг (4/87 дол. США/шт..) (митна вартість аналогічного товару з аналогічною країною походження) числове щанчення митної вартості товару становить 14672шт.*4.87 дол.США/шт.=71452,6400 дол. США".

Разом з тим, необґрунтованим є використання митним органом відповідної митної декларації, оскільки не відомо на яких умовах здійснювалась поставка товару за вказаною митною декларацією, а поставка товару імпортованого позивачем здійснювалась на умовах CIF Чорноморськ. Відповідач не надав доказів, що поставка товару за наведеною митним органом митною декларацією відбувалась на умовах CIF Чорноморськ.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, позивачем для оформлення товару за методом № 1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (за резервним методом).

Аналочінча правова позиція з даного питання викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19.04.2017 року в справі К/800/37458/15 та в подальшому відображена в інших рішеннях з цього питання.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

За таких обставин суд вважає, що рішення про корегування митної вартості від 04.06.2018 року не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що позивач підтвердив правомірність своїх вимог належними доказами, відтак суд повністю задовольняє позовні вимоги ТОВ "Строй Мир".

Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу, суд відмічає наступне.

Разом із позовною заявою та додатково 26.07.2018 року позивач надав суду клопотання про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 3000, 0 грн.

На підтвердження витрат надав договір № 1СМр про надання правової допомоги від 19.03.2018 року, укладеного із Адвокатським бюро "Євгена Малюка", додаткову угоду №1/52/2 від 07.06.2018 року, рахунок на оплату № 18 від 16.07.2018 року та платіжне доручення № 211 про перерахування 17.07.2018 року на рахунок АБ ОСОБА_1 суми 3000,0 грн.

Відповідач надав клопотання про зменшення витрат на оплату правовничої допомоги адвоката через їх неспіврозмірність, посилаючись на те, що дана справа є незначної складності та подібною до близько 23 аналогічних справ, а адвокат фактично не поніс тих витрат, які просить стягнути.

Суд не погоджується із відповідачем про неспіврозмірність витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою… Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 3000, 0 грн. є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, ціною позову та значенням справи для сторони. Сума зафіксована у додатковій угоді є сталою та не залежить від кількості часу, витраченого адвокатом на підготовку документів до суду або кількості судових засідань.

Таким чином, суд задовольняє клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 241-246 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04.06.2018 року № UA508070/2018/000052/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39624611, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) на користь товариства з обмеженою вартістю "Строй Мир" (код ЄДРПОУ 41688915, місцезнаходження: 73000, м.Херсон, вул. Миколаївське шосе, 5 км) судовий збір у сумі 2420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн. 70 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 липня 2018 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 5.2.2