Рішення № 75540094, 23.07.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1180/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

секретар: Іващенко В.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3, ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказів від 15.05.2018 р. № 209, від 04.06.2018 № 134, від 03.07.2018 № 169, поновлення на роботі та стягнення коштів за вимушений прогул,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправними наказів про направлення на стажування, про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення у зв'язку з невиконанням наказу про стажування та поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для винесення оскаржуваних наказів та його звільнення із займаної посади було невиконання наказу ГУНП у Херсонській області від 15.05.2018 № 209 "Про відрядження працівників підрозділів ГУНП в Херсонській області в Луганській та Донецькій областях для проходження стажування" (далі - Наказ від 15.05.2018 № 209). Оскільки не відноситься до категорії осіб, які визначені в Положенні про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, то відмовився від стажування. До категорії осіб, які підлягають стажуванню, віднесений на підставі листа НП України від 26.01.2018 № 1053/01/12-2018 (далі - Лист НПУ від 26.08.2018), як особа, яка була звільнена з поліції, а у подальшому в судовому порядку поновлена на службі в поліції. Лист не є нормативним актом і не може визначати підстави для направлення на стажування. Тому притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення є протиправним.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та пояснила, що Наказ від 15.05.2018 № 209 про направлення на стажування є правомірним, оскільки позивач був призначений на нову посаду, що відповідає ч. 2 розділу 9 Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом МВС від 24.12.2015 № 1625 (далі - Положення № 1625). Крім того, він підпадає під категорію осіб, визначених у листі НПУ від 26.08.2018, як такий, що проходив службу в поліції та був звільнений зі служби в поліції, а в подальшому поновлений в судовому порядку. Оскільки ОСОБА_1 не виконав наказ про відрядження на стажування, то його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Позивач звернувся до суду 19.06.2018 року з позовом про оскарження наказу від 15.05.2018 № 209, а після звільнення 04.07.2018 року, до початку розгляду справи по суті, збільшив позовні вимоги в частині визнання протиправними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з лютого 2007 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з листопада 2015 року - в органах поліції.

03.07.2016 року звільнений з органів поліції на підставі рішення атестаційної комісії через службову невідповідність.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року у справі № 821/918/16 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника слідчого відділення Комсомольського відділення поліції Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області з 03.07.2016 року. Рішення суду набрало в законної сили (а.с.108-110).

Наказом ГУНП в Херсонській області № 162 о/с від 07.09.2016 року на виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду, ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника слідчого відділення Корабельного відділення поліції з 03.07.2016 року (а.с.105).

24.11.2016 року наказом № 258 о/с ГУНП в Херсонській області у зв'язку з реорганізацією штатів майора поліції ОСОБА_1 переведено на посаду слідчого з посади заступника начальника слідчого відділення Корабельного відділення поліції (а.с.107).

15.05.2018 року ГУНП у Херсонській області видано наказ № 209 "Про відрядження працівників підрозділів ГУ НП в Херсонській області в Луганській та Донецькій областях для проходження стажування", згідно з яким слідчого Коваля Є.В. направлено для проходження стажування у період із 19.05.2018 року по 20.08.2018 року до ГУНП в Луганській області (м. Сєвєродонецьк) (а.с. 11).

Позивач відмовився відбути у відрядження для стажування, про що повідомив керівництву і підтвердив це в судовому засіданні.

25.05.2018 року наказом № 693 ГУНП у Херсонській області призначено службове розслідування у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 наказу 15.05.2018 № 209 (а.с.49).

Наказом від 04.06.2018 № 134 ГУНП у Херсонській області, за результатами службового розслідування, за грубе порушення службової дисципліни, вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію, ч. 3 ст. 4, п. 1, 7, 8, 9 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", Присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки поліцейських, листа Національної Поліції України від 26.01.2018 № 1053/01/12/-2018 "Про організацію проведення стажування в системі НП України", наказу ГУНП від 15.05.2018 № 209 "Про відрядження працівників підрозділів ГУ НП в Херсонській області в Луганській та Донецькій областях для проходження стажування", скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу НП України і є несумісним з подальшим їх проходженням на службі в поліції, що виразилось в умисному невиконанні письмового наказу прямого начальника без поважних причин та ігноруванні вимог НП України та ГУНП в області щодо неухильного дотримання службової дисципліни, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію України" (а.с. 44).

03.07.2018 року наказом № 169 о/с "Про особовий склад" позивача звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 45).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Статтею 18 цього Закону визначені основні обов'язки поліцейського.

Так, відповідно п.п. 1, 2 ч. 1 цієї статті поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Як вбачається з матеріалів справи, суть порушення службової дисципліни позивачем зводиться до невиконання наказу ГУ НП у Херсонській області від 15.05.2018 № 209.

Згідно зі ст. 72 Закону України "Про Національну поліцію" професійне навчання поліцейських складається з:

1) первинної професійної підготовки;

2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання;

3) післядипломної освіти;

4) службової підготовки системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно - службової діяльності.

Частиною 1 ст. 75 Закону № 580-VIII визначено, що післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України "Про вищу освіту", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається з:

1) спеціалізації; 2) перепідготовки; 3) підвищення кваліфікації; 4) стажування.

Організаційно-правові засади організації післядипломної освіти працівників Національної поліції України визначає Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.12.2015 № 1625 (далі - Положення № 1625), який видано на виконання ч. 7 ст. 75 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до п. 2 розділу 9 Положення № 1625 стажування проходять:

-працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву,- для просунення по службі;

-працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України;

-інші працівники поліції при призначенні на нову посаду.

Таким чином, вказаним нормативно-правовим актом чітко визначені категорії поліцейських, які повинні проходити стажування.

Обґрунтовуючи підстави для направлення позивача на стажування та посилаючись на накази про переведення ОСОБА_1 з посади заступника начальника слідчого відділення на слідчого, відповідач зазначив, що у зв'язку з таким переведенням він призначений на нову посаду.

Судом витребувані від відповідача функціональні обов'язки як заступника начальника слідчого відділення, так і слідчого цього відділення. Їх аналіз дає підстави зробити висновок, що позивач не може бути віднесений до категорії осіб як призначений на нову посаду, в розумінні Положення № 1625, оскільки визначальним для стажування у зв'язку з призначенням на нову посаду мають бути функціональні обов'язки поліцейського до і після призначення, а не зміна посади. Фактично позивач як був слідчим, так ним і залишився, а лише припинив виконувати управлінські функції заступника начальника слідчого відділу.

Як пояснив позивач, таке призначення з пониженням відбулось у зв'язку з тим, що був поновлений на посаді за рішенням суду, але дав на це власну згоду.

Крім зазначених обґрунтувань, представник відповідача послався на Лист НПУ від 26.08.2018 "Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України", відповідно до якого запропоновано організувати проходження стажування працівників поліції у Донецькій та Луганській областях, які проходили службу в органах поліції та були звільнені за різними підставами, а подальшому поновлені в судовому порядку (а.с. 48).

Суд вважає, що таке тлумачення представником відповідача зазначеного листа є помилковим, оскільки в ньому зазначено, що стажування організувати згідно з вимогами Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції № 1625, в якому відсутні критерії визначення осіб, на які посилається відповідач.

Аналіз зазначеного листа дає підстави суду стверджувати, що начальниками територіальних органів Національної поліції, після визначення осіб, які відповідають критеріям, визначеним в Положенні № 1625, рекомендовано (мовою оригіналу) "в першу чергу звертати увагу на наступні категорії осіб:", серед яких зазначено і тих, хто після звільнення поновлений на посаді за рішенням суду.

Отже, підсумовуючи усе наведене, суд погоджується з позицією позивача та його представника про те, що позивач не підпадає під категорію осіб, що підлягають стажуванню. Це дає підстави суду визнати, що Наказ від 15.05.2018 № 209 в частині направлення на стажування ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Дисциплінарного статуту. Так, зокрема із положень цієї статті, випливає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 за № 230 (далі - Інструкції), службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Висновок службового розслідування повинен містити привід для призначення службового розслідування, суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню, пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадського впливу, направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування.

Аналізуючи висновок службового розслідування від 31.05.2018 року відносно ОСОБА_1 слід зазначити, що в ньому відсутні які-небудь посилання щодо позивача як особи, яка призначена на нову посаду, як на підставу для призначення йому стажування. Комісія робила висновок відносно нього тільки як поліцейського, який був звільнений з органів та поліції та поновлений на посаді за рішенням суду, що дає підстави суду визнати про односторонність та упередженість комісії, оскільки нею не враховані приписи Положення № 1625 (а.с. 52-54).

На думку суду, така упередженість до працівників поліції, що поновлені рішенням суду на посаді, дає підстави стверджувати про наявність ознак дискримінації по відношенню до такої категорії осіб.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни (ст. 2 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником. Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником. Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати накази, які є обов'язковими для виконання.

Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника. Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.

Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк. У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.

Суд погоджується з тим, що не виконання наказу є суттєвим порушенням зі сторони позивача, але враховуючи ті обставини, що суд визнає цей наказ протиправним, що не було встановлено під час службового розслідування, хоча могло і повинно бути встановленим, суд вважає, що висновок щодо застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є надмірним.

Крім того, в силу специфіки Наказу від 15.05.2018 № 209 як акта індивідуальної дії, його виконання позивачем передбачало б відбуття на стажування в Луганську область, що унеможливлювало його оскарження та визнання неправомірним у відповідності до вищенаведених приписів законодавства. Цей наказ видано не прямим начальником позивача, а старшим прямим начальником, тому ОСОБА_1, на думку суду, обрав саме такий спосіб захисту як відмова від виконання та його оскарження безпосередньо до суду.

Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

В силу положень ст. 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Судом встановлено, що на час проведення службового розслідування та винесення оскаржуваних наказів позивач дисциплінарних стягнень не мав, позитивно характеризується. Відповідно до атестаційного листа та протоколу атестаційної комісії ОСОБА_1 відповідає займаній посаді. Тому суд не вбачає розсудливих підстав для звільнення позивача, адже зазначені вище обставини є істотними при вирішенні питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а їх неврахування вказує на порушення встановленої процедури щодо накладення стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

У зв'язку з цим суд погоджується з позицією позивача, що оскаржені ним накази про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та про звільнення позивача зі служби в поліції є протиправними і не підтверджені наявними матеріалами службового розслідування із встановленням конкретних фактів порушень, вчинених позивачем.

Крім того, надаючи правову оцінку діям відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України і вважає, що рішення про звільнення прийнято не обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не відповідає критерію пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ ГУНП у Херсонській області від 04.06.2018 № 134 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи скасування вказаного наказу, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Херсонській області від 03.07.2018 № 169 о/с в частині звільнення позивача зі служби з поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Суд зазначає, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Не врегульовано дане питання й іншими нормативними актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення зі служби в органах Національної поліції.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд враховує грошове забезпечення позивача за попередні два місяці перед звільненням, яке становило в травні 9719,93 гр., в червні 9719,93 грн. В травні та червні було по 20 робочих днів. Таким чином середня заробітна плата за один день становить 485 гривень ( (9719,93+9719,93):40=485,00). З 04.07.2018 року по 23.07.2018 року включно, нараховується 14 днів, за які підлягають стягненню кошти за вимушений прогул, що становить 6790 гривень.

Згідно п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Оскільки кількість днів вимушеного прогулу є всього 14 днів, то суд вважає, що підлягає стягненню сума тільки за цей період в порядку звернення до негайного виконання судового рішення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Суд зазначає, що оскільки позивачем сплачено судовий збір, то він підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення судових витрат за надання правової допомоги, то такі витрати не підлягають стягненню, оскільки не надано доказів їх понесення з описом та підтвердженням виконаних робіт.

Керуючись ст.ст. 242 - 246 КАС України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 15.05.2018 № 209 "Про відрядження працівників підрозділів ГУНП в Херсонській області в ГУНП в Луганській та Донецькій областях для проходження ними стажування" в частині, що стосується відрядження для проходження стажування ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 04.06.2018 № 134 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП" в частині, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про поліцію".

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 03.07.2018 № 169 о/с "Про особовий склад" в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про поліцію".

Поновити ОСОБА_1 (75004, Херсонська область, Білозерський район, с. Томина Балка, рнокпп НОМЕР_1) на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 04.07.2018 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (75004, Херсонська область, Білозерський район, с. Томина Балка, рнокпп НОМЕР_1) на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Корабельного відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 04.07.2018 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області (73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4, ЄДРПОУ 40108782) на користь ОСОБА_1 (75004, Херсонська область, Білозерський район, с. Томина Балка, рнокпп НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.07.2018 р. по 23.07.2018р. в сумі 6790 (шість тисяч сімсот дев'яносто) гривень та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення цієї суми.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області (73003 м. Херсон, вул. Лютеранська, 4, ЄДРПОУ 40108782) на користь ОСОБА_1 (75004, Херсонська область, Білозерський район, с. Томина Балка, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області подати звіт про виконання рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 липня 2018 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 12.2