Рішення № 75540051, 12.07.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/387/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лисака С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Полтавської області - ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_3 міської ради Полтавської області - ОСОБА_5,

представника третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №816/387/18 за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_2 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Полтавської області, ОСОБА_3 міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" про визнання протиправними та скасування висновків, рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2018 року ОСОБА_7 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Полтавської області (надалі - ОСОБА_2) , в якій просив визнати протиправним та скасувати висновок ОСОБА_2 від 26.01.2018 №026 про відмову у погодженні проекту землеустрою №4339-п щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража по пров. Сиваському в районі садиби №2-В у м. Кременчуці, зобов'язавши відповідача надати відповідне погодження.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з метою отримання у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража він 24.12.2015 звернувся до ОСОБА_3 міської ради із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою. Не дочекавшись у встановлений законом термін відповіді, ОСОБА_7 25.02.2016 в порядку мовчазної згоди самостійно замовив проект землеустрою без надання дозволу на його розроблення, про що повідомив ОСОБА_3 міську раду. В подальшому готовий проект був поданий на погодження до ОСОБА_2 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, висновком якого за №344 від 27.12.2016 у погодженні проекту відмовлено з підстав віднесення спірної земельної ділянки до земель загального користування. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14.06.2017 вищевказаний висновок був скасований, як протиправний, а питання погодження проекту землеустрою скеровано на повторний розгляд. За наслідками повторного розгляду ОСОБА_2 був складений висновок №026 від 26.01.2018, яким у погодженні проекту відмовлено знову з тих же підстав. Посилаючись на висновки сформульовані Автозаводським районним судом м. Кременчука у постанові від 14.06.2017, позивач стверджує про незаконність висновку ОСОБА_2 №026 від 26.01.2018 з огляду на факт спростування обставин віднесення спірної земельної ділянки до земель загального користування у судовому порядку.

Збільшення позивачем обсягу позовних вимог по своїй суті є похідним позовом, який переслідує мету усунення перешкод в подальшому оформленні його прав на земельну ділянку, зумовлених обставинами надання дозволу третій особі на розроблення проекту землеустрою з наступним наданням згоди на встановлення земельного сервітуту.

16.03.2018 представник ОСОБА_2 надав відзив на позов, в якому наголошує на правомірності відмови у наданні згоди на погодження проекту землеустрою №4339-п, яка оформлена висновком ОСОБА_2 від 26.01.2018 №026, з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки містобудівній документації - генеральному плану міста та плану зонування території міста. Додав, що на даний час частина спірної ділянки передана ПАТ "Полтаваобленерго" у сервітутне користування строком на 49 років для забезпечення суспільних потреб міста з метою будівництва та обслуговування електротехнічної споруди - розвантажувального КТП-116А (т. 1 а.с. 97-98).

Представник ОСОБА_3 міської ради у відзиві на позов наголошував на правомірності та своєчасності прийнятих радою рішень. Зауважив, що ОСОБА_3 міська рада працює сесійно, а тому відсутня можливість хаотично приймати рішення за кожним окремо взятим зверненням. Мотиви ж надання дозволу на розроблення проекту землеустрою третій особі зумовлені обставинами суспільної необхідності якісного та безперебійного електропостачання, а також відповідністю наданих ПАТ "Полтаваобленерго" документів вимогам містобудівної документації та законодавству України (т. 2 а.с. 5-10).

Представник третьої особи у письмових поясненнях від 12.06.2018 посилався на обставини, аналогічні тим, що озвучені відповідачами (т. 1 а.с. 203-205).

15.05.2018 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд не приймає до уваги, оскільки документ не містить підпису особи, яка його склала (т. 2 а.с. 28-31).

У даній справі судом були вчинені наступні процесуальні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2018 позовну заяву залишено без руху, а ухвалою від 21.02.2018, після усунення недоліків, прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду на 20.03.2018 за правилами спрощеного позовного провадження.

20.03.2018 розгляд справи було відкладено на 29.03.2018 у зв'язку з відсутністю довіреності у представника позивача.

Ухвалою від 29.03.2018 суд витребував від ОСОБА_2 додаткові докази, у зв'язку з чим у справі була оголошена перерва до 17.04.2018.

Судове засідання 17.04.2018 не відбулося у зв'язку з неявкою учасників справи, розгляд відкладено на 15.05.2018.

Ухвалою суду від 15.05.2018 справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ "Полтаваобленерго", призначено підготовче судове засідання на 30.05.2018.

30.05.2018 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, якою він доповнив основний позов вимогами наступного змісту:

- визнати незаконним та скасувати висновок ОСОБА_2 від 25.01.2018 №023 щодо погодження ПАТ "Полтаваобленерго" проекту землеустрою;

- визнати протиправним та скасувати п. 1.5 рішення ХІІІ сесії ОСОБА_3 міської ради Полтавської області від 30.08.2016 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м. Кременчуці" в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з наступним наданням згоди на встановлення земельного сервітуту ПАТ "Полтаваобленерго" орієнтовною площею 0,0041 га для будівництва та обслуговування розвантажувального КТП-116А в районі перехрестя вул. Залізничної та пров. Сиваського;

- визнати незаконним та скасувати п. 5.2 рішення ІІІ сесії VII скликання ОСОБА_3 міської ради Полтавської області від 02.02.2016 "Про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам в м. Кременчуці" в частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність гр. ОСОБА_7 орієнтовною площею 0,0100 га для будівництва індивідуального гаража по пров. Сиваському, 2-В.

30.05.2018 ухвалою суду прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення обсягу позовних вимог з поновленням строку звернення до суду, залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_3 міську раду Полтавської області. Протокольною ухвалою розгляд справи відкладено на 14.06.2018.

14.06.2018 за клопотанням представника ОСОБА_3 міської ради розгляд справи відкладено на 12.07.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 закінчено підготовче провадження та за клопотанням учасників призначено справу до розгляду по суті в цей же день.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представники відповідачів та третьої особи проти заявлених вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, здійснивши розгляд справи в порядку загального позовного провадження, заслухав пояснення учасників справи, дослідив письмові докази, з’ясував фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, на якій розміщена його власна садиба, що по пров. Сиваський, 2-В у м. Кременчук. З метою отримання у власність прилеглої земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража по пров. Сиваському в районі садиби 2-В ОСОБА_7 24.12.2015 звернувся до ОСОБА_3 міської ради із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га (т. 1 а.с. 20).

У зв'язку з ненаданням органом місцевого самоврядування відповіді у місячний строк, визначений абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, ОСОБА_7, у порядку мовчазної згоди без отримання відповідного дозволу, 25.01.2016 уклав договір з ТОВ "Компанія Терра-Макс" про виконання робіт з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 23 т. 1), про що 26.01.2016 повідомив міського голову (т. 1 а.с. 19).

02.02.2016 рішенням ІІІ сесії VII скликання ОСОБА_3 міської ради "Про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам в м. Кременчуці" відмовлено в наданні дозволу за заявою ОСОБА_7 від 24.12.2015 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0100 га для будівництва індивідуального гаража по пров. Сиваському, 2-В у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка відповідно до затвердженої містобудівної документації відноситься до земель загального користування населених пунктів, в межах яких не передбачено будівництво капітальних будівель та споруд (т. 1 а.с. 177).

Незважаючи на це, ТОВ "Компанія Терра-Макс" після виготовлення відповідного проекту землеустрою за №4339-п звернулася для його затвердження до ОСОБА_2, висновком якого від 18.02.2016 за №018 відмовлено у погодженні проекту землеустрою №4339-п, так як його положення не відповідають містобудівній документації. Підставою для відмови слугувала та обставина, що відповідно до затвердженої містобудівної документації земельна ділянка площею 100 м2 (в місцевій системі координат м. Кременчука) відноситься до земель загального користування населених пунктів, на яких не передбачено будівництво капітальних будівель та споруд. На додаток заявника поінформовано про факт прийняття рішення ОСОБА_3 міської ради від 02.02.2016 (т. 1 а.с. 102).

В подальшому, рішенням ХІІІ сесії VII скликання ОСОБА_3 міської ради "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м. Кременчуці" від 30.06.2016 (пункт 1.5) було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з наступним наданням згоди на встановлення земельного сервітуту ПАТ "Полтаваобленерго", в тому числі й земельної ділянки орієнтовною площею 0,0041 га для будівництва та обслуговування розвантажувального КТП-116А в районі перехрестя вул. Залізничної та пров. Сиваського (т. 1 а.с. 178-185).

ТОВ "Компанія Терра-Макс" повторно звернулося до ОСОБА_2 з проектом землеустрою №4339-п для його затвердження.

27.12.2016 ОСОБА_2 надало висновок №344, яким відмовило в погодженні зазначеного вище проекту землеустрою з тих же підстав, що і в попередньому випадку (т. 1 а.с. 12).

Не погоджуючись із правомірністю висновку ОСОБА_2 від 27.12.2016 №344, представник ОСОБА_7 – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати вказаний висновок та зобов’язати відповідача надати погодження проекту землеустрою №4339-п.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.06.2017 у справі №524/1006/17 позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову ОСОБА_2 від 27.12.2016 №344 у погодженні проекту землеустрою №4339-п щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7 для будівництва індивідуального гаража по пров. Сиваському в районі садиби №2-В у м. Кременчуці. Зобов’язано ОСОБА_2 повторно розглянути та скласти висновок за наслідками розгляду проекту землеустрою №4339-п (т. 1 а.с. 58-60).

Після набрання рішенням законної сили ОСОБА_7 звернувся з повторною заявою про погодження проекту землеустрою №4339-п.

26.01.2018 ОСОБА_2 надало висновок №026, яким знову відмовило в погодженні проекту землеустрою №4339-п щодо відведення земельної ділянки з тих підстав, що розробник проекту землеустрою не усунув недоліки, що спричинили надання негативного висновку, так як проект не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні. Розробник проекту не в змозі усунути цей недолік через те, що містобудівна документація не зазнала змін і є чинною на сьогоднішній день (т. 1 а.с. 101).

Разом з тим, днем раніше, 25.01.2018 ОСОБА_2 було розглянуто та погоджено проект землеустрою щодо відведення частини спірної земельної ділянки з наступним наданням згоди на встановлення земельного сервітуту третій особі – ПАТ "Полтаваобленерго" для будівництва та обслуговування електротехнічної споруди – розвантажувального КТП-116А в районі перехрестя вул. Залізничної та пров. Сиваського в м. Кременчуці (т. 1 а.с. 99).

Не погоджуючись із правомірністю висновку ОСОБА_2 від 26.01.2018 №026 представник ОСОБА_7 – ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати відмову ОСОБА_2 від 26.01.2018 №026 та зобов’язати відповідача надати погодження проекту землеустрою №4339-п.

В подальшому представник позивача збільшив позовні вимоги, шляхом заявлення вимог про визнання незаконним та скасування висновку ОСОБА_2 від 25.01.2018 №023 щодо погодження ПАТ "Полтаваобленерго" проекту землеустрою, визнання протиправним та скасування п. 1.5 рішення ОСОБА_3 міської ради від 30.08.2016 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з наступним наданням згоди на встановлення земельного сервітуту ПАТ "Полтаваобленерго", визнання незаконним та скасування п. 5.2 рішення ОСОБА_3 міської ради від 02.02.2016 в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність ОСОБА_7

Надаючи правову оцінку послідовно кожній із заявлених позовних вимог та запереченням відповідачів з цього приводу, суд виходить з наступних міркувань.

Як свідчить зміст позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог доводи позивача зводяться до двох обставин, першою з яких є порушення органом місцевого самоврядування місячного строку розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, тоді як інша частина доводів зводиться до обставин, встановлених постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.06.2017 у справі №524/1006/17.

Відносно першої з названих обставин суд зважає на таке.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначає стаття 118 Земельного кодексу України, а стаття 122 цього ж Кодексу - повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до ОСОБА_3 міського голови із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину (із земель комунальної власності) для будівництва індивідуального гаражу, орієнтовною площею 0,01 га по пров. Сиваський в районі садиби №2-в у м. Кременчук 24.12.2015.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оскільки заява ОСОБА_7 не була розглянута відповідачем у строк, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України, дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач не надав, позивач, у відповідності до абз. 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, самостійно замовив проект землеустрою, уклавши 25.01.2016 відповідний договір з проектною організацією (т. 1 а.с. 23), про що 26.01.2016 повідомив ОСОБА_3 міського голову (т. 1 а.с. 19).

Як передбачено абзацом 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, у разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Тобто, позивач у даному випадку діяв у порядок та у спосіб визначений законом.

В той же час частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Проаналізувавши наведені норми Земельного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає реалізації права особи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки ця особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.

Тобто, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відсутність рішення компетентного органу з цього приводу, навіть якщо такі, на думку особи, є протиправними, не мають наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.

Тож вимога позивача про визнання незаконним та скасування п. 5.2 рішення ОСОБА_3 міської ради від 02.02.2016 в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність гр. ОСОБА_7, є нічим іншим, як спроба усунути перешкоду у реалізації прав, якої у дійсності немає.

Саме таку правову позицію сформулював ОСОБА_8 Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.03.2018 у справі №804/3703/16 (номер РСР - 72790743).

За відсутності порушеного права відсутній і об’єкт правового захисту.

Але, так чи інакше, суд в даному випадку має надати оцінку критеріям правомірності спірного рішення органу місцевого самоврядування, головним з яких є дотримання процедури прийняття, оскільки на його підставі в подальшому були прийняті акти індивідуальної дії, які охоплюються предметом спору у даній справі.

Так, відповідно до положень ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, тощо.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Тож, як слушно зазначив представник ОСОБА_3 міської ради, орган місцевого самоврядування об’єктивно не міг розглянути заяву ОСОБА_7 в інший спосіб, ніж той який визначений законом шляхом прийняття спірного рішення на найближчій сесії ради.

Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно ж до ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Виявивши встановлені законом обмеження, у вигляді невідповідності проекту землеустрою містобудівній документації, ОСОБА_3 міська рада 02.02.2016 у межах власних повноважень прийняла спірне рішення, мотивувавши його тим, що земельна ділянка відноситься до земель загального користування населених пунктів, в межах яких не передбачено будівництво капітальних будівель та споруд (т. 1 а.с. 177).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тож встановивши всі обставини прийняття спірного рішення ради, суд визнає його правомірним в оспореній частині за усіма критеріями, як процедурним, так і змістовним.

Таким чином вимогу позивача про визнання незаконним та скасування п. 5.2 рішення ОСОБА_3 міської ради від 02.02.2016 в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність гр. ОСОБА_7 суд визнає безпідставною та відмовляє у її задоволенні.

Відповідно до частини 10 статті 118 Земельного кодексу України, рішенням, яке може порушити права особи і яке може бути оскаржене до суду, може вважатися рішення про відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

Таким рішенням у даному випадку є спірний висновок ОСОБА_2 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Полтавської області від 26.01.2018 №026, вимога про скасування якого охоплюється заявленим позовом.

Як встановлено судовим розглядом, відмовляючи у погодженні проекту землеустрою №4339-п, начальник ОСОБА_2 виходив з того, що розробник проекту не усунув недоліки, що спричинили надання негативного висновку.

На ці недоліки ОСОБА_2 вказувало у попередньому висновку від 27.12.2016 №344, які зводяться до того, що відповідно до затвердженої містобудівної документації земельна ділянка площею 100 м2 (Р=43,55 м, поворотних точок 4 шт.) (в місцевій системі координат м. Кременчука) відноситься до земель загального користування населених пунктів, на яких не передбачено будівництво капітальних будівель та споруд (т. 1 а.с. 12).

З пояснень представника позивача суд встановив, що звертаючись повторно з метою затвердження проекту землеустрою №4339-п, розробник проекту дійсно недоліки не усував. Натомість він зіслався на обставини протиправності відмови ОСОБА_2 від 27.12.2016 за №344, встановлені постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.06.2017 у справі №524/1006/17.

Дійсно, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.06.2017 у справі №524/1006/17 суд визнав протиправною відмову ОСОБА_2 від 27.12.2016 №344 у погодженні проекту землеустрою №4339-п щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7 для будівництва індивідуального гаража по пров. Сиваський, в районі садиби №2-В у м. Кременчуці. При цьому суд зобов’язав ОСОБА_2 повторно розглянути та скласти висновок за наслідками розгляду проекту землеустрою №4339-п.

Аналізуючи зміст даного судового рішення, суд встановив, що єдиний висновок який містить дана постанова знайшов своє відображення у п. 28 мотивувальної його частини і зводиться до того, що «в обґрунтування твердження про віднесення спірної земельної ділянки до земель загального користування відповідачем належних доказів у вигляді графічних матеріалів або текстових відомостей з визначенням територій і меж земель загального користування до суду надано не було. З пояснень представника відповідача у суді встановлено, що містобудівна документація, яка б визначала межі земель загального користування (червоні лінії) у вказаному районі відсутня.».

Проте, факт відсутності містобудівної документації спростовує зміст рішення ОСОБА_3 міської ради від 02.02.2016, аналіз якого приведений вище.

В силу принципу обов'язковості актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування, закріпленого у ст. 73 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", суд визнає висновок ОСОБА_2 від 26.01.2018 №026 таким, що ґрунтується на фактичних обставинах, відповідно до яких спірна земельна ділянка відноситься до земель загального користування населених пунктів, на яких не передбачено будівництво капітальних будівель та споруд, оскільки саме ця обставина покладена в основу рішення ОСОБА_3 міської ради від 02.02.2016, з урахуванням якого і був прийнятий оспорений висновок.

Про правильність такого судження свідчить ще й та обставина, що негативний висновок ОСОБА_2 від 18.02.2016 №018, який передував висновку ОСОБА_2 від 26.01.2018 №026 і за змістом є аналогічним попередньому, позивачем не оскаржений і залишається чинним до теперішнього часу. Недоліки, на які вказано в ньому, ні позивачем, ні проектною організацією не усунуті.

Таким чином, право особи на отримання безоплатно у власність земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності в даному випадку не порушене, оскільки компетентний орган, не відмовляючи у такому праві, запропонував лише шляхи його реалізації, вказавши на існуючі перепони.

За таких обставин завершальна стадія реалізації передбаченого законом права залежить лише від волі самого позивача діяти у спосіб та в порядку визначеному законом, або ж доводити наявність недоліків у діях інших, не зважаючи на свої власні.

З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, якими визначені права позивача та обов’язки відповідача, суд визнає необґрунтованою вимогу позивача щодо скасування висновку ОСОБА_2 від 26.01.2018 №026, у зв’язку з чим відмовляє у її задоволенні.

Оскільки вимога про зобов’язання ОСОБА_2 надати погодження проекту землеустрою №4339-п є похідною від попередньої, то за умови відсутності підстав для задоволення основної вимоги, відсутні й підстави для задоволення усіх похідних вимог.

Те ж саме стосується й похідних від основного позову вимог щодо визнання незаконним та скасування висновку ОСОБА_2 від 25.01.2018 №023 щодо погодження третій особі - ПАТ "Полтаваобленерго" проекту землеустрою, визнання протиправним та скасування п. 1.5 рішення ОСОБА_3 міської ради від 30.08.2016 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з наступним наданням згоди на встановлення земельного сервітуту ПАТ "Полтаваобленерго", оскільки названі рішення, які визначають права та обов’язки третьої особи, не порушують прав позивача за умови відсутності у нього правових титулів на спірну земельну ділянку, що встановлено судом вище.

Таким чином, за відсутності факту порушення прав позивача у сфері земельних відносин відсутні й підстави для задоволення його вимог по кожному із заявлених у позові пунктів, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_7 (вул. Троїцька, 61/52, м. Кременчук, Полтавська область, 39617) до ОСОБА_2 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 02498790), ОСОБА_3 міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (вул. Старий поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819) про визнання протиправними та скасування висновків, рішень, зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 23.07.2018.

Суддя ОСОБА_9