Постанова № 75540007, 26.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/8433/15-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/2431/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 26.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2018 року апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Мельника Я.С., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява ТОВ «Кредитні ініціативи» мотивована тим, що 30 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 1206-Ф, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 19 500 доларів США зі сплатою 14 % річних терміном до 29 травня 2015 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 30 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки № 1206-Ф/ІП-1, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку банку земельну ділянку загальною площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в Іванківській сільській раді, с. Іванків Бориспільського району Київської області, вартістю 39 228 доларів США.

28 листопада 2012 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») укладений договір факторингу № 15, відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» передало ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 1206-Ф від 30 травня 2008 року. Також 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу, за умовами якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 1206-Ф від 30 травня 2008 року.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 01 квітня 2013 року складає 229 307 грн. 26 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 122 484 грн. 73 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 57 974 грн. 83 коп. та пеня у розмірі 46 080 грн. 28 коп. ТОВ «Кредитні ініціативи» направило на адресу відповідача вимогу про усунення порушення від 08 травня 2013 року, однак ця вимога залишена відповідачем без реагування.

На підставі наведеного, та враховуючи, що ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку загальною площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1206-Ф від 30 травня 2008 року, яка станом на 01 квітня 2013 року складає 229 307 грн. 26 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 122 484 грн. 73 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 57 974 грн. 83 коп. та пеня у розмірі 46 080 грн. 28 коп., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку загальною площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1206-Ф від 30 травня 2008 року, яка станом на 01 квітня 2013 року складає 229 307 грн. 26 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 122 484 грн. 73 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 57 974 грн. 83 коп. та пеня у розмірі 46 080 грн. 28 коп., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором від 30 травня 2008 року належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 01 квітня 2014 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 229 307 грн. 26 коп. ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2012 року та договору про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року набуло право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, а тому позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно із Законом України «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові ТОВ «Кредитні ініціативи», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність факту отримання відповідачем кредиту на підставі заяви про видачу готівки №448-25 від 30 травня 2008 року, оскільки кредитні кошти були перераховані відповідачу з внутрішнього облікового рахунку банку, а не з поточного рахунку клієнта відповідно до положень Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, а тому відповідач вважає, що заява про видачу готівки №448-25 від 30 травня 2008 року не є належним доказом видачі йому готівки в іноземній валюті. Вказує, що наданий позивачем розрахунок не є належним доказом заборгованості відповідача за кредитним договором, оскільки не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначає, що суд першої інстанції не перевірив факт наявності у фактора прав на придбання права відступної вимоги до фізичної особи та дійшов помилкового висновку про наявність у ТОВ «Кредитні ініціативи» правових підстав для набуття прав кредитора. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не мало права відступати право вимоги третій особі, оскільки виписка з протоколу засідання Спостережної Ради АТ «Сведбанк» від 20 листопада 2012 року №19 не оформлена належним чином, а тому є належним доказом попереднього письмового дозволу (погодження) Спостережної Ради АТ «Сведбанк» для наступного відступлення позивачу права вимоги заборгованості за кредитним договором. Також вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не доведено факт передачі прав вимоги за іпотечним договором від 30 травня 2008 року від ПАТ «Сведбанк» до позивача. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні спору не застосовані положення ст.39 Закону України «Про іпотеку» щодо зазначення у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Кредитні ініціативи» зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну правову оцінку доказам, які надані сторонами, та дійшов обгрунтованого висновку про те, що ТОВ Кредитні ініціативи» є новим кредитором за зобов`язаннями, що виникли на підставі кредитного договору №1206-Ф від 30 травня 2008 року, заміна кредитора відбулася на підставі укладеного договору факторингу від 28 листопада 2012 року, позичальник не виконує належним чином своїх зобов`язань щодо погашення кредитної заборгованості. Також вказує, що не зазначення у резолютивній частині заочного рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошову вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою скасування рішення суду, що узгоджується з висновками, які зроблені Великою Палатою Верхового Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 2/235/1971/15. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення судових повісток.

19 липня 2018 року до апеляційного суду Київської області надійшло клопотання ТОВ Кредитні ініціативи» від 18 липня 2018 року про розгляд справи без участі його представника.

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

У ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1206-Ф, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 19 500 доларів США зі сплатою 14 % річних на строк до 29 травня 2015 року. Графіком погашення кредиту та сплати відсотків визначено порядок внесення коштів.

Факт надання відповідачу кредиту у розмірі 19500 доларів США підтверджується копією заяви про видачу готівки №448_25 від 30 травня 2008 року.

Встановлено, що згідно з пунктами 1.1, 12 статуту публічного акціонерного товариства «Омега банк», який погоджений Національним банком України 24 травня 2013 року та зареєстрований 28 травня 2013 року, публічне акціонерне товариство «Сведбанк» виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ «Сведбанк» та по всіх правах та зобов'язанням приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест», що в свою чергу є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях закритого акціонерного товариства «Сведбанк Інвест».

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 30 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір №1206-Ф/ІП-1, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку банку земельну ділянку загальною площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована у с. Іванків, Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, яка належить відповідачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 08 листопада 2007 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, за умовами якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі. Після переходу прав вимоги заборгованості фактор має право нараховувати, як новий кредитор, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі відносно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

На підтвердження виконання умов даного договору факторингу між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» 28 листопада 2012 року були складені акти прийому-передачі інформації згідно реєстру заборгованості боржників в електронному вигляді, персональних даних в електронному вигляді.

Пунктом 2.6 вищевказаного договору факторингу передбачено, що наступне відступлення фактором прав вимоги до боржників можливе лише з дозволу Спостережної ради ПАТ «Сведбанк».

Випискою з протоколу засідання Спостережної ради ПАТ «Сведбанк» від 20 листопада 2012 року № 19 (пункт 4 протоколу), яку суд першої інстанції всупереч доводам апеляційної скарги правильно оцінив як належний доказ, підтверджується, що Спостережною радою було надано дозвіл компанії групи «Укрборг» (до складу якої входить ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), що придбає права вимоги згідно з даним рішенням, на наступний продаж (відступлення) прав вимоги заборгованості до боржників (як в цілому так і будь-якої її частини) ТОВ «Кредитні ініціативи».

У подальшому 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, за умовами якого клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі. Після переходу прав вимоги заборгованості фактор має право нараховувати, як новий кредитор, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі відносно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

Договір факторингу між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» від 28 листопада 2012 року є укладеним і виконаним, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» здійснило розрахунок з ПАТ «Сведбанк», а ТОВ «Кредитні ініціативи» - з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» за придбані права вимоги, зокрема, за кредитним договором від 30 травня 2008 року .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що усі права первісного кредитора за вищевказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «Кредитні ініціативи», є правильним.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у ТОВ «Кредитні ініціативи» правових підстав для набуття права кредитора, є необгрунованими з наведених вище підстав.

По справі встановлено, що ТОВ «Кредитні ініціативи» зареєстроване як фінансова установа на підставі розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18 вересня 2008 року № 1121 за реєстраційним № 13102248, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 15 вересня 2011 року.

Згідно з додатком до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 214 ТОВ «Кредитні ініціативи» надано право здійснювати фінансові послуги без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства, зокрема таких, як факторинг. ТОВ «ФК «Вектор Плюс» є аналогічною фінансовою установою відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії ФК № 357 від 16 листопада 2012 року.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовими установами, мають право здійснювати без отримання ліцензії та/або дозволів фінансові послуги, зокрема факторинг, що відповідає положенням п.11 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про те, що ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору, а в даному випадку між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та в подальшому між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» були укладені договори факторингу, що не передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Також судом встановлено, що 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір про передачу прав за іпотечним договором, згідно яким ТОВ «ФК «Вектор Плюс» передав ТОВ «Кредитні ініціативи» права за іпотечними договорами, зокрема, за іпотечним договором від 30 травня 2008 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 (а.с.18, т.1; а.с.131-132, т.2).

Тому доводи апеляційної скарги про відсутність у ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги на звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 травня 2008 року є неспроможними.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів виконання ним обов`язків первісному кредиторові, що є неналежним виконанням обов`язків за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 01 квітня 2013 року складає 28 688,51 доларів США, що еквівалентно 229 307 грн. 26 коп., з яких: 15 324 доларів США, що еквівалентно 122 484 грн. 73 коп. - заборгованість за кредитом; 7253,20 доларів США, що еквівалентно 57 974 грн. 83 коп. - заборгованість за відсотками; 5 765, 08 доларів США, що еквівалентно 46 080 грн. 28 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до положень ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 Закону України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення зобов'язань з боку боржника.

Згідно з приписами ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 травня 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» надіслало на адресу ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень кредитного договору, добровільне виселення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.16-17, т.1). Однак відповідач дану вимогу не виконав.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Положеннями ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Отже, встановивши, що позичальник зобов'язання за кредитним договором від 30 травня 2008 року належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі, а ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2012 року та договору про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року набуло право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач згідно із Законом України «Про іпотеку» і умовами іпотечного договору має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановив усі обставини справи, надав їм належну оцінку, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Таким чином оскаржуване заочне рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що розрахунок заборгованості не є належним доказом заборгованості відповідача за кредитним договором, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору, який підписаний представником ТОВ «Кредитні ініціативи» та скріплений печаткою цього товариства, містить дані про всі складові кредитного договору, а саме, заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками, заборгованість по комісії за обслуговування кредиту та пеню за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами вказаний вище розрахунок заборгованості за кредитним договором, що є його процесуальним обов`язком, а також не надано доказів щодо сплати ним суми заборгованості або існування заборгованості у меншому розмірі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не визначено у оскаржуваному заочному рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Зі змісту позову вбачається, що ТОВ «Кредитні ініціативи» просило звернути стягнення на предмети іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. При цьому, позивач не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми ст.39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, лише не зазначення початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовної підстави для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верхового Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц.

Інші обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального і процесуального права, а тому це заочне рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді