Рішення № 75539471, 18.07.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1393/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Колодяжного Д.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2018 року ОСОБА_2 /надалі - позивач; ОСОБА_2Г./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /надалі - відповідач; ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населеного пункту), оформлену листом вих. №1767/0/26-18 від 26 лютого 2018 року, та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населеного пункту) згідно клопотання від 25 січня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26.02.2018 №1767/0/26-18 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населеного пункту). Позивач вважає помилковими висновки відповідача про те, що спірна земельна ділянка має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зазначає, що відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання, у зв'язку з чим вказує, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №816/1393/18, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

25 травня 2018 року до суду від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 39-44/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не особистого селянського господарства, є частиною уже сформованої земельної ділянки і не може бути передана безоплатно у власність, оскільки статтею 121 Земельного кодексу України не передбачено передачі земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва безоплатно у власність громадянам. Зазначає, що листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26.02.2018 №1767/0/26-18 по суті не відмовлено ОСОБА_2 у можливості набуття прав на земельну ділянку, а роз'яснено, що земельна ділянка через її цільове призначення не може безоплатно надаватися у власність, натомість може бути передана в оренду. Крім того, вказує, що Головне управління не наділене повноваженнями щодо розпорядження землями колективної власності.

31 травня 2018 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 59-62/, у якій зазначено, що рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 31.07.2017 у справі № 546/656/17, на виконання вимог частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, було припинено право колективної власності на землю під об'єктами нерухомого майна розташованого на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, а саме 0 км+74 справа від дороги села Братешки - села Дем'янці Решетилівського району Полтавської області та 0 км.+120 м. справа від дороги села Братешки - села Дем'янці Решетилівського району Полтавської області. Вказує, що під час виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), земельні ділянки були як з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так і для ведення особистого селянського господарства, що залежало виключно від волі особи, яка мала право на земельну частку (пай).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15:30 20 червня 2018 року /а.с. 77-78/.

Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року оголошено перерву у судовому засіданні до 15:30 18 липня 2018 року.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином /а.с. 93, 94/, про причини неявки в судове засідання не повідомили, представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності /а.с. 84/.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності позивача та його представника.

Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

29.11.2017 між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладено договір дарування, за умовами якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного, а обдаровуваний приймає від дарувальника належні йому на праві приватної власності 76/1000 часток виробничого будинку (криточного току), а саме: 4-комора (186,3 кв.м.), що знаходиться на території ОСОБА_3 Другої сільської ради, комплекс будівель і споруд № 1, Решелилівського району, Полтавської області /а.с. 27-28/.

25.01.2018 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із клопотанням (вхідний номер Л-1116/0/25-18 від 25.01.2018) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населених пунктів), посилаючись на набуття права приватної власності на 76/1000 часток виробничого будинку (критого току), що знаходиться на території ОСОБА_3 Другої сільської ради, комплекс будівель і споруд № 1 Решетилівського району Полтавської області на підставі договору дарування від 29.11.2017 /а.с. 45-46/.

Як вбачається зі змісту клопотання позивача, позивачем було додано до вказаного клопотання: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 47/, та копії паспорта громадянина України, картки фізичної особи платника податків, договору дарування від 29.11.2017, рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 22.10.2014, рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 31.07.2017.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26.02.2018 № 1767/0/26-18 позивача повідомлено, що згідно додатків, доданих до клопотання, а саме, договору дарування № НМХ 542308, об'єктом нерухомого майна є виробничий будинок. Зазначено, що землі, які розміщені під господарськими будівлями і дворами є землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Колишні КСП використовували ці земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою отримання прибутку, приміщення двору було функціонально підлаштовано під таку діяльність. Відповідно "Класифікації видів цільового призначення земель" затвердженого наказом від 23.07.2010 №548 Держкомзему України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, віднесені до Секція А, Розділ 1 - "землі сільськогосподарського призначення" складається із земель з таким цільовим призначенням, як: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства та ін. Отже, такі цільові призначення як: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та для ведення особистого селянського господарства розрізняються у земельному законодавстві та є різні за своїм змістом і правовою природою. Враховуючи вищевикладене, Головне управління запропонувало позивачу звернутися з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 48-49/.

Позивач не погодився з такою відповіддю ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За приписами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України чітко встановлює строк розгляду клопотання та визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

При цьому суд наголошує, що відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто, вищезазначеною нормою встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме, надати дозвіл, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Разом з тим, частина 9 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

Статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333).

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із клопотанням (вхідний номер Л-1116/0/25-18 від 25.01.2018) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населених пунктів) /а.с. 45-46/.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26.02.2018 № 1767/0/26-18 позивача повідомлено, що згідно додатків, доданих до клопотання, а саме, договору дарування № НМХ 542308, об'єктом нерухомого майна є виробничий будинок. Зазначено, що землі, які розміщені під господарськими будівлями і дворами є землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Колишні КСП використовували ці земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою отримання прибутку, приміщення двору було функціонально підлаштовано під таку діяльність. Відповідно "Класифікації видів цільового призначення земель" затвердженого наказом від 23.07.2010 №548 Держкомзему України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, віднесені до Секція А, Розділ 1 - "землі сільськогосподарського призначення" складається із земель з таким цільовим призначенням, як: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства та ін. Отже, такі цільові призначення як: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та для ведення особистого селянського господарства розрізняються у земельному законодавстві та є різні за своїм змістом і правовою природою. Враховуючи вищевикладене, Головне управління запропонувало позивачу звернутися з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 48-49/.

Аналіз листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26.02.2018 №1767/0/26-18 свідчить, що надана вказаним листом відповідь не містить вирішення по суті поставленого позивачем в заяві (вхідний номер Л-1116/0/25-18 від 25.01.2018) питання, тобто на час розгляду справи відповідачем не розглянуто клопотання ОСОБА_2 (вх. №Л-1116/0/25-18 від 25.01.2018) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів, у місячний строк, встановлений частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26.02.2018 № 1767/0/26-18 не містить відомостей щодо вирішення по суті клопотання ОСОБА_2 (вх. №Л-1116/0/25-18 від 25.01.2018) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Таким чином, відповідачем, у встановлений частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України місячний строк, не прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства або мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою з посиланням на те, що вказана земельна ділянка перебуває у колективній власності КСП ім. Тараса Шевченка, оскільки рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 31.07.2017 у справі № 546/656/17, яке набрало законної сили 17.09.2017, позовну заяву ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про припинення права колективної власності частини земельної ділянки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 сільська рада Решетилівського району Полтавської області - задоволено. Припинено право колективної власності частини земельної ділянки, яка не підлягала поділу і паюванню, а саме земельної ділянки площею 6,7 га та 2,4 га зазначеної в Державному акті на право колективної власності на землю серії ПЛ-9, зареєстрованому у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 9 від 08 серпня 1995 року, виданому колективному сільськогосподарському підприємству імені ОСОБА_6 під об'єктами нерухомого майна розташованими на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, а саме 0 км + 74 справа від дороги села Братешки - села Демянці Решетилівського району Полтавської області та 0 км.+120 м. справа від дороги села Братешки села Демянці Решетилівського району Полтавської області. /а.с. 66-71/.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що мала місце не відмова у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів, а протиправна бездіяльність Головного управління Держгоекадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів, у місячний строк, встановлений частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населеного пункту), оформленої листом вих. №1767/0/26-18 від 26 лютого 2018 року, - задоволенню не підлягає.

Разом з тим, зазначена вище бездіяльність є порушенням прав позивача на розгляд суб'єктом владних повноважень його заяви у встановленому законодавством порядку, що потребує судового захисту.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_2 вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгоекадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів та зобов'язати Головне управління Держгоекадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) розглянути клопотання ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 38421, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) (вх. №1116/0/25-18 від 25 січня 2018 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населеного пункту) згідно клопотання від 25 січня 2018 року, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_7 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_7 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населеного пункту) згідно клопотання від 25 січня 2018 року - є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства та задоволенню не підлягає.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №52 від 26.04.2018 /а.с. 6/.

З огляду на вищевикладене, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 38421, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352 грн. 40 коп. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).

Стосовно клопотання позивача про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 205, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 38421, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгоекадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Зобов'язати Головне управління Держгоекадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) розглянути клопотання ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 38421, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) (вх. №1116/0/25-18 від 25 січня 2018 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території ОСОБА_3 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 38421, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352 грн. 40 коп. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 27 липня 2018 року.

Суддя С.С. Сич