Рішення № 75539207, 25.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2588/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 (66000, Одеська область, м. Кодима, вул. Франца Карпінського, 31, РНОКПП НОМЕР_1) до Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 41249706) про визнання протиправними дій, скасування рішення та розпорядження, зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області в якій просила:

визнати протиправними дії Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови рішенням від 27 квітня 2018 року №36 у застосуванні середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 рр. у розмірі 3764,40 грн. при призначенні пенсії за вислугу років та щодо перерахунку пенсії згідно розпорядження від 25 квітня 2018 року №120959;

скасувати рішення Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 27 квітня 2018 року №36 та розпорядження про перерахунок пенсії від 25 квітня 2018 року №120959;

зобов'язати Балтське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити розрахунок пенсії за вислугу років з 30 серпня 2017 року із застосуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014 -2016 рр. у розмірі 3764,40 грн. та виплатити різницю між сплаченим та перерахованим розмірами пенсії.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що вона отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». III група інвалідності була встановлена 28.01.2002 року.

За результатами розгляду її заяви, Відповідачем з 30.08.2017 року було призначено Позивачу пенсію за вислугу років із застосуванням показника заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - 3764,40 грн. Загальний розмір пенсії склав 4863,44 грн.

Розпорядженням №120959 від 25.04.2018 року проведено перерахунок пенсії Позивача, вид перерахунку - «Коригування показника середньої заробітної плати», внаслідок чого розмір пенсії склав 3667,35 грн.

27 квітня 2018 року Відповідачем винесено рішення № 36 про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Згідно з цим рішенням, Відповідачем при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно заяви від 30.08.2017 року вирішено перерахунок пенсії проводити із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Останній перерахунок пенсії по інвалідності проводився відповідно до заяви Позивача від 05.02.2011 року про дорахування стажу та заробітної плати, застосовано середній заробіток для перерахунку пенсії - 1197,91 грн.

Таким чином, відповідачем прийнято рішення про відмову у застосуванні середнього заробітку за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у розмірі 3764,40 грн. при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, при цьому розрахунок пенсії проведено із заробітку, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду внаслідок чого розмір пенсії зменшився з 4863,44 грн. до 3643,08 грн.

З наведених підстав позивач звернулася до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою судді від 04.06.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.06.2018 року від Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, представник Відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що

ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви від 30.08.2017 року звернулась до Управління за перерахунком пенсії - перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІV.

Пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148- VIII від 03.10.2017, з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Таким чином з 01.10.2017 року відповідно до Закону №2148-VIII розділу XV пункту 4-3 ОСОБА_1 пенсію по вислузі років, призначену з 30.08.2018 року, перераховано із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-й, 2015-й, 2016-й роки (3764,40 грн), і величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Позивачу вперше призначена пенсія по інвалідності з 29 січня 2002 року. Таким чином, Позивач скористався своїм правом на первинне призначення пенсії, звернувшись до Управління із заявою від 31 січня 2002 року. Заяви, подані Позивачем після призначення пенсії, розглядаються органами Пенсійного фонду України як звернення за перерахунком пенсії.

В судове засідання, призначене на 26.06.2018 року, сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно, від сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання представника Позивача, Відповідача та Третіх осіб, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивачу вперше призначена пенсія по інвалідності з 29 січня 2002 року.

ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви від 30.08.2017 року звернулась до Управління за перерахунком пенсії - перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у зв’язку з чим, Позивачу була призначена пенсія у загальному розмірі 4863,44 грн.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами по справі.

Розпорядженням №120959 від 25.04.2018 року проведено перерахунок пенсії Позивача, вид перерахунку - «Коригування показника середньої заробітної плати», внаслідок чого розмір пенсії склав 3667,35 грн.

27 квітня 2018 року Відповідачем винесено рішення № 36 про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Згідно з цим рішенням, Відповідачем при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно заяви від 30.08.2017 року вирішено перерахунок пенсії проводити із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Останній перерахунок пенсії по інвалідності проводився відповідно до заяви Позивача від 05.02.2011 року про дорахування стажу та заробітної плати, застосовано середній заробіток для перерахунку пенсії - 1197,91 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 51 цього Закону, пенси за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до вдрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з пунктом «е» статті 55 цього Закону, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються гри залишенні роботи, яка дає право на що пенсію.

Таким чином, пенсія за вислугу років працівникам освіти призначається при звільненні з роботи, що дає право на цей вид пенсії і у разі наявності спеціального стажу роботи.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відтак, при переведенні з одного виду пенсії на інший особам враховується заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), як при первинному призначенні пенсії, а за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Положеннями частини другої статті 40 Закону передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

В свою чергу, з 30.08.2017 року за заявою Позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, оскільки пенсія за вислугу років не передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не віднесена до видів пенсії, які призначаються згідно цього Закону, отже Відповідачем безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки звернення Позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відбулося 30.08.2017 року, для її обчислення має бути застосовано показник заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2014, 2015 та 2016 рік) -3764,40 грн., як це передбачено ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

У зв’язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 263, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (66000, Одеська область, м. Кодима, вул. Франца Карпінського, 31, РНОКПП НОМЕР_1) до Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 41249706) про визнання протиправними дій, скасування рішення та розпорядження, зобов’язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови рішенням від 27 квітня 2018 року №36 у застосуванні середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн. при призначенні пенсії за вислугу років та щодо перерахунку пенсії згідно розпорядження від 25 квітня 2018 року №120959.

Скасувати рішення Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 27 квітня 2018 року №36.

Скасувати розпорядження Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про перерахунок пенсії від 25 квітня 2018 року №120959.

Зобов'язати Балтське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити розрахунок пенсії за вислугу років з 30 серпня 2017 року із застосуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014 -2016 роки у розмірі 3764,40 грн. та виплатити різницю між сплаченим та перерахованим розмірами пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 41249706) на користь ОСОБА_1 (66000, Одеська область, м. Кодима, вул. Франца Карпінського, 31, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. та 80 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.